Постанова

Іменем України

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 757/55440/18-ц

провадження № 61-4661св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1,

відповідачі - Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Міністерство охорони здоров`я України, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (далі - Університет), Міністерства охорони здоров`я (далі - МОЗ України), ОСОБА_2 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Університету, МОЗ України, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, постановлено проводити розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, призначено судове засідання на 18 грудня 2018 року об 11 годині 15 хвилин.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам цивільного процесуального закону, підсудна Печерському районному суду м. Києва, подана до суду, розташованого за місцем знаходження МОЗ України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року Університет звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права. При вирішені питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції допустив порушення правил територіальної підсудності, а суд апеляційної інстанції зазначене порушення не усунув. Цей спір має розглядати Шевченківський районний суд м. Києва за місцезнаходженням Університету та МОЗ України, або Подільський районний суд м. Києва за адресою місця проживання позивача ОСОБА_1 .

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуванихсудових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач пред`явив позов до юридичних осіб: Університету та МОЗ України, а також до фізичної особи ОСОБА_2 .

Згідно з Єдиним державним реєстром підприємств, організацій та установ МОЗ Українизареєстроване за адресою: вул. Грушевського 7, м. Київ, що територіально знаходиться у Печерському районі м. Києва.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Університету, МОЗ України, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу Університету від 04 жовтня 2018 року № 28-з "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, тобто з позовом, що виник з трудових правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Суди дійшли правильного висновку, що оскільки один з відповідачів, а саме МОЗ України знаходиться за адресою: вул. Грушевського 7 у м. Києві, що відноситься до Печерського району м. Києва, то відповідно до частини п`ятнадцятої статті 28 ЦПК України справа підсудна Печерському районному суду м. Києва.

Є безпідставними доводи касаційної скарги, що подання цього позову до Печерського районного суду м. Києва за місцем знаходження МОЗ України є зловживанням процесуальними правами з метою штучної заміни підсудності справи, оскільки немає пред`явлених позовних вимог до МОЗ України.

Згідно з позовною заявою позивач ОСОБА_1, крім інших позовних вимог, просила стягнути солідарно з Університету, МОЗ України та ОСОБА_2 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до власного тлумачення норм цивільного процесуального закону.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, торозподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко