розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2019 року у складі судді Сухаревич З. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 23 жовтня 2009 року по 07 листопада 2012 року, у яких

є неповнолітній син ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2012 року місце проживання дитини визначено разом із позивачем, з чим відповідач погодився. Одночасно цим рішенням, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2013 року, визначено порядок участі відповідача у вихованні та спілкуванні з сином. Разом із тим відповідач ухиляється від побачень з дитиною у визначений час та добровільно не сплачує аліменти на утримання дитини, що стягнуті за судовим наказом, виданим 24 червня 2019 року Центральним районним судом

м. Миколаєва.

Зазначала, що вона з 06 жовтня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі

з громадянином Швейцарської Конфедерації - ОСОБА_4, який добре ставиться до її дитини - ОСОБА_3, бере участь у його утриманні та вихованні, сплатив внесок за навчання дитини у Міжнародній школі "Zurich North", що гарантуватиме зарахування ОСОБА_3 до школи та його навчання. За висновком психолога ОСОБА_3 бажає навчатися

у Швейцарській Конфедерації.

Крім того, у період з вересня 2018 року по травень 2019 року вона чотири рази виїжджала з сином до Швейцарської Конфедерації на короткий строк та поверталась в Україну, що, на її думку, підтверджує відсутність у неї наміру вивозити дитину за кордон назавжди. Проте відповідач із незрозумілих мотивів відмовляється надати згоду на виїзд неповнолітньої дитини на навчання за кордон до Швейцарської Конфедерації, що є підставою для отримання такого дозволу у судовому порядку. Вважала, що тимчасовий виїзд за кордон

у супроводі одного з батьків відповідатиме найкращим інтересам дитини.

У зв`язку з наведеним просила надати неповнолітньому громадянину України ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на виїзд з України до Швейцарії (Швейцарської Конфедерації) без згоди другого

з батьків - ОСОБА_2, на час навчання в Міжнародній школі "Zurich North"

з 28 липня 2019 року по 30 червня 2020 року включно.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Надано неповнолітньому громадянину України ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на виїзд з України до Швейцарії (Швейцарської Конфедерації) без згоди другого з батьків - ОСОБА_2, на час навчання в Міжнародній школі "Zurich North" з 28 липня 2019 року по 30 червня 2020 року включно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що дитина тривалий час проживає із матір`ю, яка разом із чоловіком забезпечують їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя необхідний для такого розвитку; думку дитини - ОСОБА_3, висловлену при спілкуванні із психологом, відеозапис якого досліджено в судовому засіданні, його бажання вивчати іноземні мови, неодноразові подорожі до Швейцарії, де він на теперішній час зарахований до Міжнародної школи "Zurich North" та проведено оплати за його навчання, а тому надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до Швейцарії на навчання із зазначенням певного періоду, на який видається такий дозвіл, відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Апеляційний суд також зазначив, що дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_3 за кордон до Швейцарської Конфедерації без згоди батька - ОСОБА_2 в супроводі його матері може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку та закінчення. Такий виїзд дитини носить тимчасовий характер, має на меті навчання, не пов`язаний з визначенням місця проживання дитини чи її еміграцію.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження повернення дитини на територію України, що виключає можливість встановити обов`язкові обставини, а саме чи буде такий дозвіл відповідати найкращим інтересам дитини, що є підставою для відмови в позові. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17, та не був врахований судами.У розгляді судом відповідної категорії справ згідно статті 19 СК України є обов`язкова участь органу опіки та піклування.

Відзив на касаційну скаргу іншим учасником справи не подано.

Межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України(суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17 та порушення норм процесуального права).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунках 1, 4 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17 вказано, що:

"Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог закону, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не зазначення позивачем конкретної адреси місця перебування дитини та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України виключає можливість встановити обов`язкові обставини, а саме: чи буде такий дозвіл відповідати найкращим інтересам дитини.

Сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки.

Надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості.

Доводи касаційної скарги про те, що при ухвалені оскаржуваних рішень суди не взяли до уваги найкращі інтереси дитини, не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що чинним законодавством встановлено певний порядок виїзду неповнолітньої дитини за кордон, який позивачем не було дотримано".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони з 23 жовтня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 листопада 2012 року розірвано. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2012 року визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю - ОСОБА_1 та рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня 2013 року визначено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні сина - ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом систематичних побачень із сином, без присутності матері дитини, кожної середи з 16:00 до 19:00 години, а також кожної неділі з 08:00 до 12:00 години, а також можливість відвідування сина за місцем його проживання 27 жовтня - у день його народження та ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування

з дитиною за їх взаємною згодою.

Судовим наказом Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2019 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Станом на 31 серпня 2019 року ОСОБА_2 немає заборгованості по аліментам, переплата складає 446,02 грн.

06 жовтня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з громадянином Швейцарської Конфедерації ОСОБА_4, який письмово підтвердив своє бажання та спроможність взяти на утримання свою дружину ОСОБА_1 та її сина - ОСОБА_3, надані документи про наявність

у нього нерухомості, заробітної плати та заощаджень.

З цього часу неодноразово короткостроково виїжджала з сином за кордон за місцем мешкання нового чоловіка, та завжди поверталася до України.

За цей час, у відповідності до висновку психолога від 9 жовтня 2018 року,

у дитини сформовано міцні та щасливі відносини з новою родиною, з якою дитина бачить своє майбутнє.

ОСОБА_3 постійно проживає з матір`ю, має добрі довірливі стосунки як

з матір`ю, так і з її чоловіком ОСОБА_4, якого називає батьком, які

в свою чергу, піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, забезпечують дитину усім необхідним.

За наданим витягом з земельного кадастру новий чоловік позивача ОСОБА_4

є власником земельної ділянки площею 795 кв. м. та житлового будинку розташованого на ній площею 311 кв.м. з дачним будинком та майстернею, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

За поданою заявою ОСОБА_4 підтвердив проживання його дружини ОСОБА_1 разом з ним у Швейцарської Конфедерації, а також її утримання та проживання і утримання її сина, та сплату медичного страхування та навчання дитини у школі.

Відповідно до підтвердження про відвідування Міжнародної школи "Zurich North" від 07 травня 2019 рогу головою адміністрації цієї школи засвідчено реєстрацію ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1,

у Міжнародній школі "Zurich North" на навчальний рік 2019/2020 до 2026/2027 та відповідним банківським повідомленням здійснення переказу ОСОБА_4 5 600 СHF на рахунок Міжнародної школи "Zurich North".

З висновку психолога від 09 жовтня 2018 року та оглянутих в судовому засіданні відеозаписів спілкування ОСОБА_3 з психологом встановлено, що дитина бажає розвиватися, подорожувати та вивчати іноземні мови, хоче поїхати до Швейцарії на навчання, на канікули приїжджати до України до родичів.

Відповідач проживає окремо, згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон не надає.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини від

20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, параграф 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) зроблено висновок, що "положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність

в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо

у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не

в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,

у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди".

У цій справі суди врахували думку дитини, визначили початок та закінчення перебування дитини за кордоном, країну та місце проживання, де буде знаходитися дитина, мету цієї поїздки (навчання) та зробили обґрунтований висновок, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до Швейцарії (Швейцарської Конфедерації) без згоди другого з батьківвідповідатиме інтересам дитини.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про обов`язкову участь органу опіки та піклування у розгляді судом відповідної категорії справ, оскільки частина четверта статті 19 СК України такої вимоги не містить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що:

суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня

2019 року у справі № 643/1090/17, оскільки за встановлених обставин

у зазначеній справі Верховний Суд зробив висновок про неможливість встановити чи буде дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон відповідати найкращим інтересам дитини;

оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.