третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Ярослав В`ячеславович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс Біликівці" (далі - ТОВ "Агросервіс Біликівці"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецький Я. В., про визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 1,7684 га, кадастровий номер 0521080300:05:002:0048, зцільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

На початку липня 2017 року під час проведення зборів власників земельних ділянок (паїв) йому стало відомо про те, що його земельна ділянка перебуває в користуванні у ТОВ "Агросервіс Біликівці". З інформаційної довідки від 15 травня 2018 року № 123869025 він дізнався, що між ним та ТОВ "Агросервіс Біликівці" існує договір оренди від 21 липня 2017 року № 233 вказаної земельної ділянки строком на сім років з правом передачі в суборенду (піднайм), розмір орендної плати становить 6 % від нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначав, що цей договір оренди він не укладав та не підписував, при зверненні до ТОВ "Агросервіс Біликівці" про надання йому екземпляра договору оренди відповіді не отримав. ТОВ "Агросервіс Біликівці" всупереч його волі незаконно використовує належну йому земельну ділянку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визнати недійсним договір оренди землі від 21 липня 2017 року № 233, укладений між ним та ТОВ "Агросервіс Біликівці", зареєстрований 28 липня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36357940, державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я. В., на оренду земельної ділянки площею 1,7684 га, кадастровий номер 0521080300:05:002:0048.

Крім того, відповідно до клопотання ОСОБА_1 поданого із позовною заявою він просив суд витребувати у ТОВ "Агросервіс Біликівці" оригінал договору оренди землі від 21 липня 2017 року № 233.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року у складі судді Верніка В. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 21 липня 2017 року № 233, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агросервіс Біликівці", зареєстрований 28 липня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36357940, державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я. В., про оренду земельної ділянки площею 1,7684 га, кадастровий номер 0521080300:05:002:0048.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 10 липня 2018 року у відповідача було витребувано оригінал оспорюваного договору оренди землі від 21 липня 2017 року № 233, однак відповідач за наслідками належного отримання цієї ухвали суду не виконав дану вимогу суду та не повідомив про поважність причин її невиконання. Натомість позивачем доведено відсутність його волевиявлення на встановлення його цивільних прав та обов`язків щодо передачі в оренду належної йому земельної ділянки на умовах, визначених в договорі оренди землі від 21 липня 2017 року, а також те, що він не підписував зазначеного договору оренди землі та не надавав відповідних повноважень іншій особі на його підписання. Відповідач не спростував цих доводів позивача, не маючи жодних об`єктивних перешкод для відповідного захисту своїх прав та інтересів, а також не довів укладення оспорюваного договору оренди у передбаченій законом письмовій формі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Агросервіс Біликівці" задоволено, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що позивач, всупереч положенням частини третьої статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), не довів належними доказами позовні вимоги, клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи не заявляв.

Крім того, представником ТОВ "Агросервіс Біликівці" було надана для огляду оригінал оспорюваного договору і його копію долучено до матеріалів справи. Цей договір містить підписи обох його сторін, що спростовує посилання позивача про його не підписання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що для заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи мав бути оригінал договору, який наявний тільки у сторони відповідача.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року і витребувано із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу № 130/1503/18.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 04 січня 2008 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 1,7684 га, кадастровий номер 0521080300:05:002:0048, яка знаходиться на території Біликовецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 8).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 24 липня 2017 року державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Грудецьким Я. В. зареєстрований договір оренди зазначеної земельної ділянки від 21 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агросервіс Біликівці" строком на сім років з правом передачі в суборенду (піднайм), розмір орендної плати становить 6 % від нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки (а. с. 9).

Відповідно до копії акта від 21 травня 2018 року, складеного ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2, ОСОБА_3, він подавав запит до ТОВ "Агросервіс Біликівці" про отримання копії договору оренди земельної ділянки площею 1,7684 га, кадастровий номер 0521080300:05:002:0048 (а. с. 6).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року витребувано у ТОВ "Агросервіс Біликівці" оригінал договору оренди землі від 21 липня 2017 року № 233, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агросервіс Біликівці", зареєстрований 28 липня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36357940 державним реєстратором Грудецьким Я. В., відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської ради Вінницької області, про право оренди земельної ділянки площею 1,7684 га, кадастровий номер 0521080300:05:002:0048.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до положень статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально; типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтею 327 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, наведені норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорений договір оренди не укладав та не підписував, ТОВ "Агросервіс Біликівці" всупереч його волі використовує належну йому земельну ділянку. При зверненні до ТОВ "Агросервіс Біликівці" про надання ОСОБА_1 оригіналу оскаржуваного договору відповіді він не отримав.

Звертаючись до суду, позивач просив витребувати у відповідача оригінал договору оренди земельної ділянки (а. с. 21).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що він не укладав оспорюваний договір оренди, а підпис у ньому вчинений іншою особою. Обов`язок доведення вказаного факту покладається на позивача.

Частиною першою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2018 року витребувано від ТОВ "Агросервіс Біликівці" оригінал договору оренди землі від 21 липня 2017 року № 233, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агросервіс Біликівці". Вказану ухвалу ТОВ "Агросервіс Біликівці" отримало 24 липня 2018 року (а. с. 27), однак оригінал договору оренди на вимогу суду першої інстанції відповідач не надав.

Копію оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2017 року № 233 було надано ТОВ "Агросервіс Біликівці" лише на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції (а. с. 84-88).

Відповідно до протоколу судового засідання від 13 лютого 2019 року суд апеляційної інстанції оглянув наданий відповідачем оригінал оскаржуваного договору оренди землі від 21 липня 2017 року та встановив, що цей договір підписаний усіма його сторонами, у тому числі містить підпис від імені ОСОБА_1 . Це судове засідання відбувалось за відсутності ОСОБА_1 та його уповноваженого представника (а. с. 90-91).

За приписами частин першої-третьої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати вимоги як щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок щодо прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті.

Беручи до уваги наданий відповідачем оригінал оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, апеляційний суд не з`ясував та не дослідив причини неподання відповідачем такого доказу до суду першої інстанції, зважаючи на те, що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10 липня 2018 року суд першої інстанції вирішив також питання про витребування від ТОВ "Агросервіс Біликівці" оригіналу договору оренди землі від 21 липня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Агросервіс Біликівці". Суд апеляційної інстанції не з`ясував причини невиконання відповідачем ухвали суду першої інстанції.

Частиною другою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема призначення експертизи.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Висновок апеляційного суду про те, що звертаючись до суду із позовом ні позивач, ні його представник, не порушували клопотання про проведення у справі почеркознавчої експертизи, зроблено без урахування пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) , на який позивач посилалася у поданих поясненнях на апеляційну скаргу відповідача.

Пунктом 3.5 вказаної Інструкції встановлено, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Апеляційний суд правильно виходив із того, що ідентифікація виконавця підпису орендодавця на договорі оренди потребує застосування спеціальних знань, і належність підпису позивача на договорі можливо встановити шляхом призначення судом і проведення почеркознавчої експертизи, однак не врахував, що така експертиза може бути проведена за наявності оригіналу договору оренди, який на вимогу міськрайонного суду відповідачем надано не було.

Водночас апеляційним судом не надано оцінки тій обставині, що відповідач ухилився від надання оригіналу договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи те, що на вимогу позивача та на виконання ухвали міськрайонного суду про витребування доказів від 10 липня 2018 року відповідачем не було надано оригінал оскаржуваного договору оренди, що унеможливлювало проведення судової почеркознавчої експертизи, висновок апеляційного суду про те, що позивач не порушував клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої має бути підпис на оригіналі договору оренди, не може вважатись об`єктивним. При цьому судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що після того, як відповідач надав оригінал договору оренди землі, позивача не було у судовому засіданні, тому і клопотання про призначення експертизи він заявити не міг. Апеляційний суд не вчинив дій, спрямованих на сприяння учасникам судового процесу у реалізації процесуальних прав, зокрема, після надання відповідачем оригіналу договору оренди земельної ділянки не роз`яснив позивачу право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Апеляційним судом не враховано положення частини десятої статті 84 ЦПК України, згідно з якою, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Такий самий висновок щодо застосування статті 84 ЦПК України зроблено Верховним Судом у постановах у справах за позовом власника земельної ділянки до ТОВ "Агросервіс Біликівці" про визнання договорів оренди землі недійсним на тій підставі, що позивач цей договір не укладав і не підписував, зокрема у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18 (провадження № 61-6004св19), від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18 (провадження № 61-6087св19).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням наведених порушень, допущених судом апеляційної інстанції, оскаржувана постанова Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року не може вважатись законною і обґрунтованою.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням наведеного, оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень як в цілому, так і кожному доказу окремо, а також врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).