розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області у складі судді Даруда І. А. від 10 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В. від 18 вересня 2019 року,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області про скасування рішення про відмову в наданні земельної ділянки в оренду.

Позовна заява мотивована тим, що вона як фізична особа та громадянка України вже 20 років відкрито та безперешкодно володіє і користується земельною ділянкою площею 0,39 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємство переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Правовими підставами володіння та користування цією ділянкою є державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001799, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10 від 02 листопада 1998 року.

Рішенням Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області № 329 від 27 жовтня 2016 року їй було надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо відновлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі зазначеного рішення ПП ОСОБА_4 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відведення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої вказаній вище земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, а право постійного користування земельною ділянкою саме за ОСОБА_1, як фізичною особою, було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року за № 26204167.

21 серпня 2018 року вона звернулась до Ільницької сільської ради з заявою про передачу цієї земельної ділянки в оренду. Однак, рішенням Ільницької сільської ради від 21 серпня 2018 року № 232 їй було відмовлено у передачі земельної ділянки в оренду з підстав наявності спору в господарському суду Закарпатської області.

Посилаючись на незаконність такої відмови, позивач просить суд скасувати рішення № 232 засідання сімнадцятої сесії VII-го скликання Ільницької сільської ради Іршавського району від 21 серпня 2018 року "Про відмову", яким відмовлено ОСОБА_1 в переоформленні на правах оренди земельної ділянки площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, що розташована на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення № 232 засідання сімнадцятої сесії VII-го скликання Ільницької сільської ради Іршавського району від 21 серпня 2018 року "Про відмову", яким відмовлено ОСОБА_1 Ільницькою сільською радою Іршавського району в переоформленні на правах оренди земельної ділянки площею 0,39 га, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, що розташована на АДРЕСА_1 .

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відмова Ільницької сільської ради в передачі позивачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, яка перебуває в її постійному користуванні, порушує її майнові права на користування такою земельною ділянкою, а також порушує суспільний порядок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області залишено без задоволення, рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки рішення № 232 сімнадцятої сесії VII-го скликання Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 21 серпня 2018 року суперечить актам цивільного законодавства і порушує права позивача на отримання в оренду спірної земельної ділянки, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про скасування такого рішення.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року Ільницька сільська рада Іршавського району Закарпатської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що правові підстави для володіння та користування спірною земельною ділянкою у ОСОБА_1 відсутні, оскільки жодних рішень органами місцевого самоврядування з даного питання не приймалося. Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001799 від 02 листопада 1998 року не є належним та допустим доказом, оскільки містить недостовірні відомості. Суди не врахували, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення (відновлення меж) земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Крім того, не враховано, що між сторонами виник спір, який підвідомчий господарському суду, оскільки ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою як ФОП, а не як фізична особа.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 301/261/19 з Іршавського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2020 року справу № 301/261/19 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що з 02 листопада 1998 року ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001799, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10 від 02 листопада 1998 року, виданим як підприємцю, користується земельною ділянкою площею 0,39 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, з цільовим призначенням - для будівництва АЗС стаціонарного типу, магазину-кафе та пункту миття автотранспорту.

Рішенням Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області № 329 від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 0,39 га на АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення ПП ОСОБА_4 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відведення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно з якою вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, а право постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1, як фізичною особою, було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 травня 2018 року, номер запису - 26204167.

21 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Ільницької сільської ради з заявою про передачу їй указаної земельної ділянки площею 0,39 га в оренду.

Рішенням сімнадцятої сесії VII-го скликання Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 21 серпня 2018 року № 232 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви. Підставою відмови зазначено - до вирішення справи № 907/448/18 у господарському суді Закарпатської області за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ільницької сільської ради до ФОП ОСОБА_1 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п'ята статті 26 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України (в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформувала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Установлено, що ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,39 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2121984500:08:001:0100, надавалася як підприємцю, з цільовим призначенням - для будівництва АЗС стаціонарного типу, магазину-кафе та пункту миття автотранспорту.

Про зазначений спосіб цільового використання спірної земельної ділянки позивач не заперечувала.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єкта господарювання - ОСОБА_1 як ФОП з органом місцевого самоврядування з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те, що вказана справа судами першої та апеляційної інстанцій розглянута з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ільницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області про скасування рішення про відмову в наданні земельної ділянки в оренду закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, вона може звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.