розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у складі судді Левенця Б. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року у складі судді Галагана В. І. позов ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором від 02 червня 2017 року № 1/3118573 у розмірі 264 854,59 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

19 вересня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року повернуто без розгляду.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року подана з порушенням порядку, визначеного Перехідними положеннями ЦПК України (1618-15) , а тому підлягає поверненню без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду відсутність Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам справи та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів. У резолютивній частині ухвали Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року помилково зазначено про те, що вказана ухвала не підлягає оскарженню.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року, витребувано справу № 761/31482/18 із Дніпровського районного суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року справу за позовом ПАТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2019 року, АТ "Креді Агріколь Банк" (правонаступник ПАТ "Креді Агріколь Банк") заперечувало проти доводів ОСОБА_1, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду вважало законною і обґрунтованою.

Фактичні обставини, встановлені судами

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Так, 19 вересня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Статтею 355 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) її слід було подавати за правилами, які діяли до набрання чинності редакції ЦПК України (1618-15) від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України та стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Справедливість судових процедур у тому числі передбачає, що особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine") від 28 березня 2006 року зазначено, що право на справедливий суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Golder v. the United Kingdom" від 21 лютого 1975 року, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ у справі "Guerin v. France" від 29 липня 1998 року, пункт 37).

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо ("Volovik v. Ukraine", № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Також ЄСПЛ зазначає, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі "Diya 97 v. Ukraine" від 21 жовтня 2010 року, пункт 47).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року викладено правовий висновок про застосування положень статті 355 ЦПК України та підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , який полягає в наступному.

Особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті "права на справедливий суд".

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам справи та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

З огляду на визначене, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 без розгляду ґрунтується на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , є проявом надмірного формалізму та вказує на непропорційність між застосованими судом засобами та метою цивільного судочинства, яка визначена статтею 2 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції(частина четверта статті 406 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.