розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на рішення Володарського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року у складі судді Моргун Г. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 рокуу складі колегії суддів: Саліхова В. В., Поліщук Н. В., Шахової О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Київський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі - Фонд) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09 червня 2010 року між Фондом та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав довгостроковий кредит для добудови житлового будинку, загальною площею 140,00 кв. м, по АДРЕСА_1, у розмірі 50 тис. грн зі сплатою 3 % річних строком на 9 років.

На виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_4 провів виплату у розмірі 34 192 грн 92 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Відповідачі у справі як спадкоємці позичальника не проводять виплату по кредиту, тому виникла заборгованість, яка складає 57 123 грн 16 коп., з яких: сума кредиту у розмірі 21 432 грн, відсотки за користування кредитом у розмірі 2 952 грн 68 коп., пеня у розмірі 32 735 грн 48 коп.

Ураховуючи викладене, Фонд просив суд: визнати ОСОБА_1,. ОСОБА_2, ОСОБА_3 боржниками по кредитному договору (добудова) від 09 червня 2010 року № 1205; стягнути солідарно з відповідачів загальну суму боргу у розмірі 57 123 грн 16 коп.; за порушення грошового зобов`язання стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Фонду інфляційні втрати в сумі 2 503 грн та 3 % річних у сумі 704 грн 90 коп.; стягнути солідарно з відповідачів частину кредиту, що залишилась до сплати у сумі 3 572 грн, а також понесені Фондом судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року позов Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі заборгованість по кредиту, яка на час смерті ОСОБА_4 склала: борг по кредиту у розмірі 21 432 грн; відсотки за користування кредитом у розмірі 2 309 грн 72 коп., а всього 23 741 грн 72 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті боржника за кредитним договором та за наявності спадкоємців першої черги відбулася заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину, тобто відбувається заміна боржника в кредитному зобов`язанні на спадкоємців, які надалі несуть відповідальність перед банком у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Нараховані позивачем штрафні санкції не підлягають стягненню, так як їх нарахування відбулося вже після смерті позикодавця, а спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя.

Щодо застосування строку звернення до суду з вимогою про стягнення боргу суд зазначив, що позивачем не було пропущено такий строк, оскільки свідоцтво про спадщину кожен з відповідачів отримав 10 жовтня 2018 року, а до суду позов надійшов у березні 2019 року тобто в межах строку визначного статтею 1218 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Володарського районного суду Київської області від 30 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на 09 березня 2016 року Фонду було достовірно відомо про смерть позичальника за кредитним договором, так як в той день ОСОБА_1 було надано Фонду оригінал та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4, а також повідомлено про те, що у кредитному договорі зазначено невірну адресу будинку, на добудову якого надано кредит. Кредитодавцем ОСОБА_1 було запропоновано написати заяву про надання додаткової угоди від 09 березня 2016 року та підписати додатковий договір до кредитного договору від 09 березня 2016 року.

Отже, Фонд пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимог кредитора до спадкоємців, оскільки про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач дізнався 09 березня 2016 року, а з відповідним позовом до спадкоємців звернувся лише у березні 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року Київський обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий судовий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 364/289/19 з Володарського районного суду Київської області.

У грудні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 27 квітня 2010 року підписали власноручно та надали Фонду письмові заяви про надання згоди на участь своїм майном і грошовими доходами у виконанні зобов`язань за кредитом.

Апеляційним судом наведено статтю 1281 ЦК України в редакції, яка діяла до 04 лютого 2019 року, після чого частину другу і третю статті 1281 ЦК України викладено в новій редакції Законом України "Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03 липня 2018 року № 2478-VIII (2478-19) , згідно з якою кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийнятій спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, вій мас право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право па спадщину.

Крім того, згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03 липня 2018 року № 2478-VIII (2478-19) , що набрав чинності 04 лютого 2019 року, встановлено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Поштовим відправленням у лютому 2019 року ОСОБА_1 надіслала Фонду договір про поділ спадщини, а тому Фонд не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання ОСОБА_3 як спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину. На підставі статті 1281 ЦК України Фонд пред`явив свої вимоги до ОСОБА_3 протягом шести місяців з дня коли дізнався про прийняття ним спадщини. Тому Фондом не пропущено шестимісячний строк для пред`явлення вимог до спадкоємців позичальника.

Також Фонд посилався про безпідставність розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначала, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Вказувала, що договір про переведення боргу між Фондом, ОСОБА_4 та нею не укладався, зобов`язання позичальника за кредитним договором не забезпечувались і способами, які передбачені пунктом 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 1998 року № 1597 (1597-98-п) "Про затвердження правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі".

Вона особисто не брала участі в укладенні кредитного договору, а тому права та обов`язки сторін за кредитним договором на неї не поширюються, примус до виконання обов`язків за кредитним договором, який вона не укладала, суперечить загальним засадам цивільного судочинства щодо свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 червня 2010 року між ОСОБА_4 та Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі було укладено кредитний договір, за яким останній отримав довгостроковий кредит для добудови житлового будинку, загальною площею 140,00 кв. м, по АДРЕСА_1, у розмірі 50 тис. грн зі сплатою 3 % річних строком на 9 років (а.с. 31, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що 19 жовтня 2015 року складено відповідний актовий запис № 80 (а. с. 30, 159, т. 1).

Відповідно до спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 17 жовтня 2015 року із заявами про прийняття спадкового майна до нотаріальної контори звернулись спадкоємці першої черги: дочка спадкодавця - ОСОБА_5, син спадкодавця - ОСОБА_3, дружина спадкодавця - ОСОБА_1 (а. с. 156-158, т. 1).

До спадкового майна відноситься: 1/2 частина легкового автомобіля " Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ; 1/4 житлового будинку по АДРЕСА_2 .

09 березня 2016 року ОСОБА_1 надано Київському обласному Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі оригінал та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4, а також повідомлено Фонд про те, що у кредитному договорі зазначено невірну адресу будинку, на добудову якого надано кредит. Кредитодавцем ОСОБА_1 було запропоновано написати заяву про надання додаткової угоди від 09 березня 2016 року та підписати додатковий договір до кредитного договору від 09 березня 2016 року (а.с. 33, т. 1).

Спадкоємці 08 жовтня 2018 року уклали договір про поділ спадщини, яким ОСОБА_5 виділено з спадкового майна 1/2 частина легкового автомобіля "Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску та 1/4 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 ; ОСОБА_1 - 1/2 частки автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ОСОБА_3 - 1/2 частки автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 108, т. 1).

Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 отримала 10 жовтня 2018 року (а.с. 195), ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - 10 жовтня 2018 року (а.с. 196, 198, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Київського обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, та вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Такі строки також застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження №14-49цс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що 09 березня 2016 року ОСОБА_1 надано Київському обласному Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі оригінал та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4, а також повідомлено Фонд про те, що у кредитному договорі зазначено невірну адресу будинку, на добудову якого надано кредит. Кредитодавцем ОСОБА_1 було запропоновано написати заяву про надання додаткової угоди від 09 березня 2016 року та підписати додатковий договір до кредитного договору від 09 березня 2016 року (а.с. 33, т. 1).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Фонд пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимог кредитора до спадкоємців, оскільки про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач дізнався 09 березня 2016 року, а з відповідним позовом до спадкоємців звернувся лише у березні 2019 року.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 27 квітня 2010 року підписали та надали Фонду письмові заяви про надання згоди на участь своїм майном і грошовими доходами у виконанні зобов`язань за кредитом, безпідставні, оскільки вказані заяви не містять відомостей про особу позичальника, дату та номер кредитної угоди, а також розмір кредитного зобов`язання. Відтак, такі заяви не свідчать про укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договорів поруки за кредитним договором від 09 червня 2010 року, укладеного між Фондом та ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми статті 1281 ЦК України в редакції, яка діяла до 04 лютого 2019 року, коли набрав чинності Закон України "Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03 липня 2018 року № 2478-VIII (2478-19) , є необґрунтованими, та як спірні правовідносини виникли 17 жовтня 2015 року, спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину у жовтні 2018 року, відтак, застосуванню підлягає положення статті 1281 ЦК України у редакції до прийняття зазначеного Закону України. Крім того, судом достовірно встановлено, що про смерть позичальника Фонд дізнався у березні 2016 року, проте вимог до спадкоємців у встановлений законом строк не пред`явив.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.