розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу законного представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3, ОСОБА_4, подана адвокатом Амельчишиним Олегом Валерійовичем - на постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, треті особи: друга Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, відділ у справах дітей Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про стягнення зі спадкоємців боргу спадкодавця.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 . Останній був бізнесменом та неодноразово позичав у нього кошти для розвитку бізнесу, однак такі повертав згідно з домовленостями та наданими розписками. Зокрема, 26 лютого 2015 року ОСОБА_5 позичив у нього 3 300 доларів США, які зобов`язався повернути до 26 березня 2016 року, про що надав йому розписку. 23 березня 2015 року ОСОБА_5 позичив ще 4 950 доларів США, про що теж надав розписку із зобов`язанням повернути вказані кошти до 23 квітня. 28 листопада 2015 року за договором позики ОСОБА_5 позичив у нього ще 10 тис. доларів США під 10 % щомісячно. Сума процентів на день його смерті становила 500 доларів США.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, не повернувши йому борг. Загальна сума боргу складала 23 500 доларів США, що еквівалентно 604 500 грн. Після смерті боржника спадкоємцями першої черги є: його мати, дружина та двоє малолітніх дітей.

19 липня 2016 року, він звернувся із вимогою кредитора до спадкоємців померлого через Другу Криворізьку державну нотаріальну контору, де йому стало відомо, що батьки та дружина померлого ОСОБА_5 відмовились від спадщини на користь малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до повідомлення Другої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (лист від 16 лютого 2017 року № 6187/02-14), законний представник малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 15 грудня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

До спадкового майна включено: 1/2 частка 3-х кімнатної квартири, що належала спадкодавцю за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 1 308 382 грн (654 191 грн - 1/2 частки); частка нежитлового приміщення, що належала спадкодавцю за адресою: АДРЕСА_2, загальною вартістю 272 403 грн (136 201 грн 50 коп. - 1/2 частки); частка автомобіля Хюндай Санта ФЕ, реєстраційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за спадкодавцем в Державній автомобільній інспекції територіального сервісного центру 1243 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області по АДРЕСА_3, загальною вартістю 307 859 грн (153 929 грн 50 коп. = 1/2 частки). Загальна вартість оціненого спадкового майна складає 944 322 грн.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути із спадкоємців борг спадкодавця за договорами позики шляхом звернення стягнення на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 ; 1/2 частину нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_2 (приміщення XVII (1); автомобіль Хюндай Санта-ФЕ, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також стягнути із спадкоємців по 302 250 грн боргу із кожного.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 липня 2018 року у складі судді Кузь В. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представником позивача неодноразово ставилось перед судом питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, разом з тим, документи, які суд зобов`язав позивача надати для призначення такої експертизи стороною позивача не надано, а, відтак, позивач відмовився від проведення експертизи. З огляду на положення статей 1046, 1047 ЦК України, зміст документа, на підставі якого доказується факт укладення договорів позики та доводи сторін, суд дійшов висновку про відсутність між позивачем і померлим ОСОБА_5 правовідносин за договорами позики. Пред`явлення вимоги про повернення боргу до спадкоємців померлого: батьків та дружини, які в подальшому відмовились від спадщини, не може розцінюватися, як пред`явлення вимоги до малолітніх дітей спадкодавця і не свідчить про дотримання кредитором положень статті 1282 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 в правовідносинах, що склалися між сторонами є лише законним представником своїх малолітніх дітей та діє в їх інтересах, не набула статусу спадкоємця, який прийняв спадщину. Крім того, діти спадкодавця є спадкоємцями не всього майна, зазначеного позивачем, так як частину такого майна вони набули з підстав відмови від спадкування іншими спадкоємцями. Отже, у цій частині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в особі ОСОБА_2 не можуть бути відповідачами і позовні вимоги до них безпідставні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на майно, на яке позивач просить звернути стягнення в рахунок погашення боргу за позиками.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, законним представником якого є ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 302 250 грн боргу спадкодавця.

Стягнуто із неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, законним представником якого є ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 302 250 грн боргу спадкодавця. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У випадку відсутності чи недостатності коштів для одноразового стягнення боргу на користь ОСОБА_1 вирішено звернути стягнення на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, а саме: 1/2 частина 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_4 загальною вартістю 1 308 382 грн. (вартість 1/2 частини - 654 191 грн); 1/2 частка нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 загальною вартістю 272 403 грн (вартість 1/2 частини - 136 201 грн 50 коп.); 1/2 частка автомобіля Хюндай Санта Фе, реєстраційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за спадкодавцем в Державній автоінспекції територіального сервісного центру 1243 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, загальною вартістю 307 859 (вартість 1/2 частини - 153 929 грн). Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що із листа-повідомлення Другої Державної Криворізької нотаріальної контори від 27 липня 2016 року вбачається, що претензія кредитора про повернення боргу ОСОБА_1 до спадкоємців померлого прийнята та заведено спадкову справу № 765/2016.

Отже, не має значення, хто буде спадкоємцем, законодавець у статті 1282 ЦК України статті зазначає спадкоємців померлого, тобто тих, хто має право на прийняття спадщини та в кінцевому результаті, хто прийняв спадщину, повинні задовольнити вимоги кредитора в межах вартості спадкового майна. Права неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не порушені, оскільки їхні інтереси представляють законні представники та такі несуть відповідальність в межах вартості частки спадкового майна, якого достатньо для погашення боргових зобов`язань спадкодавця.

ОСОБА_2 не клопотала про призначення судової почеркознавчої експертизи, незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції роз`яснював їй таке право, однак клопотань не поступило, як і не поступило погодження надати зразки підписів, оскільки ОСОБА_1 був згідний на стадії апеляційного розгляду справи провести та оплатити таку експертизу, маючи на меті довести своє право на повернення боргу.

Відтак, суд вважав, що позивач, пред`явивши наявні боргові розписки, договір позики підтвердив належними та допустимими доказами, що між ним та померлим ОСОБА_5 було укладено договори позики.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - Амельчишин О. В. - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Крім того, касаційна скарга містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 212/5525/16-ц із Франківського районного суду м. Львова.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив висновок на припущеннях про перелік та вартість спадкового майна на підставі звітів про оцінку вартості спадкового майна, які на момент прийняття рішення судом першої та апеляційної інстанції вже були недійсними. Дійсність звіту про оцінку трикімнатної квартири та нежитлового господарського приміщення від 04 березня 2017 року закінчилася 04 вересня 2017 року, а дійсність звіту про оцінку транспортного засобу від 11 березня 2017 року - 11 вересня 2017 року.

Представником позивача неодноразово ставилось в суді першої інстанції питання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Разом з тим, документи, які суд зобов`язав його представити для призначення такої експертизи, стороною позивача не надано, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач відмовився від проведення експертизи.

За клопотанням позивача з Другої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області судом була витребувана копія спадкової справи, яка надійшла до суду в грудні 2016 року. У вказаній справі наявні документи щодо спадкового майна: договір купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2014 року, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договір купівлі-продажу від 12 грудня 2014 року нежитлового приміщення, вільні зразки почерку та підпису містяться в зазначених документах.

Отже, за наявності можливості заявити клопотання про витребування для проведення експертизи оригіналів перелічених документів, а також оригіналів документів з підписами спадкодавця, які наявні в матеріалах нотаріальних справ щодо посвідчення правочинів з придбання спадкового мана та державної реєстрації спадкового автомобіля, позивач не скористався такою можливістю, відповідне клопотання не заявив ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного розгляду позивач також не звертався з клопотанням про проведення такої експертизи, суд таку експертизу не призначав, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для висновків про наявність факту ухилення сторони відповідача від проведення експертизи та для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України.

На момент розгляду справи апеляційним судом в матеріалах справи були відсутні оригінали всіх розписок та договору позики, що суперечить вимогам статей 76-81, 89 та частини першої статті 209 ЦПК України, а, отже, суд апеляційної інстанції їх не досліджував і не мав можливості за наявними матеріалами справи призначити та провести судову почеркознавчу експертизу.

Якщо з малолітніх відповідачів будуть стягнуті грошові кошти за постановою апеляційного суду і в цей період під час виконання судового рішення спадкове майно значно зменшиться в ціні або буде знищене внаслідок непереборних обставин чи з інших причин і не з вини спадкоємців, то права малолітніх спадкоємців будуть невиправно порушені, оскільки в цьому випадку відбудеться задоволення вимог кредитора під час виконання рішення суду в розмірі більшому, ніж вартість спадкового майна на час виконання судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого Жовтневим районним у м. Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 56, т. 1).

Згідно з актового записом про смерть від 29 квітня 2016 року № 760 смерть ОСОБА_5 настала внаслідок повішання, задушення та удавлення, намір невизначений, за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 7, т. 1).

19 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Другої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою-претензією до спадкоємців померлого, у зв`язку із чим зареєстровано спадкову справу № 765/2016 (а.с.12-13, т. 1).

Заявами від 22 червня 2016 року за № 2509, 2510, 2511 спадкоємці померлого ОСОБА_5 : мати - ОСОБА_7, батько - ОСОБА_8 та дружина - ОСОБА_2, відмовились від прийняття усієї спадщини за законом на користь малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 58-63, т. 1).

Відповідно до розписки від 26 лютого 2015 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_1 суму у розмірі 3 300 доларів США, які зобов`язався повернути до 23 квітня 2016 року (а.с. 10, т. 1).

Згідно з розпискою від 23 березня 2015 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_1 суму у розмірі 4 950 доларів США, які зобов`язався повернути до 23 квітня 2016 року (а.с. 11, т. 1).

Відповідно до розписки від 28 листопада 2015 року та договору позики від 28 листопада 2015 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_1 суму у розмірі 10 тис. доларів США під 10 % щомісячно, що на день його смерті становить 500 доларів США (10 000 х 10 % : 100 х 5 міс) (а.с. 8-9, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - Амельчишин О. В. - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Зокрема, статтею 1281 ЦК України (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14 (провадження 61-4724св18).

При вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції установлено, що на момент смерті ОСОБА_5 йому належала 1/2 частина 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_4 загальною вартістю 1 308 382 грн. (вартість 1/2 частини - 654 191 грн); 1/2 частка нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 загальною вартістю 272 403 грн (вартість 1/2 частини - 136 201 грн 50 коп.); 1/2 частка автомобіля Хюндай Санта Фе, реєстраційний номер НОМЕР_1, загальною вартістю 307 859 (вартість 1/2 частини - 153 929 грн).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, від імені яких діє законний представник - ОСОБА_2, відповідно до порядку, визначеного нормами ЦК України (435-15) , прийняли спадщину, позивач пред`явив вимоги до спадкоємців боржника своєчасно, у встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України строк, тому наявні підстави для стягнення із спадкоємців на користь позивача суми боргу, але в межах вартості одержаного у спадщину майна.

Посилання касаційної скарги на те, що позивачем не доведено позов, оскільки судова почеркознавча експертиза не була проведена, а відповідач заперечувала, що розписки написані спадкодавцем, безпідставні, оскільки у силу статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, заперечуючи факт написання спадкодавцем боргових розписок, доводи позивача не спростувала, що є її процесуальним обов`язком, клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляла.

Доводи касаційної скарги про те, що судом визначено вартість спадкового майна на підставі звітів про оцінку майна, які втратили чинність на дату ухвалення рішення судом, безпідставні, оскільки такі звіти були надані позивачем до суду під час розгляду справи судом першої інстанції і були чинні на той час, відповідачем доказів на спростування вартості майна, визначеного звітами про його оцінки, до суду не надано.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Згідно з частинами першою та третьою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Посилання представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - Амельчишин О. В. про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на її думку, належним способом захисту прав кредитора у спадкових правовідносинах є накладення судом стягнення на спадкове майно, а наявність законного представника у малолітніх спадкоємців не може наділяти їх обов`язками, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів не вбачає для цього обґрунтованих, правових підстав, так як такі доводи можуть бути досліджені та оцінені при розгляді справи.

Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.