розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі судді Литвинюк І. М.,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 06 лютого 2008 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу іпотечної квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2008 року у справі № 2-996/2008 позов ОСОБА_1 задоволено.

На зазначене судове рішення Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК"

(далі - АТ "АЛЬФА-БАНК", банк) 23 січня 2020 року подало апеляційну скаргу.

Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ "АЛЬФА-БАНК" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2008 року залишено без руху; надано заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема з метою обґрунтування поважності причин пропуску банком строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року відмовлено АТ "АЛЬФА-БАНК" у відкритті апеляційного провадження на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2008 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що на виконання вимог ухвали Чернівецького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року АТ "АЛЬФА-БАНК" подало заяву, у якій зазначило, що строк пропущений з поважних причин, оскільки банком витрачено багато часу на ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, вивчення законодавства та судової практики. Заявник зазначив, що про порушене право дізнався під час дії ЦПК України (1618-15) в редакції після 15 грудня 2017 року, а стаття 354 ЦПК України надає заявнику право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з моменту отримання оскаржуваного рішення.

Наведені аргументи апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2008 року ухвалено до набрання чинності ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Апеляційний суд вважав, що наведені заявником причини не є поважними, у зв`язку з чим підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, а тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "АЛЬФА-БАНК" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2008 року необхідно відмовити.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "АЛЬФА-БАНК" 02 квітня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заявник зазначає, що:

- неотримання копії рішення суду першої інстанції пов`язано не з поведінкою суду або заявника, а зумовлено саме зловживанням своїми правами та ухиленням від виконання встановлених законом обов`язків сторонами у справі, що виразилося у приховуванні ними фактичних обставин справи щодо наявності інших осіб, на права та обов`язки яких може вплинути і в результаті вплинуло рішення у справі;

- про порушене право заявник дізнався вже під час дії ЦПК (1618-15) України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, стаття 354 якого надає право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з моменту отримання копії оскаржуваного рішення, а тому заявник вважає, що на нього поширюються саме такі положення ЦПК України (1618-15) ;

- підпункт 13 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) не підлягає застосуванню, оскільки стосується тих судових рішень, які не набрали законної сили на момент набрання чинності ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII;

- застосуванню підлягають ті процесуальні норми, які були чинними на момент виникнення у заявника права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції безпідставно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 листопада 2018 року у справі № 727/2616/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 642/5541/16-ц; від 27 листопада 2019 року у справі № 672/379/14-ц;

- до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 755/6119/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у підпункті 9 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження

№ 61-37352сво18) зазначив про таке:

"Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій".

АТ "АЛЬФА-БАНК" не брало участі у розгляді справи судом першої інстанції, оскільки не було залучено до участі у справі, банк ознайомився з матеріалами справи, яка переглядається, та, відповідно, змістом рішення суду першої інстанції у цій справі лише 24 грудня 2019 року, апеляційна скарга подана 23 січня 2020 року, тому апеляційний суд зобов`язаний був керувався правовими нормами ЦПК (1618-15) України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року, тобто в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

За правилами статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина перша, друга статті 352 ЦПК України).

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне провадження виникнення обставин непереборної сили.

Отже, у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд не врахував наведених положень процесуального закону та дійшов помилкових висновків про те, що банк, який не був залучений до участі у справі, вправі був оскаржити рішення суду першої інстанції протягом десяти днів відповідно до вимог частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року, коли ЦПК України (1618-15) передбачає правило оскарження рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення (складення повного тексту) та право заявника на поновлення такого строку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (стаття 354 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі "Kreuz v. Poland" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Miragall Escolano and others v. Spain" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі "llhan v. Turkey" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи усі обставини справи, що мають істотне значення для прийняття справедливого рішення, Верховний Суд вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому має бути скасована.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи, що Верховний Суд встановив порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.