розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року у складі судді Панас Н. Л. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І, О., Колтунової А. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка за життя залишила заповіт на її ім`я.

Після смерті ОСОБА_3 вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізналась, що ОСОБА_3 складено заповіт на ім`я ОСОБА_2 .

Вказувала, що вона протягом 12 років спільно мешкала з сином померлої - ОСОБА_4, з яким припинила стосунки у грудні 2012 року, однак продовжувала спілкування з його матір`ю, переїхала до неї на постійне проживання, вела спільне господарство та доглядала її у зв`язку з наявністю у ОСОБА_3 низки хронічних захворювань. 05 вересня 2016 року ОСОБА_3 отримала закритий перелом шийки стегна, внаслідок чого майже не пересувалась.

Зазначала, що була довіреною особою ОСОБА_3, яка надала їй довіреність на представництво інтересів. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 приймав участь у антитерористичній операції, під час якої одержав контузію та поранення кінцівок. З лютого 2016 року він перебував на обліку у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобаварського району м. Харкова, де працювала відповідач ОСОБА_2, якій ОСОБА_3 довіряла, вважаючи її доброзичливою та компетентною особою, отримувала від неї консультації з питань одержання соціальної допомоги та на прохання ОСОБА_3 відповідач поклала на збереження у банківську ячейку її документи та гроші. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що до додому останньої приїжджав нотаріус та вона підписала якісь документи для оформлення пенсії після смерті сина, проте про посвідчення заповіту ОСОБА_3 їй нічого не говорила.

Зазначала, що померла вважала її рідною людиною та завжди казала, що спадщина буде залишена їй.

Вважала, що заповіт ОСОБА_3 підписала під впливом обману з боку ОСОБА_2, яка скористалась її безпорадним станом.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О. В. 17 липня 2017 року за реєстровим № 1224, який отримано під впливом обману; стягнути з відповідача на її користь судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставин, передбачених статтями 229, 230 ЦК України, для визнання заповіту недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивач не довела, що в момент складання заповіту ОСОБА_3 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, її волевиявлення не було вільним та не відповідало її волі, не надала доказів введення заповідача в оману під час складання оспорюваного заповіту. Судом враховано, що з 2012 року ОСОБА_3 мала другу групу інвалідністі по зору, проте суду не надано доказів того, що за станом здоров`я заповідач не мала можливості самостійно прочитати оспорюваний заповіт 17 липня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 635/6208/18 із Харківського районного суду Харківської області.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належну оцінку тій обставині, що померла ОСОБА_3 мала інвалідність другої групи по зору, у зв`язку з чим не могла самостійно прочитати текст оспорюваного заповіту, а тому посвідчення заповіту мало відбутись за участю свідків у відповідності до положень статей 1248, 1253 ЦК України. Судами не враховано, що після смерті сина та отриманої травми ОСОБА_3 знаходилася в поганому психологічному стані, що також вплинуло на її зір та призвело до його значного погіршення.

Вказувала, що при посвідченні заповіту не були дотримані загальні вимоги щодо його форми, передбачені статтею 1247 ЦК України, а тому оспорюваний заповіт є нікчемним.

Судами не враховано, що у ОСОБА_3 були відсутні будь-які підстави та мотиви залишити спадок відповідачу, остання не опікувалася нею постійно, тому заповідач дійсно могла скласти заповіт на ім`я відповідача, будучи введеною в оману.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що права ОСОБА_1 оспорюваним заповітом не порушені, адже позивач мала право на спадкування за раніше складеним заповітом та не позбавлена можливості оскаржити також заповіт на ім`я померлого сина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 як такий, що порушує її права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 листопада 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В.О. за реєстровим №3548, яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1 (а. с. 51).

04 лютого 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Одрінською О. В. за реєстровим № 5-73, яким заповіла усе належне їй майно сину - ОСОБА_4 (а. с. 52).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а. с. 56).

Після смерті сина ОСОБА_3 перебувала у Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Новобаварського району м. Харкова під соціальним супроводом у зв`язку з наявністю складних життєвих обставин (а. с. 12).

З виписних епікризів із медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення хворого № 9.13750 від 09 вересня 2016 року та № 9.19231 від 30 грудня 2016 року убачається, що ОСОБА_3 з 05 вересня по 09 вересня 2016 року та з 21 грудня по 30 грудня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній лікарні-центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у зв`язку з переломом шийки лівого стегна (а. с. 10, 11).

17 липня 2017 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. за реєстровим № 1224, яким заповіла усе належне їй майно ОСОБА_2 (а. с. 54).

Із тексту заповіту убачається, що його на прохання заповідача записано нотаріусом з її слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, прочитано нею вголос і підписано особисто. Заповіт складено і підписано о 16 год. 55 хв. в квартирі, яка є місцем проживання заповідача, за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з хворобою ОСОБА_3 . Вказане також підтверджується наданою приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. копією реєстру для реєстрації нотаріальних дій від 17 липня 2017 року (а. с. 113).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а. с. 55).

24 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а. с. 6).

Судами також встановлено, що за життя ОСОБА_3 страждала від погіршення зору, внаслідок чого з 23 жовтня 2012 року їй присвоєна друга група інвалідності по зору безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 07 листопада 2012 року серії 10 ААБ № 182713 (а. с. 76).

Із копій медичної картки стаціонарної хворої ОСОБА_3 № 3В2352 убачається, що з 20 по 21 листопада 2012 року ОСОБА_3 перебувала у дорослому відділенні комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня" з діагнозом: зріла вікова катаракта обох очей, де їй проведено операцію та виписано з видужанням (а. с. 75).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Частиною 1 статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до частин першої та другої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, на заповіт як односторонній правочин, розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватись на припущеннях.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, правильно виходили із того, що ОСОБА_3 розпорядилася належним їй майном на випадок смерті, склавши 17 липня 2017 року заповіт на користь відповідача. При цьому правильно вважали, що волевиявлення ОСОБА_3, спрямоване на передачу майна ОСОБА_2 та зафіксоване в оспорюваному заповіті від 17 липня 2017 року, було вільним та відповідало її волі. Позивач не довела обставин того, що ОСОБА_3, складаючи оспорюваний заповіт, не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними та що її введено в оману, або вчинено нею правочин під впливом помилки. Оспорюваний заповіт складено та посвідчено нотаріусом з дотриманням вимог чинного законодавства і порушень при його посвідченні судами не встановлено.

Судами надана належна правова оцінка тій обставині, що за життя ОСОБА_3 дійсно страждала від погіршення зору, з 2012 року мала другу групу інвалідності по зору.

Разом з тим, після встановлення ОСОБА_3 інвалідності по зору, у 2013 році нею складено заповіт на ім`я ОСОБА_1, а у 2014 році - на ім`я ОСОБА_4, з яких убачається, що вони прочитані та підписані особисто ОСОБА_3, що позивачем не оспорювалося.

Суди також зауважили, що в матеріалах справи містяться письмові заяви ОСОБА_3 від 18 листопада 2016 року, 16 грудня 2016 року, 25 травня 2017 року, 02 листопада 2017 року, які свідчать про те, що ОСОБА_3 мала можливість читати та писати. Доказів того, що ці заяви написано не ОСОБА_3, суду не надано.

Позивачем також не надано належних та допустимих доказів того, що з часу посвідчення зазначених документів стан зору ОСОБА_3 погіршився настільки, що вона втратила можливість читати та не могла особисто прочитати заповіт 17 липня 2017 року.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини не свідчать також про порушення оспорюваним заповітом прав позивача як спадкоємця, оскільки заповіт, складений ОСОБА_3 у 2013 році на ім`я ОСОБА_1, скасовано в силу вимог частини другої статті 1254 ЦК України у зв`язку з посвідченням у 2014 році заповіту на ім`я ОСОБА_4 . При цьому у разі визнання недійсним нового заповіту, складеного заповідачем, чинність попереднього не відновлюється, за винятком випадків, передбачених статтями 225 і 231 ЦК України. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності у неї права на спадкування, порушеного оспорюваним заповітом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.