розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бірюкова Андрія Миколайовича - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (далі - КП "Теплопостачання міста Одеси") про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року він став власником квартири АДРЕСА_1 .

Вказував, що у квартирі він знайшов документ - досудове попередження № 490138, в якому зазначено, що мешканець квартири повинен сплатити борг за теплопостачання у розмірі 41 626,81 грн.

З метою з`ясування природи такого боргу він звернувся до КП "Теплопостачання міста Одеси" з проханням переоформити на його ім`я, як нового власника квартири, особовий рахунок, а також виключити заборгованість попередніх власників квартири, на що отримав відмову без пояснення причин. 07 серпня 2018 року він письмово звернувся до відповідача із аналогічними вимогами.

У листі-відповіді від 22 серпня 2018 року № 02/02/06-428 КП "Теплопостачання міста Одеси" повідомило про те, що особистий рахунок № НОМЕР_1 переоформлено на його ім`я, як нового власника квартири АДРЕСА_1, а також повідомило про відмову у виключенні боргу за надання послуг з теплопостачання попередніх власників цієї квартири. При цьому у листі роз`яснено, що при придбанні квартири, виставленої на аукціон, організатори торгів та попередній власник повинні були повідомити набувача про наявну заборгованість за послуги з теплопостачання. Крім того, ця інформація мала бути перевірена самим ОСОБА_1 перед укладанням договору купівлі-продажу квартири, чого ним зроблено не було.

Вказував, що до придбання вказаної квартири він не був її власником, не являвся споживачем послуг, які надавало КП "Теплопостачання міста Одеси" по теплопостачанню цієї квартири. Також він не вчиняв правочинів щодо зобов`язання сплати боргу по оплаті послуг за теплопостачання попереднього власника вказаної квартири. Діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Зазначав, що сплачувати борги попередніх власників він не має наміру, оскільки ані власником, ані наймачем, ані споживачем послуг за попередні періоди він не був, тому з метою захисту своїх порушених прав з боку відповідача змушений звернутися до суду.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд зобов`язати КП "Теплопостачання міста Одеси" не нараховувати йому заборгованість за послуги теплопостачання, яка виникла з вини попередніх власників квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати КП "Теплопостачання міста Одеси" виключити із суми його заборгованості за послуги теплопостачання заборгованість попередніх власників, що виникла до 18 липня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законні підстави для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника квартири АДРЕСА_1, яка виникла до купівлі цієї квартири позивачем, тобто, до 18 липня 2018 року, відсутні, оскільки при переоформленні особового рахунку квартиронаймача або власника відбувається перехід заборгованості по особовому рахунку квартири за послуги попередніх власників і позивач при укладанні договору купівлі-продажу квартири повинен був переконатися в тому, що разом з новою квартирою до нього не перейдуть борги за комунальні послуги попереднього власника квартири, зокрема, за теплопостачання.

Крім того, відкритий на ім`я ОСОБА_1 в КП "Теплопостачання міста Одеси" особовий рахунок є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора - відповідача, а не обов`язком. Зміна власника нерухомого майна не може бути підставою для виключення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідно до норм діючого законодавства України. Виключення або стягнення такої заборгованості є правом суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, що охоплюється загальними засадами цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності.

Також суд першої інстанції зазначив, що пред`явлення позову про зобов`язання відповідача виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 певну суму заборгованості, нараховану за послуги теплопостачання належної йому квартири, яка виникла за період до 18 липня 2018 року у попереднього власника квартири, без зазначення конкретних порушень при нарахуванні такої заборгованості та надання доказів на її спростування не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, а само по собі нарахування відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію не встановлює для позивача будь-яких обов`язків. Позивачем не зазначено, які саме його права, як споживача, порушені відповідачем, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що обставини, пов`язані з наявністю або відсутністю заборгованості за послуги теплопостачання підлягають доведенню при пред`явленні відповідачем позову до позивача про їх стягнення. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом права за відсутністю його порушення відповідачем, що в свою чергу свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача, яке в даному випадку не порушене.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - Бірюков А. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 522/19127/18 із Приморського районного суду м. Одеси.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що права позивача не порушені, оскільки він постійно отримає рахунки за послуги теплопостачання на своє ім`я, зокрема, із зазначенням суми боргу попередніх власників квартири АДРЕСА_1, тобто за послуги, які він фактично не отримував, а тому не має нести обов`язок по їх сплаті.

Вказує, що до придбання квартири позивач не був її власником, не споживав послуги, надані відповідачем, та не вчиняв правочину щодо прийняття боргу попередніх власників, тому на нього не може бути покладено обов`язок щодо сплати заборгованості за надані послуги з теплопостачання квартири до набуття квартири у власність.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неправильного способу захисту порушеного права, оскільки частинами першою та другою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом, у визначених законом випадках.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року КП "Теплопостачання міста Одеси" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Наголошує на тому, що позивачем був обраний неефективний спосіб захисту своїх прав і не надано доказів їх порушення з боку КП "Теплопостачання міста Одеси". Звертає увагу касаційного суду, що особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, від 18 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. за № 716, ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10-13).

07 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про відкриття особового рахунку на його ім`я та укладання договору про надання послуг з теплопостачання, а також виключення заборгованості попередніх власників квартири АДРЕСА_1, яка виникла до 18 липня 2018 року, як такої, що не підлягає сплаті новим власником квартири (а. с. 17-19).

У листі-відповіді від 22 серпня 2018 року № 02/02/06-428 КП "Теплопостачання міста Одеси" повідомило позивача про те, що особистий рахунок № НОМЕР_1 переоформлено на його нього, як нового власника квартири АДРЕСА_1, а також повідомило про відмову у виключенні боргу за надання послуг з теплопостачання попередніх власників цієї квартири. Також у листі позивачу роз`яснено, що при придбанні квартири, виставленої на аукціон, організатори торгів та попередній власник повинні були повідомити набувача про наявну заборгованість за послуги теплопостачання. Крім того, ця інформація мала бути перевірена самим ОСОБА_1 перед укладанням договору купівлі-продажу квартири. Неукладання договору на теплопостачання не звільняє споживача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію (а. с. 20).

Станом на 01 липня 2018 року заборгованість за послуги теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 обліковується у сумі 41 626,81 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Бірюков А. М. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають не в повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

При цьому діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу від 18 липня 2018 року, згідно з яким позивач став власником квартири АДРЕСА_1, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу по оплаті послуг за теплопостачання попередніх власників вказаної квартири.

За таких обставин, на позивача не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання, надані відповідачем попереднім власникам, що нараховані до 18 липня 2018 року, тобто до укладення ним договору купівлі-продажу цієї квартири.

Вирішуючи по суті спір та відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виключити із суми заборгованості по сплаті послуг за централізоване опалення заборгованість попереднього власника квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права.

Із вказаним висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 509, 901 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (2189-19) , просив суд зобов`язати КП "Теплопостачання міста Одеси" вчинити певні дії, зокрема, виключити із суми заборгованості за послуги теплопостачання належної йому квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 18 липня 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди не звернули уваги на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення суми із загальної заборгованості узгоджується із абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України (254к/96-ВР) та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за послуги теплопостачання споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Подібні висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13 та Верховним Судом у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 209/4456/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не визначившись у достатній мірі із характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до них, не встановив, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, та необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині зобов`язання виключити з суми заборгованості за послуги теплопостачання заборгованість попередніх власників з підстав невірно обраного позивачем способу захисту цивільного права.

Висновок суду першої інстанції про те, що обліковування по особовому рахунку ОСОБА_1 заборгованості попереднього власника в розмірі 41 626,81 грн не передбачає для позивача будь-яких обов`язків є необґрунтованим, оскільки позивач категорично заперечує проти сплати вказаної заборгованості, тоді як зі змісту листа КП "Теплопостачання міста Одеси" від 22 серпня 2018 року № 2/02/06-428 вбачається, що спірні питання, що виникають під час переоформлення особових рахунків при наявності заборгованості попередніх споживачів мають вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення, в частині вирішення вимог про зобов`язання виключити з суми заборгованості за послуги теплопостачання заборгованість попередніх власників, підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального і без порушення норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що вимоги позивача про зобов`язання КП "Теплопостачання міста Одеси" не нараховувати йому заборгованість за послуги теплопостачання, яка виникла з вини попередніх власників квартири до 18 липня 2018 року, не відповідають критеріям належності способу захисту порушеного права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бірюкова Андрія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про зобов`язання виключити суму заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про зобов`язання виключити суму заборгованості задовольнити.

Зобов`язати комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги теплопостачання до належної йому квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 18 липня 2018 року.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.