Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: Борівська селищна рада Борівського району Харківської області, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2018 року в складі судді Гуляєвої Г. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що після баби ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3480 га та 5,4398 га, що розташовані на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області.

Мати позивачів - ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тому вони є спадкоємцями першої черги за правом представлення після ОСОБА_4 .

Крім того, спадкоємцем першої черги за законом майна ОСОБА_4 є дочка останньої - ОСОБА_3, яка своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та не повідомила позивачів про наявність спадкового майна після смерті бабусі.

Вказували, що про наявність спірних земельних ділянок їм стало відомо лише після отримання листів від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Шийківське" (далі - СТОВ "Шийківське")

від 06 серпня 2018 року, в якому позивачам пропонувалось вирішити питання щодо подальшого користування земельними ділянками та сплати орендної плати.

Вважали, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, тому цей строк необхідно поновити.

На підставі викладеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у два місяці з дати набрання законної сили судовим рішенням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 26 жовтня

2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі не надали доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій чи інших обставин, що перешкоджали звернутися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Та обставина, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 не знали про наявність спадкового майна після смерті баби, не можна вважати такою, що унеможливлює своєчасне звернення до нотаріальної контори.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що та обставина, що ОСОБА_3 не повідомила позивачам про наявність спадкового майна після смерті баби, а про наявність спірних земельних ділянок їм стало відомо лише після отримання листів від СТОВ "Шийківське" від 06 серпня 2018 року, в якому пропонувалось вирішити питання щодо подальшого користування земельними ділянками та сплати орендної плати, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнята до уваги як така, що унеможливлює своєчасне звернення позивачів з відповідною заявою до нотаріальної контори.

Інших доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини матеріали справи не містять. Не надано таких доказів

і суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачам не було відомо про наявність у ОСОБА_4 спадкового майна, оскільки у них склалися негативні відносини з ОСОБА_3, яка перешкоджала спілкуванню

з бабою та приховувала від них факт наявності майна. ОСОБА_3

є спадкоємцем першої черги за законом, тому вона як зацікавлена особа навмисне приховала від позивачів наявність спірного майна.

Позивачі вказували, що зазначені вище доводи є поважними та об`єктивними підставами для поновлення строку на прийняття спадщини. Суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та залишили поза увагою доводи позивачів, тому помилково відмовили у задоволенні позову.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

15 листопада 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складається з двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3480 га та 5,4398 га, які розташовані на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за правом представлення, а також

ОСОБА_3, яка є тіткою позивачів та дочкою спадкодавця.

На час смерті ОСОБА_4 проживала разом з дочкою ОСОБА_3, яка своєчасно подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, не подали.

Постановою державного нотаріуса Борівської державної нотаріальної контори Харківської області від 21 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з тим, що вони у визначений законом строк не звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та не проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX (460-20) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові

від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18).

Так, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини посилалися на ті обставини, що їм не було відомо про наявність у спадкодавця спадкового майна - двох земельних ділянок, а про вказані обставини вони дізналися лише з листів СТОВ "Шийківське" від 06 серпня 2018 року.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що помилковими

є посилання позивачів на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17, оскільки фактичні обставини у цій справи та у справі № 681/203/17 є відмінними.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків місцевого суду та суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду