розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року у складі судді Швець О. Д. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 27 листопада 1993 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірваний 23 вересня 2010 року. Від шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час шлюбу за спільні кошти сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 .

Після розлучення вона поїхала на заробітки за кордон, разом із чоловіком залишились проживати їхні діти. Однак після смерті їх сина ОСОБА_6 01 липня 2018 року відповідач повідомив їй, що вона жодних прав на спірну квартиру немає, оскільки вона придбана за його кошти.

Зазначала, що спірна квартира була придбана під час шлюбу, за спільні кошти подружжя, а тому вона має право на 1/2 частини цієї квартири.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просилавизнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому посилався на те, що спірна квартира придбана за його особисті кошти, а тому є його особистою власністю і не підлягає поділу.

Вказував на те, що для придбання спірної квартири він продав квартиру АДРЕСА_2, а 26 грудня 2006 року - житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,25 га у с. Колибаївка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Крім того, для придбання квартири частину коштів надала його мати ОСОБА_7 .

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира є його особистою власністю. Враховуючи, що вказане нерухоме майно придбане під час шлюбу сторін, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, воно підлягає поділу між подружжям у рівних частках.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити його зустрічний позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції помилково здійснили поділ майна, що є його особистою власністю та не є спільною сумісною власністю подружжя.

Вказував на те, що кошти за спірну квартиру виплачувала його мати, що підтверджується розпискою, виданою продавцями квартири.

Так, у вказаній розписці зазначено, що у зв`язку з відсутністю ОСОБА_7 у м. Кам`янець-Подільському продавці зобов`язались оформити договір купівлі-продажу квартири на нього, що підтверджується показаннями продавця квартири ОСОБА_8, який допитаний у судовому засіданні як свідок.

Також вказував на те, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, про застосування якого він заявляв у суді першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Заявник усунув недоліки касаційної скарги у строк, визначений судом.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 листопада 1993 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2010 року.

10 листопада 2005 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким останній придбав квартиру АДРЕСА_1 .

01 лютого 2006 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану квартиру.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Установивши, що квартира АДРЕСА_1 придбана під час шлюбу сторін, а ОСОБА_2 не надав належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що спірна квартира придбана за особисті кошти його матері зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, установивши, що позивач дізналась про порушення свого права у липні 2018 року, а до суду з цим позовом звернулась у серпні 2018 року, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.