розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2017 року у складі судді Марцішевської О. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Гончар Н. І., Ювшина В. І.,

у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку, з 17 листопада 2016 року є членом громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права", зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1, є співвласником 1/2 частини квартири за вказаною адресою.

Заявник також вказує, що наприкінці лютого - на початку березня 2014 року російські війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Вказаний факт, на думку заявника, підтверджується повідомленнями у різних засобах масової інформації, що відображають як свідчення окремих осіб, так і офіційну позицію окремих органів державної влади.

У травні 2014 року розпочалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації, що призвело до обстрілів житлових кварталів та об`єктів інфраструктури. Після травня 2014 року на території м. Донецька почала пересуватись військова техніка, а саме зенітні установки та БТР, з серпня 2014 року рівень гуманітарного становища значно знизився, що характеризувалось постійними бойовими діями, втратою моральних орієнтирів та насильством серед мирного населення.

Таким чином, м. Донецьк після окупації російськими військами перетворилося на місто, де неможливе подальше проживання, а тому в лютому 2015 року задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи заявник вирішив залишити своє житло і переселитись до іншої частини України, зокрема до міста Черкаси.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт, що його вимушене переселення у лютому 2015 року з окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації нею частини території Донецької області.

Встановлення даного факту необхідно для визначення статусу заявника як особи, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви-потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року, в задоволенні заяви відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що обставини, які просить визнати заявник, визначені нормами законодавства України, є загальновідомими, а тому підстав для задоволення цієї заяви немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року справу призначено до розгляду в складі п`яти суддів.

З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували того, що юридичний факт, який просить встановити заявник, має індивідуальний характер та стосується виключно заявника.

У касаційній скарзі зазначається, що до юрисдикції судів загальної юрисдикції належить вирішення правових питань, які виникають у зв`язку із збройною агресією.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали заперечень на касаційну скаргу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

В порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Краска проти Швейцарії" від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Звертаючись до суду з цією заявою, заявник просив встановити, що його переміщення з місця постійного проживання відбулось у зв`язку з агресією Російської Федерації, що призвела до негативних для нього наслідків, вважаючи це фактом, який має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до статті 319 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду про встановлення факту, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Верховний Суд зазначає, що підтвердження належними доказами статусу внутрішньо переміщеної особи має визначальне значення для встановлення факту вимушеного переселення із зони проведення бойових дій на Сході України у зв`язку з агресією Російської Федерації. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 414/1330/19 (провадження № 61-21129св19).

Суд першої інстанції не встановив, чи був у заявника статус внутрішньо переміщеної особи на момент звернення до суду із заявою та постановлення рішення, оскільки із довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09 червня 2016 року, яка видана ОСОБА_1, вбачається, що дата закінчення дії довідки - 08 грудня 2016 року (а.с. 18). ОСОБА_1 звернувся в суд у січні 2017 року (а. с. 4).

Отже, розглянувши справу, суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули, а також не встановили обставини справи, які необхідні для правильного вирішення справи.

Враховуючи повноваження та межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд позбавлений можливості усунути допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права призвело до прийняття необґрунтованих рішень, оскаржувані судові рішення відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Судді:	В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко
	Є. В. Петров
	І. М. Фаловська