Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 24 квітня 2019 року в складі судді Салтан Л. Г та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, який обслуговує Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Турбіна-2" (далі - ОСББ "Турбіна-2"). Відповідач ОСОБА_2 є власницею сусідньої квартири АДРЕСА_2 . Двері цих двох квартир виходять у спільний коридор.

Відповідач встановила другі вхідні металеві двері, які відкриваються назовні в бік дверей позивача, а у відчиненому положенні блокують двері його квартири, що спричиняє йому та мешканцям його квартири незручності, створює реальну загрозу життю і здоров`ю у разі виникнення пожежі, землетрусу або іншої загрози у зв`язку з неможливістю швидкої евакуації.

Позивач зазначав, що має серцево-судинні захворювання, і медичні працівники, у разі необхідності, не зможуть винести його на ношах із квартири, якщо відкриті двері у квартирі відповідача.

Позивач вважав, що встановлення других вхідних дверей відповідачем є самовільним переобладнанням, що не відповідає проєкту будівництва житлового будинку, оскільки за проєктом двері усіх квартир у будинку відчиняються у середину квартири, та порушує протипожежні, санітарні та будівельні норми і правила.

Позивач звертався до відповідача з проханням переробити відкриття дверей на інший бік, але вона відмовилась це зробити.

З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:

усунути йому перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення;

зобов`язати відповідача ОСОБА_2 зняти другі металеві двері за вказаною адресою;

заборонити ОСОБА_2 встановлювати в квартирі другі вхідні двері, які будуть відчинятися у спільний коридор.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що доказів на підтвердження існування будь-яких перешкод у користуванні майном позивач не надав.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку показанням свідків у справі, оскільки така оцінка не відповідає їх дійсним показанням.

Суди не врахували, що відповідач самовільно встановила другі металеві двері у своїй квартирі, які відкриваються у спільний із позивачем коридор, без дозволу зборів співвласників будинку, що підтверджується довідкою голови правління ОСББ "Турбіна-2" від 25 березня 2019 року.

На переконання позивача, суди безпідставно стягнули з нього на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 800,00 грн, оскільки складність справи є незначною, підготовка доказів не потребувала значних часових витрат, а відповідач, зловживаючи своїми процесуальними правами, затягувала розгляд справи, в акті виконаних робіт від 24 квітня 2019 року не вказано час роботи адвоката у судових засіданнях, що унеможливлює визначення обсягу наданих послуг і виконаної роботи.

Крім того, документи, які надала відповідач до суду з метою обґрунтування факту та розміру її витрат на правничу допомогу, не містять посилань на номер справи, в якій така допомога надавалась. Тобто надання правової допомоги саме у справі № 337/1526/18 не підтверджено.

Також не доведено факт здійснення відповідачем оплати послуг з надання правничої допомоги у розмірі 5 800,00 грн, оскільки суду не надано Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокати, у якій вони реєструють доходи та витрати, отримані від незалежної професійної діяльності, як самозайняті особи.

Доводи особи, яка подал відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . Відповідно до паспортних даних позивача ОСОБА_1 з 12 травня 1986 року зареєстрований за цією ж адресою.

Відповідач ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_4 та є сусідкою позивача.

У листі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 16 січня 2018 року № 01/11-14/282 вказано, що згідно з пунктом 2.27 розділу ІІІ НАПБ 01.001-2014 "Правила пожежної безпеки в Україні" та пункту 7.2.9 ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва", напрямок відкривання дверей для квартир житлових будинків не нормується.

Як встановлено з довідки ОСББ "Турбіна-2" від 04 вересня 2018 року у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_5 власники квартир за спільною згодою обладнали вхід до своїх квартир подвійними металевими дверима з відкриттям назовні (в тамбур).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати усунення будь-яких порушення свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом факту існування перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 300/690/16-ц (провадження № 61-2382св18).

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що дії ОСОБА_2 щодо встановлення вхідних дверей, які відкриваються назовні, порушують його право власності, правила ДБН та норми пожежної безпеки щодо встановлення вхідних дверей до квартири.

Пунктом 2.27 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 "Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні" (z0252-15) передбачено, що двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Проте ці правила не визначають напрямок відчинення дверей для квартир у житлових будинках.

Встановивши, що Правила пожежної безпеки в Україні не регулюють питання напрямку відчинення вхідних дверей для квартир у житлових будинках, а встановлення відповідачем у 2000 році вхідних дверей з відчиненням назовні не можна вважати переобладнанням або переплануванням житлового будинку та втручанням в опорні (несучі) конструкції та/або інженерні системи загального користування, яке потребувало б отримання на це відповідного дозволу, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1, що стало підставою для відмови у їх задоволенні.

Доводи ОСОБА_1 про те, що в будівлях багатоквартирного типу вхідні двері до квартир встановлюються таким чином, щоб відкривання дверей здійснювалось назовні і таким чином, щоб стулка не заважала відкриттю вхідних дверей сусіда, є лише його припущенням. Це питання не регламентується правилами ДБН В.1.1-7:2016 та Правилами пожежної безпеки в Україні.

Доводи касаційної скарги про недоведеність витрат відповідача на правничу допомогу є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката визначаються, в тому числі на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Згідно з частиною третьою цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судові витрати ОСОБА_2 складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 5 800,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01 жовтня 2018 року, укладеним між ОСОБА_2 і адвокатом Завгородньою В. В., актами виконаних робіт та довідками про їх оплату.

Розмір витрат на правничу допомогу позивач не оспорював, клопотання про зменшення витрат у зв`язку із їх неспівмірністю не заявляв. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат у розмірі, заявленому відповідачем.

Посилання позивача на ненадання адвокатом Книги обліку доходів та витрат колегія суддів відхиляє, оскільки предметом розгляду є питання відшкодування понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, а не перевірка правильності обліку адвокатом отриманих доходів.

Аргументи позивача про те, що документи, які надала відповідач до суду з метою обґрунтування факту та розміру її витрат на правничу допомогу, не містять посилань на номер справи, в якій така допомога надавалась, у зв`язку з чим, на його думку, вони не можуть підтверджувати факт понесення відповідачем витрат саме у цій справі, є необґрунтованими, оскільки вказані документи містять найменування сторін та суду, предмет позову та дати судових засідань, назви процесуальних документів, які дають змогу стверджувати, що правнича допомога ОСОБА_2 надавалась саме у справі, яка розглядається.

Доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки судами показань свідків є неприйнятними, оскільки вони вимагають переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки оскаржені рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 24 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.