розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області, у складі судді Плотникової Н. Б., від 30 березня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г., від 09 червня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про усунення від права на спадкування.

Свої вимоги позивач мотивував тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 3, 7156 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 2, 00 га, надану для ведення особистого селянського господарства на території Бугруватської сільської ради Охтирського району Сумської області, грошові заощадження, трактор моделі ЮМЗ 6КМ, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За інформацією, наданою Охтирською районною державною нотаріальною конторою в листі від 28 серпня 2019 року, після смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу № 251/2018. Крім його заяви про прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини були подані також його братами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач стверджував, що ОСОБА_4 була особою похилого віку, останні роки часто хворіла та потребувала постійної сторонньої допомоги. Влітку 2018 року ОСОБА_4 були поставлені діагнози: гепатоспленомегалія, синдром портальної гіпертензії, абсцес селезінки, хронічна анемія, кардіосклероз, екстрасистологічна аритмія. Доглядом ОСОБА_4, забезпеченням її ліками, продуктами, побутовим обслуговуванням займався він. У 2018 році ОСОБА_4 було проведено операцію, на проведення якої ним витрачено кошти у розмірі близько 43 тис. грн, а також близько 5 тис. грн на придбання медичних препаратів. Крім того, ним постійно покращувалися житлові умови матері за місцем її проживання. Після смерті матері за його рахунок було здійснено поховання, проведено поминальні обіди.

Про безпорадний стан матері, постійну потребу її в лікуванні та догляді було відомо його братові ОСОБА_2, який проживає по АДРЕСА_2, проте жодної матеріальної чи іншої допомоги матері він не надавав і навіть не мав наміру надавати. Позивач зазначав, що відповідач, як спадкоємець за законом, ухилявся від надання допомоги матері за життя, хоча мати через свій похилий вік та тяжкі хвороби перебувала у безпорадному стані та потребувала від дорослих дітей будь-якої допомоги.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги матері ОСОБА_4, а також те, що мати за життя перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги від відповідача, що могло б бути підставою для усунення відповідача від права на спадкування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районним судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимогОСОБА_2, оскільки ним не доведено, що внаслідок похилого віку та наявних захворювань ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги саме від ОСОБА_2 . Крім того, позивачем не доведено факту умисного ухилення відповідача від надання допомоги матері, а тому відсутні правові підстави для усунення відповідача від права на спадкування за законом на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 червня 2020 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 ухилявся від надання допомоги спадкодавцю, яка через похилий вік, тяжкі хвороби була у безпорадному стані, хоча таку можливість він мав. Спадкодавець була особою похилого віку, перебувала у безпорадному стані, мала численні захворювання. При вирішенні спору судами не враховано положення СК України (2947-14) щодо обов`язків повнолітніх дітей піклуватися та утримувати батьків, які є непрацездатними. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - мати позивача та відповідача.

Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,85 га та належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 листопада 2005 року, земельну ділянку площею 2,1 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бугруватської сільської ради, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 180112, земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Бугруватської сільської ради, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-СМ № 016522, грошові заощадження з відповідними процентами та компенсаційними виплатами, трактор моделі ЮМЗ 6 КМ, заводський номер НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 листопада 2005 року.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є її діти: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки Охтирської районної державної нотаріальної контори від 26 грудня 2019 року № 716/01-16 та копії спадкової справи № 251/2018 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 251/2018 на підставі заяв про прийняття спадщини, поданих синами померлої ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Інші спадкоємці не зверталися із заявами про прийняття спадщини та/або про відмову від спадщини. Заповіт в нотаріальній конторі та в Бугруватській сільській раді не посвідчувався. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

ОСОБА_1 за час спільного проживання з матір`ю надавав їй допомогу, забезпечував належні умови життя, опікувався її лікуванням та утриманням, що підтверджується довідкою Бугруватського старостинського округу Чернеччинської сільської ради від 27 серпня 2019 року № 02-20-351, а також показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, наданими у судовому засіданні суду першої інстанції

З 03 липня 2018 року по 16 липня 2018 року ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в міському центрі молоінвазивної хірургії та ендоскопії м. Харків, їй було встановлено діагноз: гепатоспленомегалія, синдром портальної гіпертензії, абсцес селезінки, хронічна анемія, кардіосклероз, екстрасистологічна аритмія. 04 липня 2018 року їй була проведена операція, та 16 липня 2018 року хвора в задовільному стані була виписана під нагляд лікарів за місцем проживання з рекомендацією дотримуватися дієти та режиму харчування, обмежити фізичне навантаження, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 17365 від 16 липня 2018 року. З 15 серпня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі "Охтирська центральна районна лікарня", де ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 7756 від 17 грудня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України (435-15) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно із частиною третьою статті 1224 ЦК Українине мають права на спадкування за законом особи, які ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК Україниза рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Вимоги про усунення спадкоємця від права на спадкування можуть бути пред`явлені особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів обставин для застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України, на які посилався в обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави вважати, що відповідач умисно ухилявся від надання допомоги матері, яка через похилий вік та наявні хвороби була у безпорадному стані та потребувала такої допомоги саме від відповідача.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Доводи щодо потребування спадкодавцем через безпорадний стан допомоги, яку відповідач не надавав, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх оцінці судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 30 березня 2020 року заявнику відмовлено у задоволенні клопотання про проведення у справі судово-медичної експертизи. У касаційній сказі заявником не наведено обґрунтованих підстав для проведення зазначеної експертизи, враховуючи встановленні обставини цієї справи, яким надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд посилався на висновки у подібних правовідносинах, які містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18) від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 29 квітня 2020 року у справі № 371/139/18 (провадження № 61-5201св19).

Позивачем не наведено обґрунтованих підстав для відступу від зазначених висновків Верховного Суду, на які посилався апеляційний суд при вирішенні спору між сторонами.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Судді:	Є. В. Синельников
	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович