розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк" та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду до ОСОБА_1,

ОСОБА_2, з позовом, вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 21 вересня 2016 року у розмірі 263 180,06 доларів США з яких: 179 158,04 доларів США - кредитна заборгованість;

84 022,02 доларів США - заборгованість по процентам та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 868 533,79 грн, з яких:

142 737,33 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 725 796,46 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 196 700 доларів США, строком повернення не пізніше 16 липня 2029 року, зі сплатою 13,5 % річних. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів.

Відповідно до пункту 1.2.2. кредитного договору розмір щомісячного ануїтетного платежу складає 2355 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань.

Таким чином, відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Відповідачі порушили взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Відповідачам направлялись вимоги про погашення простроченої заборгованості, однак свої зобов`язання щодо погашення заборгованості останні не виконують.

Станом на 21 вересня 2016 року заборгованість по кредиту та сплаті процентів становить 263 180,06 доларів США з яких: 179 158,04 доларів США - кредитна заборгованість; 84 022,02 доларів США - заборгованість по процентам та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 868 533 грн. 79 коп., з яких: 142 737,33 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 725796,46 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Посилаючись на наведені обставини, банк просив стягнути вказану заборгованість з відповідачів в солідарному порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2018 року у складі судді Галицького В. В. позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 179 158,04 доларів США кредитної заборгованості, 84 022,02 доларів США заборгованості по процентам, всього заборгованості за кредитним договором в сумі 263 180,06 доларів США.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 142 737,33 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 725 796,46 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам, а всього пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 868 533,79 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 є доведеними та підлягають задоволенню. У зв`язку з неналежним виконанням кредитних зобов`язань у ОСОБА_1 наявна перед банком заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про солідарне стягнення заборгованості за кредитом із ОСОБА_2 суд першої інстанції послався на те, що банк не довів належними та допустимим доказами існування зобов`язання поруки ОСОБА_2 .

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму боргу за кредитним договором від 15 липня 2008 року у розмірі - 205 627,63 доларів США, що складається із кредитної заборгованості у розмірі - 179 158,04 доларів США та заборгованості по процентам у розмірі - 26 469,59 доларів США.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" пеню за прострочення сплати основної кредитної заборгованості у розмірі - 9336,26 грн та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі - 53356,24 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. У серпні 2014 році позивач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, а отже настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за розрахунком, який був поданий позивачем разом із позовом станом на 03 липня 2014 року, оскільки позивач звернувся із вимогою про дострокове стягнення усієї суми.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі АТ "УкрСиббанк", не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявні у справі докази (не досліджено та не надано оцінки умовам кредитного договору щодо погодженого сторонами порядку та строку нарахування процентів) та не враховано, що сторонами визначено строк дії кредитного договору до повного його виконання.

Апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (висновок про відсутність права на нарахування процентів не підтверджена жодним доказом у справі та фактично суперечить умовам кредитного договору). Висновок суду у цій частині сформовано виключно шляхом застосуванням правової позиції Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18). При цьому, судом апеляційної інстанції не враховано, що відносини між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 в межах справи №384/598/14-ц є відмінними і сторонами визначено порядок та строки нарахування процентів.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував особливості нарахування процентів відповідно до положень статті 1048 ЦК України, статті 629 ЦК України. Не надано належної оцінки умовам кредитного договору, якими передбачено домовленість сторін про нарахування відсотків до моменту повернення коштів. Інша домовленість, яка б передбачала припинення права нарахування процентів кредитним договором не передбачена.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду у справах №0417/12368/2012 (постанова від 30 травня 2018 року), №274/5179/14-ц (постанова від 03 травня 2018 року), №311/4189/15-ц (постанова від 25 квітня 2018 року), №755/30334/14-ц (постанова від 04 квітня 2018 року).

Суд порушив норми процесуального права щодо оцінки доказів.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не виконав вимог процесуального закону щодо належного його повідомлення про день, час та місце розгляду справи, розглянув справу за відсутності відповідача, чим порушив його права на участь у розгляді справи.

В порушення норм процесуального закону апеляційний суд допустив до участі у розгляді справи у якості представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який не є адвокатом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом доводів касаційних скарг заявники оскаржують судові рішення виключно в частині вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1, у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає судові рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, викладених у касаційних скаргах.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилом статті 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-154 цс 18.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Звернувшись до суду у серпні 2014 року з даним позовом кредитор згідно вимог частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання кредитного договору та після цього має право лише на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, передбачених договором.

Оскільки кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також неустойки (пені), обумовленої цим договором, припинилося.

Нарахування кредитором процентів за кредитом можливе лише в межах строку кредитування, а такий строк було змінено у серні 2014 року шляхом пред`явлення банком позову (дострокової вимоги) щодо погашення кредитної заборгованості до відповідачів у справі. Тобто нарахування позивачем боргу з процентів поза межами строку кредитування є безпідставним.

Висновки апеляційного суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зміненого на підставі положень статті 1050 ЦК України узгоджуються з висновками щодо можливості нарахування процентів, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (№ 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (№ 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (№14-318цс18).

У даному випадку положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Посилання у касаційній скарзі АТ "УкрСиббанк" на положення пунктів 1.2.3, 1.3.1, 1.3.3, кредитного договору є безпідставними, оскільки умовами кредитного договору, в тому числі вказаними пунктами, не обумовлена умова нарахування і сплати процентів, передбачених договором за користування кредитом після закінчення строку кредитування.

Доводи касаційної скарги про дію кредитного договору до повного повернення позичальником кредиту, сплати процентів та можливість нарахування у зв`язку з цим процентів до повного погашення зобов`язання, є необґрунтованими, оскільки така умова кредитного договору не є встановленням строку дії договору в розумінні статті 251 ЦК України.

В даному випадку кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки. Отже, строк кредитування відповідача є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога банку про стягнення поточних грошових вимог, а саме процентів за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, обґрунтовано відхилена апеляційним судом.

Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про наявність підстав для нарахування відсотків і пені, передбачених кредитним договором, поза межами строку кредитування.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки усправі, яка переглядається, апеляційним судом надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів і обґрунтувань щодо неправильності рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову банку та стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, розрахованої станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору та зводяться до посилань на порушення судом норм процесуального права, зокрема щодо його неповідомлення про апеляційний розгляд справи та допуск до участі у справі його представника ( ОСОБА_3 ), який не є адвокатом.

Вказані доводи ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, згідно із якими відповідач повідомлявся про розгляд справи апеляційним судом належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень, був обізнаний про розгляд справи апеляційним судом, у повній мірі користувався наданими йому законом процесуальними правами, зокрема щодо надання пояснень через свого представника ОСОБА_3, який брав участь у розгляді справи та був присутній в судових засіданнях.

При цьому, матеріали справи (т. 3 а.с.142) містять довіреність, видану ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 на представництво його інтересів, в тому числі в суді. Необхідність доведення наявності у вказаного представника ОСОБА_1, статусу адвоката, для представництва інтересів

ОСОБА_1 у цій справі останнім не мотивовано та не обґрунтовано, не наведено мотивів, яким чином це впливає на правильність вирішення спору чи порушення процесуальних прав заявника, з урахуванням того, що його інтереси представляв вказаний представник під час розгляду справи в апеляційному суді.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду в оскаржуваній частині.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.