розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області

від 24 лютого 2020 року у складі судді Салькової В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Корчистої О. І., Мальованого Ю. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - ОСОБА_2,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, у якій просила видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2, встановити йому наступні обмеження: заборонити перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1, з нею; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з нею або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; обмежити спілкування ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та забирати дитину з інтернату.

Заява мотивована тим, що з 28 жовтня 2005 року по 19 лютого 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначала, що з часу звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу і до дати проголошення рішення, чоловік застосовував до неї домашнє насильство, як психологічне, так і фізичне, що полягало у постійних погрозах, в тому числі застосування фізичної сили, залякуванні, цькуванні, вчиненні перешкод у користуванні житлом, предметами побутового вжитку, продуктами харчування тощо. Заявник змушена залишити житло, опинилась у складних життєвих обставинах, оскільки не мала жодного доходу.

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання

ОСОБА_1 такою, що втратила право користування будинком, а остання подала зустрічний позов про визнання майна сумісною власністю та його поділ. Після цього знов почалися переслідування з боку колишнього чоловіка, який перед кожним судовим засіданням ображав її, погрожував, що вона більше не побачить сина.

Заявник вважала, що існує ймовірність настання тяжких наслідків для її здоров`я і здоров`я малолітньої дитини, вона потребує захисту від домашнього насильства, тому просила заяву задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області

від 24 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення заяви, оскільки заявник не надала належних, допустимих та достатніх доказів для оцінки ризиків вірогідності вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 лютого

2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, права і обов`язки учасників справи, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не оцінили ризики, не повно з`ясували обставини конфлікту, відмовились з`ясовувати причини конфлікту та не надали можливості для вирішення цього конфлікту шляхом застосування тимчасових заходів, спрямованих на захист заявниці та її дитини.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також указує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що будинок є особистою власністю ОСОБА_2, тому не може заборонити йому спільно проживати з заявником, оскільки питання про поділ майна ще не вирішено.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечив проти аргументів скарги з посиланням на те, що ухвалені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами доказів, наданих сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 19 лютого 2018 року.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відомостей Департаменту освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 навчається

у КЗ "Полтавська спеціалізована школа-інтернат спортивного профілю І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради", перебуває на неповному державному утриманні, знаходиться у закладі цілодобово, на канікули і свята батько ОСОБА_2 забирає сина додому. Дитина

ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки Мирноградської міської ради ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту комітету органів самоорганізації населення

м. Мирнограда від 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично не мешкає

з лютого 2018 року.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна

від 14 листопада 2019 року ОСОБА_2 належать будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ; будинок за адресою:

АДРЕСА_3, та будинок за адресою:

Будинок за адресою: АДРЕСА_1, придбано ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 04 березня 2004 року.

У провадженні Димитровського міського суду Донецької області перебувають цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області

від 08 жовтня 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_2

16 січня 2020 ОСОБА_1 зверталась до Служби у справах дітей виконкому Мирноградської міської ради із заявою про надання допомоги: проведення співбесіди з батьком дитини у присутності працівника служби та психолога, через відсутність психолога і наявність конфлікту між батьками заява спрямована до Мирноградського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для проведення заходів з медіації.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 28 серпня 2019 року в будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, створені умови для проживання та розвитку дитини.

Відповідно до характеристики комунального закладу "Полтавська спеціалізована школа-інтернат спортивного профілю І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради" на дитину ОСОБА_3, дитиною опікується батько, мати участі у вихованні дитини не бере і за час перебування дитини в закладу не відвідала заклад жодного разу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) . Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (2229-19) на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції проаналізував відомості про наявність спорів між колишнім подружжям ОСОБА_2 щодо правового статусу майна, його розподілу тощо, а також наявність рішення суду, що набрало законної сили, про визначення місця проживання сина з батьком, про намір оскарження якого вказує заявник та прийшов до висновку, з яким погодився апеляційний суд, про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівнозначного конфлікту з приводу розбіжності поглядів на належність майна та подальше виховання дитини, що не пов`язане із домашнім насильством, а може лише вказувати на наявність особистих неприязних стосунків між ними.

Також установлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 наразі у будь-який спосіб переслідує

ОСОБА_1, погрожує їй або вчиняє інші насильницькі дії щодо неї, підстав для вчинення йому заборони на листування, ведення телефонних переговорів та здійснення будь-яких контактів з ОСОБА_1 немає.

Доводи касаційної скарги щодо незгоди заявника з проведеною судами попередніх інстанції оцінкою доказів зводяться до необхідності їх переоцінки та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що при вирішенні даного спору норму права застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Так, суд касаційної інстанції у судових рішеннях наголошував на тому, що видача обмежувального припису може вживатись лише у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Водночас, у справі, яка переглядається, судом установлено, що заявник не змогла чітко сформулювати, які саме погрози адресує їй

ОСОБА_2 і що саме вона вважає погрозами. Також відсутні випадки звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів про вчинення домашнього насильства щодо неї з боку ОСОБА_2 та будь-які судові рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Доводи касаційної скарги щодо зазначення судом про право особистої власності відповідача на будинок, в якому позивач просила заборонити перебування відповідача не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки спірний будинок придбаний відповідачем до шлюбу, на час розгляду справи позов ОСОБА_1 про визнання майна сумісною власністю та його поділ не розглянуто по суті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.