'

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 242/2375/16-ц

провадження № 61-6811св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - Акціонерне товариство "Універсал Банк",

боржник - ОСОБА_1,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Трофименко Михайло Михайлович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк", яка підписана представником Іващенко Іриною Олександрівною, на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 18 грудня 2019 року у складі судді Черкова В. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Лісового О. О., Баркова В. М., Мироненко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст скарги

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулось зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М. на повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07 листопада 2019 року

Скарга мотивована тим, що 01 серпня 2016 року Селидівським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 242/2375/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. 03 жовтня 2019 року на адресу приватного виконавця була направлена заява про примусове виконання рішення. 07 листопада 2019 року керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21 жовтня 2019 року) суб`єктом оскарження винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання через пропуск встановленого законом строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання. Скаржник вважає, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (1404-19) , який набрав чинності 05 жовтня 2016 року виконавчий документ був пред`явлений в 3-річний термін відповідно до вимог зазначеного Закону.

Просив визнати рішення про винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 07 листопада 2019 року приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко М. М. неправомірним;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко М. М. прийняти до примусового виконання та винести постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 242/2375/16-ц від 01 серпня 2016 року, виданого Селидівським міським судом Донецької області.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року, у задоволені скарги АТ "Універсал Банк" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М. М на повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 07 листопада 2019 року - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 03 жовтня 2019 року АТ "Універсал Банк" звернулося до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення, строк пред`явлення до виконання якого встановлено до 22 червня 2017 року, тобто з пропуском строку, визначеного для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року АТ "Універсал Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Іващенко І. О., у якій просить скасувати ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 18 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних. Суди не звернули уваги, що 04 жовтня 2016 року виконавчий лист повернули АТ "Універсал Банк" на підставі пунктів 2, 9 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та помилково зазначили строк дії виконавчого документа до 22 червня 2017 року. В той час, як строк для повторного пред`явлення виконавчого листа становить з 04 жовтня 2016 року по 04 жовтня 2017 року. Отже, 05 жовтня 2017 року цей строк мав закінчитися. Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) розповсюджує свою дію на виконавчі документи, строк виконання за яким не сплив на момент набрання ним чинності.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 242/2375/16-ц, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції. Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

03 серпня 2020 року матеріали цивільної справи № 242/2375/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справа призначена до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що 09 червня 2016 року Селидівським міським судом Донецької області ухвалене заочне рішення по цивільній справі за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, треті особи ТОВ "Мегатек Інвест", ТОВ "Укрпромзв`язок" про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Рішення набрало законної сили 22 червня 2016 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено - один рік, тобто до 22 червня 2017 року. Виконавчий лист виданий 01 серпня 2016 року.

Банк згідно заяви від 03 жовтня 2019 року звернувся до приватного виконавця про примусове виконання рішення, строк пред`явлення до виконання якого встановлено до 22 червня 2017 року.

07 листопада 2019 року приватним виконавцем після розгляду заяви складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 ЗУ "Про виконавче провадження", яке було отримано представником банку 08 листопада 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Селидівським міським судом Донецької області від 09 червня 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Селидівським міським судом Донецької області від 09 червня 2016 року) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ). Конституція України (254к/96-ВР) закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року (v003p710-01) у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19) свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 (1404-19) року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19) до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17 (провадження № 61-42207св18), від29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19).

Вбачається, що на копії виконавчого листа № 242/2375/16-ц 09 жовтня 2016 року міститься відмітка про повернення виконавчого листа на підставі пунктів 2, 9 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції, чинній на той момент). 07 листопада 2019 року виконавчий лист був повернутий без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статт4 Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) 1404-VIII від 02 червня 2016 року (т. 1 арк. спр.209).

Згідно частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19) ) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що "після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року було перервано у зв`язку з його пред`явленням до виконання 13 травня 2015 року, новий строк пред`явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Останній отримав відмову 29 травня 2015 року, повторно подав заяву про примусове виконання рішення суду 23 листопада 2015 року, тобто з додержанням строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд на зазначені обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, не перевірив: чи відбулося переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання; якщо переривалося, то коли саме; чи сплинув строк пред`явлення до виконання виконавчого документу на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 (1404-19) року. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банку", яка підписана представником Іващенко Іриною Олександрівною, задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасувати.

Передати справу № 242/2375/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Донецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук