розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року у складі судді Гриневич В. С. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Марчук В. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2007 року він придбав квартиру АДРЕСА_1 . Цього ж дня між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 212 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ним та банком укладений договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року у справі № 2-2604/11 у рахунок погашення його заборгованості перед банком за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в сумі 192 239,20 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

15 січня 2016 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг") укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Надалі ТОВ "Естейт Селлінг" передало вказану квартиру в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк", а 10 серпня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" зареєстрував за собою право власності на неї.

28 квітня 2016 році ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 липня 2011 року скасовано, справа призначена в загальному порядку, а 25 жовтня 2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позов ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду.

Зазначав, що вибуття спірної квартири з його володіння на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, вважається таким, що вибуло з його володіння як власника поза його волею.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь квартиру АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірну квартиру, заборони ПАТ КБ "ПриватБанк" вчиняти дії, а саме: виселяти та знімати з реєстрації мешканців цієї квартири, вселяти до неї інших осіб, укладати договори оренди, користування тощо з третіми особами.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову мотивована тим, що дії відповідача щодо спірної квартири дають підстави вважати їх спрямованими на унеможливлення в подальшому реального виконання рішення суду у випадку його задоволення. Вказував на те, що претензії ПАТ КБ "ПриватБанк" до нього про виселення зі спірної квартири свідчать про намагання банку зайняти квартиру.

Зазначав, що існує ймовірність відчуження квартири, що є предметом спору, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ПАТ КБ "ПриватБанк".

Заборонено ПАТ КБ "ПриватБанк" вчиняти дії, а саме: виселяти та знімати з реєстрації мешканців цієї квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, укладати договори оренди, користування тощо з третіми особами.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1, а застосування саме такого виду забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та фактично реалізує мету його застосування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява про забезпечення позову є безпідставною, необґрунтованою, позивач не зазначив причин забезпечення позову, не надав доказів на підтвердження своїх вимог щодо забезпечення позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.

Заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) судам роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони ПАТ КБ "ПриватБанк вчиняти певні дії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що вжиття зазначених заходів забезпечення позову забезпечить збереження спірного майна до вирішення справи по суті та збалансованість інтересів сторін, оскільки існує зв`язок між визначеним предметом спору і заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються, та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача і забезпечення виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року залишити без змін.