розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2019 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), треті особи: приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О. В., ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2013 року між нею та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. За життя між ОСОБА_6 та Одеським обласним управлінням ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір оренди індивідуального сейфу від 02 березня 2015 року № 2263, предметом якого є користування орендарем банківським сейфом-ячейкою НОМЕР_1, ключ № НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4 .

Після смерті чоловіка вона, як дружина, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 листопада 2015 року та на підставі свідоцтва про право власності від 24 січня 2017 року набула право власності на відповідне спадкове майно. Разом з тим питання набуття нею речових прав щодо вмісту банківського сейфу-ячейки залишається не вирішеним, оскільки працівники банку не надають доступ до його вмісту, який одночасно є як об`єктом спільної сумісної власності подружжя, так і об`єктом спадкування за законом.

Її представник неодноразово звертався до відділення з проханням надати доступ до сейфу-ячейки, описати його та передати цінності приватному нотаріусу, який веде спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_6 . Проте листом від 24 вересня 2018 року Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" заяву позивача залишило без задоволення з посиланням на відсутність у спадкоємця документів, що підтверджують спадкування нею саме вмісту банківського сейфу-ячейки НОМЕР_1, ключ № НОМЕР_2 . Також відповідачем не виконані вимоги ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року у справі № 500/99/16-ц за позовом за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину транспортного засобу, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно щодо здійснення опису вмісту банківського сейфу-ячейки НОМЕР_1, ключ № НОМЕР_2 .

Викладені обставини, на її думку, позбавляють її права на належне оформлення спадщини та вступу у володіння належним їй на прав спільної сумісної власності майном.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що знаходиться у банківському сейфі-ячейки НОМЕР_1, ключ НОМЕР_2, розташованому за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4, шляхом зобов`язання Одеського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" відкрити банківську сейф-ячейку у її присутності та здійснити опис вмісту банківської сейф-ячейки, екземпляр якого надати їй.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 звернулась до суду з вимогами до ПАТ "Державний ощадний банк України" у рамках позовного провадження, однак такий спосіб захисту не буде ефективним способом правового захисту в контексті статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, оскільки вміст індивідуального сейфу, яким користувався померлий ОСОБА_6, становить банківську таємницю, яка відповідно може бути розкрита у встановленому законом порядку.

При цьому суд послався на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 192/2761/14 (провадження № 61-4724св18), у якій зазначено, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - Воронкова В. О., залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кошти та інше майно, яке знаходиться в індивідуальних депозитних сейфах, які орендував спадкодавець, також входить до складу спадщини та повинно переходити у власність спадкоємців у порядку спадкування за законом.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що вміст індивідуального сейфу, яким користувався померлий ОСОБА_6, становить банківську таємницю (стаття 1076 ЦК України та стаття 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), яка відповідно може бути розкрита у встановленому законом порядку, а такий порядок визначено главою 12 розділу IVЦ ПК України (2755-17) у рамках окремого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Воронков В. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/1442/19-ц з Приморського районного суду м. Одеси.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Державний ощадний банк України", треті особи: приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О. В., ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано те, що вирішення питання відновлення майнових прав ОСОБА_4 та її малолітнього сина на вміст банківського сейфу-ячейки, як на об`єкт спільної сумісної власності подружжя, так і на об`єкт права спадкування за законом передбачено статтею 41 Конституції України, частинами першою-третьою, шостою статті 319, статтями 358, 368, 391, 393, 1268, 1269 ЦК України, статтями 60, 61 CK України, на що також мають право фізичні особи, залучені до участі у цій справі, як треті особи без самостійних вимог, неможливе в іншому, ніж позовному провадженні.

Поза увагою суду також залишились ті обставини, що відповідно до частини шостої статті 294, частини третьої статті 349 ЦПК України, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За таких обставин, встановлення судом будь-якого юридичного факту, пов`язаного із вирішенням питання про прийняття спадщини, до складу якої входить вміст банківського сейфу-ячейки, право на яке має ОСОБА_4 та залучені до участі у справі спадкоємці ОСОБА_6, або вирішення судом питання доступу до інформації, яка містить банківську таємницю, щодо майна померлого, на яке мають право (претендують) декілька осіб - спадкоємців, само по собі має спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, з урахуванням вимог частини шостої статті 294, частини третьої статті 349 ЦПК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року від АТ "Державний ощадний банк України" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Також зазначило, що чинним законодавством передбачено відповідні шляхи вирішення питання з користування та розпорядження вмістом банківського сейфу-ячейки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 липня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.

02 березня 2015 року між Одеським обласним управлінням ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 укладено договір оренди індивідуального сейфу № 2263 строком до 31 травня 2015 року, предметом якого є користування орендарем банківським сейфом-ячейкою НОМЕР_1, ключ № НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4 .

27 травня 2015 року між банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 до договору від 02 березня 2015 року № 2263, якою термін дії договору продовжено до 30 серпня 2015 року.

19 серпня 2015 року між банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 2 до договору від 02 березня 2015 року № 2263, якою термін дії договору продовжено до 30 листопада 2015 року.

30 листопада 2015 року між банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 3 до договору від 02 березня 2015 року № 2263, якою термін дії договору продовжено до 29 лютого 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

28 грудня 2015 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О. В. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6, в якій міститься інформація щодо наступних спадкоємців: ОСОБА_7 (колишня дружина); ОСОБА_4 (дружина); ОСОБА_3 (син); ОСОБА_11 (син), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_3 . Померлий за життя заповіту не залишав.

01 листопада 2016 року і 24 січня 2017 року спадкоємцям за законом були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, зокрема, на грошові внески, що зберігаються в АТ "Укрексімбанк", ПАТ КБ "Приватбанк", суму негарантованого бонусу ПрАТ "МетЛайф".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Воронкова В. О., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 просила про захист її порушеного права, а саме усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження майном, що знаходиться у банківському сейфі-ячейці НОМЕР_1, ключ № НОМЕР_2, розташованому у територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10015/0456 ПАТ "Державний ощадний банк України" за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4, шляхом зобов`язання Одеського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" відкрити вищевказану банківську сейф-ячейку у її присутності та здійснити опис вмісту банківської сейф-ячейки, екземпляр якого передати їй.

Судом установлено, що ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 22 лютого 2017 року у справі № 500/99/16-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину транспортного засобу, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно було витребувано у територіально відокремленого безбалансового відділення № 10015/0456 філії Одеського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" опис вмісту банківського сейфу - якейки № НОМЕР_1, ключ № НОМЕР_2, який належав ОСОБА_6 на підставі договору оренди індивідуального сейфу від 02 березня 2015 року № 2263. Однак ухвала суду банком виконана не була (а. с. 28).

21 березня 2018 року в інтересах ОСОБА_4 адвокатом Воронковим В. О. було подано до Одеського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" адвокатський запит із проханням надати відомості щодо відкриття належного померлому ОСОБА_6 сейфу-ячейки для опису наявного у ньому майна. У цьому запиті представник ОСОБА_4 також посилався на ігнорування банком вимог ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року у справі № 500/99/16-ц (а. с. 22).

Листом від 27 березня 2018 року представником банку повідомлено, що для отримання спадкоємцями цінностей померлого, які зберігаються у сейфі, що знаходиться у банку, таким особам слід звернутись до відповідної установи банку з документами, які підтверджують їх право на спадщину (а. с. 23).

18 вересня 2018 року адвокат ОСОБА_4 знову звернувся до філії банку із заявою про вирішення питання щодо банківської ячейки та просив відкрити банківський сейф-ячейку, видати речі, які належали померлому, його дружині - ОСОБА_4 . Відкриття банківського сейфу просив провести у присутності дружини померлого (а. с. 24).

Листом від 24вересня 2018 року представником банку надано відповідь, що цінності можуть бути передані спадкоємцям померлого лише за їх заявою після надання останніми документів, які підтверджують їх право на спадщину - нотаріального свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом. За відсутності документів успадкування ОСОБА_4 вмісту сейфу-ячейки неможливозадовольнити заяву адвоката ОСОБА_4 від 18 вересня 2018 року (а. с. 25).

28вересня 2018 року адвокат ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вміст банківської ячейки, на яку приватним нотаріусом Арнаут О. В. 09 жовтня 2018 року надано відповідь № 413/01-16 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину з тих підстав, що їй невідомо, що міститься у сейфі, а без опису майна здійснити це неможливо (а. с. 26).

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Судом установлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є: ОСОБА_7 (колишня дружина); ОСОБА_4 (дружина); ОСОБА_3 (син); ОСОБА_11 (син), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, встановлення судом будь-якого юридичного факту, пов`язаного із вирішенням питання про прийняття спадщини, до складу якої входить вміст банківського сейфу-ячейки, право на яке має ОСОБА_4 . та залучені до участі у справі спадкоємці ОСОБА_6, або вирішення судом питання доступу до інформації, яка містить банківську таємницю, щодо майна померлого, на яке мають право (претендують) декілька осіб - спадкоємців, само по собі має спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, з урахуванням вимог частини шостої статті 294, частини третьої статті 349 ЦПК України.

У пункті 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 "Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб" (v0010740-11) судам роз`яснено, що у тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи ґрунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов`язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо розкриття банківської таємниці через пред`явлення таких вимог в позовному провадженні замість окремого провадження, й такі вимоги через наявність спору мають вирішутивася саме в позовному провадженні.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) судам роз`яснено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Також судом установлено, що після смерті ОСОБА_6 його дружина - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 листопада 2015 року, від 24 січня 2017 року та на підставі свідоцтва про право власності від 24 січня 2017 року набула право власності на відповідне спадкове майно.

Частиною третьою статті 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Таким чином, відповідач безпідставно відмовляється відкрити банківську сейф-ячейку та здійснити опис її вмісту, надати відповідну довідку приватному нотаріусу. У зв`язку з цим позов підлягає задоовленню, проте частково, так як до оформлення спадкових прав, оформлення права власності користуватися й розпоряджатися майном, що знаходиться в сейфі, передчасно.

Відповідно до вимог статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Ураховуючи те, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 входить вміст банківської сейф-ячейки, що знаходиться в Одеському обласному управлінні ПАТ "Державний ощадний банк України", тому відмова банку у видачі опису щодо її вмісту спадкоємцям померлого власника індивідуального сейфу є безпідставною.

Колегія суддів вважає, щовідповідач безпідставно утримує вміст банківської сейф-ячейки та відмовляє у видачі опису щодо її вмісту спадкодавцям померлого власника індивідуального сейфу, тому оскаржені судові рішення не можуть вважатися законними та підлягають скасуванню.

Крім того, обираючи спосіб судового захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому обраний позивачем порядок захисту права на майно є ефективним,оскільки забезпечить відновлення права спадкоємців ОСОБА_6 на отримання у власність майна, що міститься у сейфі, в порядку спадкування.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_4 .

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду скасуванню, а позов - задоволенню, то з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн, за подання касаційної скарги у розмірі 1 568,16 грн

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасувати.

Позов вимоги ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи: приватний нотаріус Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут Ольга Володимирівна, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_4 перешкоди щодо з`ясування змісту майна, що знаходиться у банківському сейфі-ячейки НОМЕР_1, ключ НОМЕР_2, розташованому за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4, шляхом зобов`язання Одеського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" відкрити банківську сейф-ячейку НОМЕР_1, ключ НОМЕР_2, що розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Михайла Грушевського, 4, у присутності ОСОБА_4 та здійснити опис вмісту банківської сейф-ячейки НОМЕР_1, ключ НОМЕР_2, екземпляр якого надати ОСОБА_4 .

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_4 1 152,60 грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 1 568,16 грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги, а всього 2 720,76 грн (дві тисячі сімсот двадцять грн 76 коп.).