розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Донецького апеляційного суду від 02 березня 2020 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Канурної О. Д.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом у загальному розмірі 16 977,60 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03 лютого 2016 року відкрито провадження у справі.

У листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 33,40 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що найчастіше за порушенням зобов`язань перед банком відбувається вчинення боржником усіх заходів щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна і коштів. Вказане свідчить, що невжиття судом заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області у складі судді Лутай А. М. від 11 листопада 2019 року заяву АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява АТ КБ "ПриватБанк" подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, оскільки не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року скасовано.

У задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням положень статті 154 ЦПК України суд має право, однак не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, що свідчить про помилковість висновків місцевого суду про наявність підстав для повернення заяви АТ КБ "ПриватБанк". Разом з тим, позивачем не надано суду належних і достатніх доказів, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду у цій справі. За таких обставин запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не можна визнати співмірними із заявленими позовними вимогами, тому відсутні підстави для задоволення заяви АТ КБ "ПриватБанк".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви банку про забезпечення позову.

Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, зокрема положень статей 150, 153 ЦПК України, у тому числі неврахування судом наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, тому відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 квітня 2016 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 31 серпня 2006 року у загальному розмірі 16 977,60 грн та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 квітня 2016 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Судом установлено, що у листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 33,40 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року заяву АТ КБ "ПриватБанк" про забезпечення позову повернуто заявнику.

Не погодившись з указаною ухвалою суду першої інстанції, у грудні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу на це судове рішення, вказуючи на те, що суд безпідставно повернув заяву про забезпечення позову, оскільки відсутність у цій заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення не може бути підставою для повернення такої заяви суб`єкту звернення.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року про повернення заяви.

Об`єктом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову.

Частиною першою статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

За наслідком перегляду ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року про повернення заяви, суд апеляційної інстанції вказану ухвалу суду першої інстанції скасував та, розглянувши заяву про забезпечення позову, відмовив у її задоволенні.

Стаття 374 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до змісту частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.

Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про повернення заяви, вирішив питання про забезпечення позову, відмовивши у задоволенні цієї заяви.

Разом з тим, нормами ЦПК України (1618-15) визначено порядок вирішення судом питання забезпечення позову.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 153 ЦПК України).

Відповідно до частини одинадцятої статті 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, вирішуючи справу за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви заявникові, допустив порушення норм процесуального права, оскільки, скасувавши оскаржувану ухвалу та вирішивши питання забезпечення позову, змінив процесуальний порядок вирішення цього питання, яке не було предметом розгляду судом першої інстанції, та фактично позбавив учасників справи права апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 379 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, повинен був направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а не вирішувати питання забезпечення позову по суті, до вирішення цього питання місцевим судом.

У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 02 березня 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року по суті.