розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2018 року у складі судді Малихіна О. О.

та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року

у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовами

до ОСОБА_2 про виділ частини житлового будинку, господарських будівель і споруд та виділ частини земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належав житловий будинок

АДРЕСА_1, по 1/2 частині, а також земельна ділянка за вказаною адресою, площею 0,0985 га, кадастровий номер 6311200000:25:006:0004, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Зазначала, що внаслідок неприязних відносин з відповідачкою вона не має змоги користуватися своїм майном, тому бажає виділити належну

їй частину житлового будинку, надвірних будівель і споруд, а також земельної ділянки, щоб мати змогу вільно розпоряджатися своїм майно.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1, просила суд: провести виділ у натурі 1/2 частини житлового будинку

та земельної ділянки, розташованих за вказаною адресою згідно із третім варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 лютого 2018 року № 21018/2315/2316/2317; перерозподілити ідеальні частки у праві власності на спірний житловий будинок, надвірні будівлі та споруди; визнати за нею право власності на 39/100 частин спірного житлового будинку, загальною площею 71,30 кв. м, житловою площею 46,20 кв. м, підсобною площею 25,10 кв. м, які складаються з житлової кімнати "1-4",

площею 18,0 кв. м, житлової кімнати "1-3", площею 7,4 кв. м, житлової кімнати "1-2", площею 10,0 кв. м, а також надвірних будівель і споруд: вбиральні літ. "Д", душа літ. "Є", сараю літ. "З", гаража літ. "Ж", сараю

літ. "В", огорожі № 1; виділити їй в особисте користування земельну ділянку, площею 492,5 кв. м, у тому числі, під будівлями, що розташовані по

АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію у розмірі 27 728,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено у натурі ОСОБА_1 у житловому будинку літ. "А-1", який розташований за адресою:

АДРЕСА_1, наступні приміщення: житлову кімнату "1-4" площею 18,0 кв. м, житлову кімнату "1-3" - 7,4 кв. м, житлову кімнату "1-2" - 10,0 кв. м,

та надвірні будівлі: вбиральня літ. "Д", душ літ. "Є", сарай літ. "З", гараж

літ. "Ж", сарай літ. "В", огорожу № 1, що складає 43/100 часток

від житлового будинку.

Зобов`язано ОСОБА_1 для здійснення поділу провести переустаткування у житловому будинку, а саме: 1) закласти дверні прорізи між приміщеннями "1-1" та "1-2", "1-2" та "1-4"; 2) улаштувати дверні прорізи між приміщеннями "1-3" та "1-4"; 3) в приміщенні "1-3" улаштувати дверний проріз з установкою подвійних дверей для виходу з частини будинку;

4) приміщення "1-2" улаштувати під кухню; 5) обладнати квартиру самостійними системами опалення та електропостачання; 6) розділити горищне приміщення відповідно до варіанту розподілу будинку

з обладнанням іншого ходу, без улаштування перегородки.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 43/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами

Поділено у натурі земельну ділянку з кадастровим

№ 6311200000:25:006:0004, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована

по АДРЕСА_1, виділивши

ОСОБА_1, належну їй 1/2 частину земельну ділянку площею

492,5 кв. м, межу розподілу якої провести наступним чином: від лінії забудови по АДРЕСА_1, розділивши огорожу на відрізки з розмірами

від точки "В" до точки "С" - 5,04 м і від точки "С" до точки "Д" - 8,09 м,

далі від точки "С" по прямій лінії довжиною 16,6 м, потім повернув наліво

по прямій лінії довжиною 1,5 м, далі повернув направо по прямій лінії довжиною 3,0 м та по лінії розподілу житлового будинку, потім по прямій лінії до границі земельної ділянки до точки "А".

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1

на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим № 6311200000:25:006:0004, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою:

Залишено право спільної часткової власності ОСОБА_1

на 7/100 частин житлового будинку

АДРЕСА_1, у складі домоволодіння за вказаною адресою, співвласником якого в 1/2 частині на праві спільної часткової власності є ОСОБА_2 .

Визначено, що у володінні ОСОБА_2 залишається частина земельної ділянки з кадастровим № 6311200000:25:006:0004, цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1, площею 492,5 кв. м.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що варіант розподілу спірного житлового будинку і надвірних будівель, а також спірної земельної ділянки за варіантом, запропонованим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 лютого 2018 року № 21018/2315/2316/2317 формально перевищує розмір частки в будинку, яка виділяється на користь позивачки, проте не порушує принцип диспозитивності, оскільки обсяг майна та прав на нього, які підлягають виділу на користь позивачки співпадають

з тим обсягом майна, який позивачка очікувала отримати у свою особисту власність і визначила у позовних вимогах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2018 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Перерозподілено ідеальні долі співвласників у житловому будинку АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 43/100 часток замість 1/2 частини,

а за ОСОБА_2 - 57/100 часток замість 1/2 частини за шостим варіантом судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса

від 15 лютого 2018 року наступним чином:

Виділено ОСОБА_1 у житловому будинку літ. "А-1", який розташований за адресою:

АДРЕСА_1, наступні приміщення: житлову кімнату "1-4" площею 18,0 кв. м, житлову кімнату "1-3" - 7,4 кв. м, житлову кімнату "1-2" - 10,0 кв. м

та надвірні будівлі: вбиральню літ. "Д", душ літ. "Є", сарай літ. "З", гараж

літ. "Ж", сарай літ. "В", огорожу № 1, що складає 43/100 часток від житлового будинку.

Виділено ОСОБА_2 у житловому будинку літ. "А-1", літ. "А2-1", який розташований за адресою:

АДРЕСА_1, наступні приміщення: житлову кімнату "1-5" площею 10,8 кв. м, кухню "1-1" - 12,6 кв. м, прибудову площею 7,6 кв. м та надвірні будівлі: погріб

літ. "ап", літню кухню літ. "Б", літню кухню літ. "Б1", тамбур літ. "б", водогін літ. "К", вигрібну яму літ. "Я", огорожу № № 2, 3, що складає

57/100 часток від житлового будинку.

Припинено право спільної часткової власності співвласників у зв`язку

із виділенням їх часток майна в натурі.

Зобов`язано ОСОБА_1 для здійснення поділу провести наступні переобладнання: закласти дверні прорізи між приміщеннями "1-1" та "1-2", "1-2" та "1-4"; влаштувати дверні прорізи між приміщеннями "1-3" та "1-4";

в приміщенні "1-3"; влаштувати дверний проріз з установкою подвійних дверей для виходу з частини будинку; приміщення "1-2" влаштувати

під кухню; обладнати квартири самостійними системами опалення

та електропостачання; розділити горищне приміщення відповідно

до варіанту розподілу будинку з обладнанням іншого ходу, без виконання перегородки.

Зобов`язано ОСОБА_1 повідомити органи державного архітектурно-будівельного контролю, місцеві органи виконавчої влади про здійснення переобладнань, погодити переобладнання з органами державного пожежного нагляду та газовим господарством та виконати

ці переобладнання за проектом, розробленим організацією, яка має ліцензію на виконання даного виду робіт.

Зобов`язано ОСОБА_2 виплатити грошову компенсацію

ОСОБА_1 у розмірі 17 375,00 грн.

Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку

площею 492,5 кв. м, у тому числі під будівлями за третім варіантом судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса

від 15 лютого 2018 року.

Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку

від 15 лютого 2018 року таким чином: границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянки на ділянки: від лінії забудови по АДРЕСА_1, розділивши огорожу на відрізки з розмірами від точки "В" до точки "С" -

5,04 м і від точки "С" до точки "Д" - 8,09 м, далі від точки "С" по прямій лінії довжиною 16,6 м, потім повернув наліво по прямій лінії довжиною 1,5 м, далі повернув направо по прямій лінії довжиною 3,0 м та по лінії розподілу житлового будинку, потім по прямій лінії до границі земельної ділянки

до точки "А".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставини,

що мають значення для справи, порушив норми процесуального права

та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема

не врахував уточнення позовних вимог та не зазначив частку, яку відповідачка при цьому отримує, а також які зобов`язання, крім переобладнань, ще покладаються на позивачку; не перерозподілив частки сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

із Люботинського міського суду Харківської області та зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року.

У лютому 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частини житлового будинку, господарських будівель і споруд та виділ частини земельної ділянки призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права привело до неправильного вирішення справи та помилкового висновку про можливість виділу позивачці у натурі її частки спірного будинку, господарських будівель

і споруд, а також спірної земельної ділянки.

Вважав, що спірний житловий будинок не підлягає поділу, оскільки до його складу входять самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, зокрема: "А2-1", "А3-1" та приміщення 1-7, вартістю 4 444,00 грн.

Також зазначав, що судове рішення суду апеляційної інстанції має невідповідності виділених сторонам площ спірних приміщень - часткам житлового будинку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у якому зазначено,

що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним

та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями

АДРЕСА_1 . На земельній ділянці площею 985 кв. м розташований житловий будинок літ. А-1, шл. блок, шл. бетон, житловою площею 46,20 кв. м. При цьому, у житловому будинку є надвірні будівлі: літня кухня літ. "Б", літня кухня літ. "Б1", сарай літ. "В", вбиральня літ. "Д", душ

літ. "Є", гараж літ. "Ж", сарай літ. "З", водопровід літ. "К", зливна яма літ. "Я", огорожа № 1-3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину

за законом від 08 листопада 2006 року за реєстровим номером 2-1287

Інша частина вказаного житлового будинку з надвірними будівлями належить ОСОБА_2 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Люботинського бюро технічної інвентаризації, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 21 листопада 2006 року

№ 12582640 (а. с. 14).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом

від 08 листопада 2006 року за реєстровим номером 2-1291

ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0985 га, кадастровий номер 6311200000:25:006:0004, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 15).

Інша частина зазначеної земельної ділянки належить ОСОБА_2 .

Згідно з технічним паспортом, виготовленим комунальним підприємством "Люботинське бюро технічної інвентаризації" станом на 31 серпня

2017 року, на земельній ділянці площею 985,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літ. "А-1" 1958 року забудови, з прибудовами літ. "А1-1" 1977 року забудови, літ. "А2-1"

1977 року забудови, літ. "А3-1" 2003 року забудови, з навісом літ. "а1", збудованим після 2006 року, та надвірними будівлями: погребом літ. "ап" 1958 року забудови, літньою кухнею літ. "Б" 1977 року забудови, літньою кухнею літ. "Б-1" 1985 року забудови, тамбуром літ. "б" 1986 року забудови, сараєм літ. "В" 1977 року забудови, вбиральнею літ. "Д" 1975 року забудови, душем літ. "Є" 1982 року забудови, гаражем літ. "Ж" 1985 року забудови, сараєм літ. "З" 1987 року забудови, водогоном літ. "К" 1988 року забудови, вигрібної ями літ. "Я" 2001 року забудови.

Вказаний житловий будинок має загальну площу 71,30 кв. м, у тому числі, житлова площа 46,20 кв. м, підсобна (допоміжна) площа 25,10 кв. м

Згідно довідки комунального підприємства "Люботинське бюро технічної інвентарізації" від 31 серпня 2017 року самочинно збудованою є прибудова до житлового будинку літ. "А3-1" 2003 року забудови, яка в експлуатацію

не прийнята (а. с. 12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 квітня 2018 року № 121931893 самовільно зведено: прибудови літ. "А2-1", "А3-1", приміщення 1-7, вартістю 4 444,00 грн (а. с. 116).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса від 15 лютого 2018 року

№ 21018/2315/2316/2317 було запропоновано шість можливих варіантів розподілу житлового будинку

АДРЕСА_1 в натурі з відступом від ідеальних часток співвласників, у тому числі, три варіанти без урахування самочинної прибудови літ. "А3-1", а також запропоновано три варіанти виділу частини земельної ділянки, виходячи із належних співвласникам часток в праві спільної часткової власності, оскільки об`ємно-планувальне рішення житлового будинку не дозволяє реконструювати житловий будинок таким чином, щоб виділити співвласнику ізольовані житлові і інші приміщення

із самостійними виходами, які б відповідали ідеальній частці у праві власності (а. с. 55-95).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником -

ОСОБА_5, підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування

та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності,

не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація права спільної сумісної власності на новостворений об`єкт нерухомості - спірний будинок свідчить про закінчення його будівництва та підтверджує право власності кожного зі співвласників на зазначений об`єкт.

Поділ будинку в натурі, а також виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, можливий лише за умови, якщо співвласники оформили право власності.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК (435-15) України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

Встановлено, що 08 листопада 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частині спірного житлового будинку та земельної ділянки (а. с. 13-15 т. 1).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) співвласники мають право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (частина друга цієї ж статті).

Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно із частиною третьою цієї ж статті у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Таким чином, для здійснення виділу майна в натурі зі спільної сумісної власності суд має встановити частки кожного зі співвласників. При цьому відповідно до припису частини другої статті 370 ЦК України закон встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Дана презумпція може бути спростована домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них" (1117-2010-п) .

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Отже аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (частина друга статті 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України викладеними у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13

та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі

№ 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20) у частині тлумачення норми частини першої статті 376, частини другої статті 376 ЦК України про те,

що не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364, 367 ЦК України - самочинно збудовані (конструйовані, переплановані) об`єкти.

Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19).

У справі, що переглядається, позивачкою не надано доказів введення прибудови літ "А3-1", яка входить до складу спірного житлового будинку

до експлуатації в установленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статі 89 ЦПК України (1618-15) ).

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів здачі прибудови "А3-1", яка входить до складу спірного житлового будинку,

в експлуатацію та проведення державної реєстрації права власності на неї, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виділу частини спірного житлового будинку, господарських будівель

та споруд, а також виділ частини спірної земельної ділянки, оскільки об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності

й не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормою статей 364, 367 ЦК України, а тому ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову

в задоволенні позову.

Такий висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї ж статті).

Враховуючи те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено,

а під час розгляду справи судами ОСОБА_2 сплатила судовий збір

у розмірі 4 228,80 грн за подання апеляційної скарги та 5 638,40 грн - касаційної скарги, ці суми судового збору підлягають стягненню з позивачки на користь відповідачки.