розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2018 року у складі судді Гуменюка К. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, поділ майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що з липня 2007 року він проживав з

ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання сторонами набуто у власність земельна ділянка 0,0529 га у садівничому товаристві "Калина" ділянку

АДРЕСА_1, садовий будинок площею 111,1 кв. м, предмети обстановки та побутові прилади загальною вартістю 89 214 грн. У червні 2013 року

ОСОБА_2 змінила замок на вхідних дверях будинку та не допускає його до житла.

Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 31 грудня 2003 року

по 07 червня 2013 року, поділити сумісне майно, визнавши за сторонами право власності по 1/2 частки на житловий будинок. Крім того, просив визнати за ним право власності на котел електричний "Protherm" - 8 100 грн, котел газовий "Vailand" - 15 000 грн, пароочисник "KARCHER" - 2 500 грн, мийку "KARCHER" - 2 800 грн, електрообігрівач "Термія" - 450 грн, морозильну камеру "Атлант" - 3 000 грн, фотоапарат "CANON" - 1 400 грн, електролічильник багато тарифний - 2 400 грн, електронасос для води -

1 600 грн, котел опалювальний "Solitar" - 15 000 грн, палатку кемпінгову "Together 4P" - 1 914 грн, набір кухонних меблів - 12 000 грн, м`які шкіряні меблі (куточок) у вітальні - 9 000 грн, телевізор "Filips" - 5 000 грн, кінотеатр "YAMAHA" - 10 000 грн, пилосос "DYSON" - 4 200 грн, визнати за

ОСОБА_2 право власності на телевізор "Соні-Тринінтон" - 3 500 грн, телевізор "LG" - 1 000 грн, електродуховка FT8501/НА - 3 500 грн, електрообігрівач "Термія" - 450 грн, фотоапарат "CANON" - 1 400 грн, посудомийна машина виробник "Ariston" - 4 200 грн, ноутбук "ACER" -

4 200 грн, набір меблів у дитячій кімнаті - 12 000 грн, меблі у спальні (ліжко, шафа, крісло, комп`ютерний стіл) - 10 000 грн, усунути йому перешкоди у користуванні садовим будинком, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 надати йому дублікат ключів від вхідних та інших дверей будинку та прибудинкової огорожі, зобов`язати ОСОБА_2 повернути йому особисті речі: крісло офісне "Леон" вартістю 1 119 грн, перфоратор "Деккер" вартістю 529 грн, чоловічий золотий ланцюжок та чоловічий золотий браслет вартістю 14 000 грн, а також залишені на зберігання особисті гроші в сумі 12 000 доларів США та визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 529 кв. м за кадастровим номером 0510136600:02:02:021:0075, яка розташована на території Вінницької міської ради, в м. Вінниці, в садівничому товаристві "Калина" під номером 30.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 10 червня 2007 року по 07 червня 2013 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спірного житлового садового будинку. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спірного житлового садового будинку. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 садовим будинком шляхом надання позивачу дублікатів ключів від вхідних та інших дверей будинку та прибудинкової огорожі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 14 січня 2016 року скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 25 листопада 2015 року в частині пред`явлених позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки та ухвалено в цій частині нове рішення, яким: встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу

з 31 грудня 2003 року по 07 червня 2013 року. Визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 частку спірної земельної ділянки. У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 14 січня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня

2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2017 року залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня

2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи, що сторони перебували у інших зареєстрованих шлюбах, зокрема відповідачка

ОСОБА_2 до 13 червня 2005 року, а позивач ОСОБА_1

до 10 червня 2007 року, вимога про встановлення факту спільного проживання між зазначеними особами з 31 грудня 2003 року до 10 червня 2007 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягає, оскільки за нормами чинного у зазначений період законодавства такий факт можливо встановлювати лише у разі, коли особи не перебувають у

будь-якому іншому шлюбі. Рішення суду про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_1 набрало законної сили саме 10 червня 2007 року.

В частині вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу починаючи з 11 червня 2007 року по 07 червня 2013 року суд відмовив у зв`язку із недоведеністю, оскільки зазначений факт підтверджено лише показами свідків, що за відсутності інших доказів є недостатнім, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 лютого

2018 року справа № 129/2115/15-ц.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову в частині встановлення факту спільного проживання сторін в період з 31 грудня

2003 року по 07 червня 2013 року, похідні вимоги також не підлягають задоволенню. Доказів про те, що у власності позивача перебували золотий ланцюжок, золотий браслет та готівкові гроші в сумі 12 000 доларів США суду не надано, як і не доведено обставин перебування речей, які є предметом спору, у відповідача. За наведеного, у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача повернути особисті речі позивача суд відмовив за недоведеністю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту. Суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідків, поясненням

ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які вони надавали працівникам міліції. Також апеляційний суд не брав до уваги спільні фотографії позивача та відповідача, оскільки спільне проведення часу не свідчить про усталені сімейні відносини.Позивач не надав суду необхідних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу. Навпаки ОСОБА_1 неодноразово в заявах про збільшення позовних вимог зазначав, що він набував майно, зокрема земельну ділянку, та побудував садовий будинок за особисті кошти, що спростовує факт ведення спільного бюджету. Крім того, ОСОБА_2 в поясненнях також зазначала, що в них з ОСОБА_1 ніколи не було спільних коштів та спільних витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні його позовних вимог щодо встановлення факту проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 11 червня 2007 року по 07 червня 2013 року, визнання права власності на майно, поділ спільного сумісного майна подружжя, усунення перешкод у користуванні власністю та повернення особистих речей та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, поділ майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні майном призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанції допустились однобічності у вивченні та оцінці доказів. Так, судами зазначено про критичне ставлення до показів свідків позивача, при цьому взято до уваги пояснення свідків, про виклик яких заявлено відповідачем. ОСОБА_1 долучено фотографії, на яких зображений він, відповідач та дочка останньої під час святкувань та на відпочинку. Проте судами зазначено, що це не може свідчити про спільне проживання та про те, що між сторонами склалися сталі стосунки, притаманні подружжю.

Крім того, не взято до уваги, що даючи пояснення слідчому у 2012-2013 роках ОСОБА_2 вказувала на те, що проживає з цивільним чоловіком ОСОБА_1 понад 9 років, на що також вказувала і її неповнолітня, на той час, дочка.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 познайомились у 2003 році, після чого підтримували стосунки.

13 червня 2005 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 березня 2007 року ОСОБА_2 придбала земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 529 кв. м, яка розташована на території Вінницької міської ради у садівничому товаристві "Калина", вартістю 46 055 грн.

11 квітня 2007 року ОСОБА_2 оформила право власності на земельну ділянку на своє ім`я, 26 липня 2007 року остання отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.

30 травня 2007 року рішенням Вінницького районного суду Вінницької області, яке набрало законної сили 10 червня 2007 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 37, т. 2).

У 2007 році на спірній земельній ділянці розпочалось будівництво спірного будинку, який 30 травня 2008 року був введений в експлуатацію, а 19 червня 2008 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на зазначений будинок.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

Крім іншого, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові

від 23 вересня 2015 року при розгляді справи № 6-1026цс15.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Під час застосування положень статті 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що враховуючи, що сторони перебували у інших зареєстрованих шлюбах, зокрема відповідачка ОСОБА_2 до 13 червня 2005 року, а позивач ОСОБА_1 до 10 червня 2007 року, вимога про встановлення факту спільного проживання між зазначеними особами

з 31 грудня 2003 року до 10 червня 2007 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягає, оскільки за нормами чинного законодавства у цей період такий факт можливо встановлювати лише у разі, коли особи не перебувають у будь-якому іншому шлюбі. В частині вимог про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з

ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу починаючи з 11 червня

2007 року по 07 червня 2013 року позивач не надав суду необхідних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не надано належної оцінки показанням свідків, спільним фото, матеріалами перевірки працівниками міліції звернень ОСОБА_2 та ОСОБА_1, документам на придбання будівельних матеріалів в період будівництва спірного будинку, накладним на придбання та паспортами на побутову техніку, меблі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.