треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович, акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова,

у складі судді Губської Я. В., від 21 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Хорошевського О. М.,

Котелевець А. В., Яцини В. Б., від 13 серпня 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Алькор Інвест"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 09 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т. І. за реєстраційним номером 1497. Первісним власником спірної квартири була ОСОБА_3, мати позивача.

До укладання договору дарування від 09 серпня 2016 року рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2015 року у справі

№ 640/9889/14-ц було звернуто стягнення на спірну квартиру як належну ОСОБА_3 . Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року було змінено спосіб виконання вказаного рішення суду та звернуто стягнення на спірну квартиру як на власність позивача ОСОБА_1 . Разом з тим, постановою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року, якою звернуто стягнення на квартиру ОСОБА_1 скасовано.

Проте, 29 серпня 2018 року ТОВ "ФК "Алькор Інвест" у порядку звернення стягнення, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", як новий іпотекодержатель за договором іпотеки, який був укладений з ОСОБА_3 з метою забезпечення її зобов`язань за кредитним договором, відчужив на користь ОСОБА_2 спірну квартиру АДРЕСА_1 .

Вважала, що у ТОВ "ФК "Алькор Інвест" не було підстав для продажу спірної квартири, оскільки в реєстрі не зареєстровано обтяження спірної квартири іпотекою, іпотечних договорів саме з нею не укладалося, судове рішення про звернення стягнення на її майно скасоване 12 квітня 2018 року, ТОВ "ФК Алькор Інвест" не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої статтею 35 Закону України "Про іпотеку", відчуження квартири, всупереч вимогам статі 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , здійснено без її згоди.

Посилаючи на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 серпня 2018 року, укладений між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. за реєстраційним номером 558; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42755780 від 29 серпня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 29 серпня 2018 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство (далі - АТ) "Райффайзен Банк Аваль".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відхиляючи доводи позову ОСОБА_1 про те, що належна їй квартира

не була обтяжена іпотекою, суд першої інстанції врахував приписи статті 23 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких, отримавши іпотечне майно в дар, до неї перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця, тому ТОВ "ФК "Алькор Інвест", враховуючи умови іпотечного договору, правомірно звернуло стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Судом першої інстанції також враховано, що позивачем не доведено належне виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, районний суд встановив, що приписи статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосованіу розглядуваній справі, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в іпотечній квартирі не зареєстровані та не проживають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважала такими, що не спростовують висновків районного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова

від 21 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 13 серпня 2019 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Харкова.

У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що боржником належним чином виконані свої зобов`язання за кредитним договором.

Звертає увагу на те, що судами також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17 (провадження

№ 61-29771св18), відповідно до яких в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, який відповідає вимогам статі 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , необхідна згода іпотекодавця.

Вважає, що у ТОВ "ФК "Алькор Інвест" за договором іпотеки було право відчужувати лише майнові права на спірну квартиру, які належали первісному іпотекодавцю.

Зауважує, що докази на підтвердження не проживання в зазначеній квартирі здобуті судом (при відкритті провадження по справі) за власної ініціативи, тому не можуть бути врахованими.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції не розглянуто її клопотання про витребування документів, які були подані нотаріусу при посвідченні спірного договору, а апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні такого клопотання.

Зазначає, що судами розглядається спір за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним іпотечного договору від 03 жовтня 2005 року.

Доводи осіб, що подали відзиви на касаційну скаргу

В поданих у жовтні 2019 року відзивах на касаційну скаргу, АТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "ФК "Алькор Інвест" вважають, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 03 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений кредитний договір № 014/02-1/2454-05 про видачу кредиту на суму 48 560 доларів США.

В рахунок забезпечення зобов`язання за кредитним договором 03 жовтня

2005 року між ОСОБА_3 та Банком укладений іпотечний договір

№ 014/02-1/2454/1-05, відповідно до умов якого банк набув статусу іпотекодержателя майнових прав на квартиру за будівельним номером АДРЕСА_1, будівництво якої не завершене і яка в майбутньому стане власністю іпотекодавця.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2015 року у справі № 640/9889/14-ц позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено та в рахунок погашення боргу за кредитним договором за

№ 014/02-1/2454-05 від 03 жовтня 2005 року в розмірі 985 328,68 грн звернуто стягнення на іпотечне нерухоме майно ОСОБА_3 на користь

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а саме: на квартиру АДРЕСА_1 . Надано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" право на продаж зазначеного предмета іпотеки, що належить ОСОБА_3, будь-якій особі-покупцеві.

09 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в дар ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

ТОВ "ФК "Алькор Інвест" відповідно до договору відступлення права вимоги від 23 січня 2018 року набуло статусу кредитора за кредитним договором

№ 014/02-1/2454-05 та іпотекодержателя за іпотечним договором

№ 014/02-1/2454/1-05.

29 серпня 2018 року між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ "ФК "Алькор Інвест" відчужило на користь ОСОБА_2 квартиру

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами першою, четвертою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (частини п`ята статті 38 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з підпунктом 2.7 пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ "ФК "Алькор Інвест" звернуло стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений статтею 38 Закону України "Про іпотеку", дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог, проте такий висновок без встановлення виконання іпотекодержателем свого обов`язку надати нотаріусу документальне підтвердження своєчасного повідомлення осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, є передчасним.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, не усунув недоліки допущені судом першої інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди належним чином не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені та не надано оцінку доводам учасників справи, оскаржувані рішення не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Колегія суддів також звертає увагу, що постановою Верховного Суду

від 21 серпня 2019 року у справі № 640/685/17 (провадження № 61-27861св18) іпотечний договір № 014/02- 1/2454/1-05 від 03 жовтня 2005 року укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" визнано недійсним.

Відповідно до приписів частини першої статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду належить врахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Оскільки справа направлена на новий розгляд підстави для нового розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.