У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, державного реєстратора комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Неженської Г. В. (далі - державний реєстратор КП "ХМБТІ"), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), відділу Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області (далі - відділ Держгеокадастру у Красноградському районі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Кобзівська сільська рада Красноградського району Харківської області (далі - Кобзівська сільська рада), про захист права власності на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі рішення XIII сесії XXIII скликання Кобзівської сільської ради від 27 лютого 2001 року в приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,28 га на території Кобзівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18 вересня 2001 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 9 було зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю серії II-XP № 059734.

На замовлення позивача згідно з договором від 15 листопада 2016 року, укладеного із Приватним підприємством "Земстройпроект" (далі - ПП "Земстройпроект"), було виготовлену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки позивача в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кобзівської сільської ради.

20 грудня 2016 року позивач звернулась до державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Красноградському районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 6,2832 га, додавши до заяви виготовлену ПП "Земстройпроект" технічну документацію із землеустрою.

Під час процедури внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з`ясовано, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 перетинаються з межами земельних ділянок із кадастровими номерами 6323381200:10:000:0181, 6323381200:10:000:0184. Площа накладення земельної ділянки позивача на ділянку із кадастровим номером 6323381200:10:000:0181 складає 15,3896 %, а на земельну ділянку кадастровий номер 6323381200:10:000:0184 - 31,8293 %.

Позивач зазначала, що під час виготовлення ПП "Земстройпроект" технічної документації із землеустрою на її замовлення, претензій при встановленні зовнішніх меж спірної земельної ділянки із власниками суміжних земельних ділянок та відповідними службами не пред`являлось.

Вказувала, що право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кобзівської сільської ради зареєстровано у встановленому законодавством порядку на підставі державного акта на право приватної власності на землю.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181, яка частково накладається на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, зареєстровано 07 грудня 2016 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) від 14 листопада 2016 року № 12692-СГ, а на земельну ділянку 6323381200:10:000:0184 - 08 грудня 2016 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 листопада 2016 року №12755-СГ.

З огляду на викладене ОСОБА_1 вважала, що її права та інтереси як власника земельної ділянки порушено. Їх захист можливий в спосіб визнання незаконним та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 листопада 2016 року № 12692-СГ та №12755-СГ про передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок площею 2,0 га на території Кобзівської сільської ради, скасування записів та рішень про державну реєстрацію земельних ділянок, які передані вказаним особам, та зобов`язання державного реєстратора вчинити дії щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 листопада 2016 року № 12692-СГ про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га на території Кобзівської сільської ради з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 листопада 2016 року № 12755-СГ про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га на території Кобзівської сільської ради з кадастровим номером 6323381200:10:000:0184.

Скасовано запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Кобзівської сільської ради з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181.

Зобов`язано державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Красноградському районі вчинити дії щодо скасування у Поземельній книзі реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 32770419 від 07 грудня 2016 року державного реєстратора КП "ХМБТІ" Неженської Г. В. про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Кобзівської сільської ради з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181 із закриттям розділу.

Скасовано реєстраційний номер 1108558063233 та номер запису про право власності номер 17866111 від 05 грудня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181 для ведення особистого селянського господарства на території Кобзівської сільської ради із закриттям розділу.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Рєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 грудня 2016 року з індексним номером 32770419 та закрито розділ, відомості про скасування запису про право власності номер 17866111 від 05 грудня 2016 року, відомості про скасування реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 1108558063233 у вигляді належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181 для ведення особистого селянського господарства на території Кобзівської сільської ради.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 32802040 від 08 грудня 2016 року державного реєстратора КП "ХМБТІ" Неженської Г. В. про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Кобзівської сільської ради з кадастровим номером 6323381200:10:000:0184 із закриттям розділу.

Скасовано реєстраційний номер 1110466163233 та номер запису про право власності 17899943 від 06 грудня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо належної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6323381200:10:000:0184 для ведення особистого селянського господарства на території Кобзівської сільської ради із закриттям розділу.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 грудня 2016 року з індексним номером 32802040 та закрито розділ, відомості про скасування запису про право власності номер 17899943 від 06 грудня 2016 року, відомості про скасування запису реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна номер 1110466163233 у вигляді належної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6323381200:10:000:0184 для ведення особистого селянського господарства на території Кобзівської сільської ради.

Суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачами права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кобзівської сільської ради виникло у ОСОБА_1 із 18 вересня 2001 року. Під час виготовлення ПП "Земстройпроект" технічної документації із землеустрою на замовлення позивача жодних претензій при встановлені зовнішніх меж земельної ділянки землевласником не пред`явлено, а відомості про те, що межі земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 узгоджувались із позивачем відсутні. Тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 рокурішення Красноградського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що станом на час надання дозволу на розробку документації із землеустрою ОСОБА_3, ОСОБА_2, розроблення вказаної документації та реєстрації права власності зазначених осіб на земельні ділянки із кадастровими номерами відповідно 6323381200:10:000:0181, 6323381200:10:000:0184, що мало місце в 2016 році, земельна ділянка ОСОБА_1 не була зареєстрована в передбаченому законодавством порядку.

Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач не надала належних доказів на підтвердження того факту, що відповідачами порушено її права, оскільки факт перетину земельної ділянки ОСОБА_1 із земельними ділянками ОСОБА_3, ОСОБА_2 не доведено. Клопотання про призначення експертизи позивач не заявляла.

Апеляційний суд також вказав, що на час розпорядження ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірними земельними ділянками вони перебували у державній власності, земельні ділянки були вільними від обмежень та обтяжень третіх осіб, не перебували у власності (користуванні) третіх осіб.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що на час розпорядження ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірними земельними ділянками вони належали державі, були вільними від обмежень та обтяжень третіх осіб та не перебували у власності (користуванні) третіх осіб.

На підставі рішення XIII сесії XXIII скликання Кобзівської сільської ради від 27 лютого 2001 року в приватну власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,28 га на території Кобзівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 18 вересня 2001 року у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 9 було зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю серії II-XP № 059734, який підтверджує право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Враховуючи частину першу статті 22, частину першу статті 23 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року), право власності на вказану земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло із 18 вересня 2001 року.

25 жовтня 2001 року Верховною Радою України прийнято Земельний кодекс України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), який набув чинності з 01 січня 2002 року. Пунктом 7 розділу "Перехідні положення" визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Оскільки право приватної власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 виникло із 18 вересня 2001 року, а земельні ділянки із кадастровими номерами 6323381200:10:000:0181, 6323381200:10:000:0184, які частково накладаються на земельну ділянку позивача, зареєстровано 07 грудня 2016 року, тобто пізніше, то реєстрація права власності на вказані ділянки не може впливати на права позивача щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 6,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кобзівської сільської ради.

Твердження апеляційного суду щодо державної форми власності спірної земельної ділянки та нездійснення її реєстрації у передбаченому законодавством порядку не підтверджено належними доказами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Відповідач вказує, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

У відзиві зазначено, що земельна ділянка позивача належить до земель сільськогосподарського призначення на праві приватної власності, склад угідь-рілля, кадастровий номер у державному акті не зазначено. Відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру не вносилися, а дозвіл на виготовлення землевпорядної документації щодо земельної ділянки не надавався.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номер 6323381200:10:000:0184 форма власності цієї земельної ділянки державна, таким чином на час розпорядження ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірними земельними ділянками їх форма власності була державною, а не приватною.

ОСОБА_1 не вказала, яку норму закону було порушено ГУ Держгеокадастру у Харківській області, не надала доказів на підтвердження підстав для визнання незаконними та скасування наказів про передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суди встановили, що відповідно до державного акта від 18 вересня 2001 року серія II-ХР № 059734 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,28 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кобзівської сільської ради. Спірна земельна ділянка була виділена у зв`язку з розпаюванням земель колективного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (далі - КСП "Промінь") та отриманням сертифікату на земельну частку (пай).

Земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_1 на підставі рішення ХІІІ сесії ХХІІІ скликання Кобзівської сільської Ради народних депутатів від 27 лютого 2001 року, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно. Вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 9.

15 листопада 2016 року на замовлення ОСОБА_1 ПП "Земстройпроект" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кобзівської сільської ради, в якій, крім іншого, визначено межі земельної ділянки позивача в натурі (на місцевості) та її координати.

Проте під час процедури внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з`ясовано, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 перетинаються з межами земельних ділянок із кадастровими номерами 6323381200:10:000:0181, 6323381200:10:000:0184. Накладення земельної ділянки позивача на ділянку 6323381200:10:000:0181 складає 15,3896 %, а на ділянку 6323381200:10:000:0184 - 31,8293 %.

Земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6323381200:10:000:0181 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Кобзівська сільська рада, Красноградський район, Харківська область, зареєстрована 05 грудня 2016 року КП "ХМБТІ" на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 листопада 2016 року № 12692-СГ.

Земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6323381200:10:000:0184 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Кобзівська сільська рада, Красноградський район, Харківська область, зареєстрована 06 грудня 2016 року КП "ХМБТІ" на праві приватної власності за ОСОБА_3 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 листопада 2016 року № 12755-СГ.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що "у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) вказано, що "підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) вказано, що "державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що "офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73, 76- 79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті. При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з`ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки, які належать позивачу, на земельну ділянку, передану СТ "Економіст" у постійне користування на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001 та огороджену парканом з розсувними воротами. Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань. Крім того, у зв`язку з тим, що саме позивачем, як ініціатором судового провадження у даній справі, не надано доказів знаходження вказаних ділянок на території відповідача, а для з`ясування вказаної обставини суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, місцевий суд мотивовано попередньо поклав судові витрати за проведення такої експертизи саме на позивача. Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу".

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди встановили, що на обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що передачею у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок за оспорюваними наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області порушено її право власності на належну їй земельну ділянку, на частини якої накладаються земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Однак ці обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 наказами ГУ Держгеокадастру у Харківській області, захоплення земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суду не надано.

ОСОБА_1 клопотання про призначення експертизи з метою підтвердження факту перетину меж земельних ділянок та порушення її прав не заявляла.

Рішення державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Красноградському районі від 29 грудня 2016 року винесено лише на підставі даних Державного земельного кадастру, без дослідження фактичного землекористування сторін та співставлення їх правоустановлюючих документів. Зазначене позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

За таких обставин, суд апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено висновок, що "зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ "Кей-Колект" з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ "Кей-Колект" щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 виник з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ГУ Держгеокадастру у Харківській області та відділом Держгеокадастру у Красноградському районі. Державний реєстратор КП "ХМБТІ" є неналежним відповідачем. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП "ХМБТІ" необхідно відмовити саме із зазначеної підстави, а тому постанова апеляційного суду в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ухвалена без додержання норм процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду в іншій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржену постанову апеляційного суду слід залишити без змін.