розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на частку земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, якому належала земельна ділянка площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Іванківської сільської ради Бориспільського району. За час свого життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно, крім іншої земельної ділянки площею 0,20 га на АДРЕСА_1, заповів йому та ОСОБА_3 .

Зазначав, що вчасно подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Оскільки оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку відсутній, це унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Іванківської сільської ради Бориспільського району.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на частку в земельній ділянці задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Іванківської сільської ради Бориспільського району.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Іванківської сільської ради Бориспільського району.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 вчасно та у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, однак через відсутність оригіналу державного акту на право власності на спірну ділянку отримав від нотаріуса відмову від видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Крім того, судом першої інстанції було визнано за прийнятне, доцільне та допустиме визнати за ОСОБА_3 право власності на іншу Ѕ частку спірної земельної ділянки.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2019 року доповнено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року таким змістом:

стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої в АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд правильно оцінив докази в їх сукупності, встановив обставини справи, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд зазначив, що вирішення судом питання про належність іншої Ѕ частини земельної ділянки відповідачу (який є спадкоємцем нарівні з позивачем) не можна вважати виходом за межі позовних вимог, адже, визнаючи право власності на частку певного майна, суд зобов`язаний визначитися з іншою часткою, оскільки цілого об`єкту вже не існуватиме.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частку в земельній ділянці площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, а постанову Київського апеляційного суду скасувати повністю.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому справа переглядається у межах доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскільки ОСОБА_3 не подала до суду зустрічного позову про визнання за нею права власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки, суди вийшли за межі позовних вимог, ухвалюючи судове рішення щодо прав відповідача.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою судді Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, якому належала земельна ділянка площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Іванківської сільської ради Бориспільського району. Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 1 березня 2012 року (а. с. 13, 56).

04 серпня 2010 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, крім іншої земельної ділянки площею 0,20 га на АДРЕСА_1, він заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 14, 55)

12 травня 2012 року та 23 травня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до Бориспільської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття ними спадщини.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 грудня 2018 року № 1166/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Іванківської сільської ради Бориспільського району, яка належала ОСОБА_5 (а. с. 30).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають.

Згідно зі статтею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, зокрема, змагальність та диспозитивність.

Частина п`ята статті 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. ЦПК (1618-15) України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України).

Задовольняючи позов та визнаючи право власності на Ѕ частку спірної земельної ділянки як за позивачем, так і за відповідачем, районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що оскільки земельна ділянка є окремим та цілим об`єктом права власності, отже, визначення часток у цьому майні не лише за позивачем, а й за іншим власником (спадкоємцем), не можна розглядати виходом за межі позовних вимог.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, вважає, що судами порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства при розгляді справи.

Так, судами встановлено, що 06 червня 2018 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.

В судові засідання, призначені до розгляду на 13 листопада 2018 року, 19 грудня 2018 року, 26 грудня 2018 року, 12 березня 2019 року, 28 травня 2019 року та 25 червня 2019 року, відповідач ОСОБА_3 брала безпосередню участь. Крім того, на всіх судових засіданнях, за виключенням 28 травня 2019 року, брав участь її представник - адвокат Луценко І. О.

Судом встановлено, що ні відповідач, ні її представник зустрічного позову не подавали, вимог про визнання права власності на спірну земельну ділянку не заявляли.

У судовому засіданні 25 червня 2019 року представник відповідача та відповідач позов ОСОБА_1 визнали, вважали за можливе одночасне визнання права власності на спірну земельну ділянку по 1/2 частці за кожним із спадкоємцем, в судових дебатах просили ухвалити судове рішення про задоволення позову та визнання права власності на спірне майно і за позивачем, і за відповідачем у визначених заповітом частках.

Представник позивача заперечив можливість визнання права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, мотивуючи відсутністю зустрічного позову та виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на іншу 1/2 частку в земельній ділянці площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 виходом за межі позовних вимог, оскільки суд вирішив питання за відсутності позовної вимоги. При цьому вирішене судом питання про визнання за відповідачем права власності не є похідним від первісної позовної вимоги.

Судовою колегією встановлено, що відповідач та її представник не скористалися своїм правом на подання позову або зустрічного позову з вимогою про визнання за відповідачем права власності на спірне майно, а дії суду в межах судової справи за позовом ОСОБА_1 є виходом за межі позовних вимог, отже, порушенням норм процесуального права (статті 13 ЦПК України).

Судові рішення в частині позовних вимог про визнання права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 не оскаржувалося, відтак, колегією суддів не переглядається.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування додаткового рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2019 року немає, оскільки розподіл судових витрат відповідає вимогам статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку в земельній ділянці площею 1,6777 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0410 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Іванківської сільської ради Бориспільського району скасувати.

В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.