розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коцана Руслана Мар`яновича на постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Коцана Руслана Мар`яновича на постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Дрогобицька міська рада, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об`єднання" Дрогобицької міської ради, Відділ архітектури та містобудування Дрогобицької міської ради, про знесення самовільного будівництва та перепланування.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона проживає у кімнаті АДРЕСА_1, який раніше належав ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів". Відповідно до рішення Дрогобицької міської ради від 31 січня 20013 року № 924 "Про прийняття в комунальну власність міста відомчого житлового фонду гуртожитку по АДРЕСА_2 " даний гуртожиток був прийнятий на баланс КП "Житлово-експлуатаційне об`єднання" Дрогобицької міської ради. У зазначеному гуртожитку вона та всі її сусіди у спільному користуванні мали приміщення кухні, коридору, душові кімнати, туалети, кімнати відпочинку, кімнати, в яких розташовані умивальники, горище та підвальні приміщення. Після передачі гуртожитку на баланс міської ради її сусіди - відповідачі у справі, почали без погодження із відповідними органами та без її згоди влаштовувати переобладнання належних їм кімнат та приміщень загального користування таким чином, що у своє користування вони забрали всі допоміжні приміщення, а її залишили лише із однією кімнатою без можливості користуватися приміщеннями кухні, ванної та туалету. На її неодноразові зауваження та претензії з цього приводу відповідачі не реагують. При таких обставинах на даний час вона позбавлена можливості користуватися приміщенням загального користування (кухнею, ванною, туалетом та іншими приміщеннями), а тому її право на повноцінне житло є порушеним.

З урахуванням викладених обставин просила суд зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, знести самовільно здійснені перебудови в гуртожитку АДРЕСА_2 та не чинити перешкоди у користуванні кімнатами кухні, ванної, туалету, кімнати відпочинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 серпня 2018 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 знести самовільно вчинені перебудови в гуртожитку АДРЕСА_2 та не чинити перешкоди у користуванні кімнатами кухні, ванної, туалету, кімнати відпочинку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 серпня 2018 року скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Дрогобицька міська рада, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об`єднання" Дрогобицької міської ради, Відділ архітектури та містобудування Дрогобицької міської ради, про знесення самовільного будівництва та перепланування відмовлено.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що право позивачки на користування місцями загального користування є порушеним, разом з тим зазначив, що судом першої інстанції не було вказано, які саме переобладнання та яких саме конструктивних елементів приміщення кухні, ванної, туалету, кімнати відпочинку та на якому поверсі зобов`язано демонтувати кожного з відповідачів для їх приведення до попереднього стану. При цьому апеляційний суд вказав, що висновки експертизи також не дають відповіді на ці запитання, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості усунути ці недоліки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Коцана Р. М. через засоби поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що рішенням Дрогобицької міської ради від 31 січня 2013 року № 924 "Про прийняття в комунальну власність міста відомчого житлового фонду гуртожитку на АДРЕСА_2 " гуртожиток на АДРЕСА_2 прийнятий в комунальну власність територіальної громади м. Дрогобича з балансу ПАТ "ДЗАК" на баланс КП ЖЕО, як єдиний майновий комплекс, з прибудинковою територією загальною площею 4 585,5 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 17 липня 2013 року № 136 "Про затвердження акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність" затверджено акт приймання передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачці ОСОБА_1 належить кімната № НОМЕР_1 в гуртожитку АДРЕСА_2, відповідачу ОСОБА_2 - кімнати № 66-67, відповідачу ОСОБА_3 - кімнати № 70-71.

Згідно поверхових планів будівлі гуртожитку на АДРЕСА_2, в спірному гуртожитку відбувається масове переобладнання місць загального користування гуртожитку, у зв`язку з чим мешканцями гуртожитку та попереднім балансоутримувачем будинку до передачі його на баланс міської ради було виготовлено технічні паспорти, як на новоутворені без відповідних дозволів квартири, так і технічну документацію на кожний поверх гуртожитку з врахуванням наявних змін.

В матеріалах справи міститься висновок від 26 березня 2018 року № 20/21 судової будівельно-технічної експертизи, яка проведена на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2017 року. В ході експертизи були досліджені питання щодо наявності незаконних та самовільних перебудов мешканцями гуртожитку і визначення шляхів усунення порушень прав та законних інтересів позивачки. Судовим експертом надані відповіді на поставлені судом запитання.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76- 78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263- 265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про доведеність порушення права позивачки на користування місцями загального користування. Тобто суди встановили, що право, за захистом якого позивачка звернулась до суду, є порушеним та підлягає судовому захисту.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався на те, що неможливо з`ясувати, які саме переобладнання та яких саме конструктивних елементів приміщення кухні, ванної, туалету, кімнати відпочинку та на якому поверсі необхідно зобов`язати демонтувати кожного з відповідачів для їх приведення до попереднього стану. При цьому апеляційний суд зазначив, що наявний висновок судової експертизи також не дає повної відповіді на ці запитання, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості встановити необхідні обставини та усунути недоліки рішення суду першої інстанції.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В матеріалах справи міститься висновок від 26 березня 2018 року № 20/21 судової будівельно-технічної ескпертизи, яка проведена на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2017 року. В ході експертизи були досліджені питання щодо наявності незаконних та самовільних перебудов мешканцями гуртожитку та визначення шляхів усунення порушень прав та законних інтересів позивачки.

Судовим експертом надані відповіді на поставлені судом запитання.

Згідно зі статтею 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

У відповідності до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою (частина перша статті 368 ЦПК України).

У пунктах 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Із матеріалів справи убачається, що Львівський апеляційний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні за участю сторін.

Однак, всупереч вимогам вищенаведених норм процесуального права, фактично визнавши висновок експертизи неповним, суд апеляційної інстанції не виніс на обговорення сторін ані питання про допит експерта з метою усунення такої неповноти, ані питання про призначення у справі додаткової експертизи, що надало б можливість усунути неповноту розгляду справи, допущену судом першої інстанції.

Вказане свідчить про те, що апеляційним судом при апеляційному перегляді справи не встановлені фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Тим самим суд апеляційної інстанції не забезпечив ефективне поновлення позивачки в правах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципівсправедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.