Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 219/8419/18

провадження № 61-13690св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2019 року у складі судді Погрібної Н. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про тлумачення змісту договору.

Позов мотивований тим, що 28 січня 2008 року між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 45-14/29, згідно якого йому було надано 20 000 доларів США.

Пунктами 2.4 та 2.4.1 кредитного договору передбачено обов`язок позивача сплатити проценти за користування кредитом у валюті кредиту, тобто в іноземній валюті.

Позивач неодноразово звертався до банку із заявами щодо з`ясування за яким курсом долару США має здійснюватися погашення кредиту, оскільки однозначно зі змісту договору це не зрозуміло. Вважає що нарахування повинні проводитися за курсом Національного банку України на момент укладення Договору, тобто на 28 січня 2008 року. Банк на його запити жодної відповіді з цього приводу не надав.

Просив розтлумачити пункти 2.4 та 2.4.1 договору кредиту № 45-14/29 від 28 січня 2008 року таким чином, що за змістом цих положень передбачається, що виконання договірних зобов`язань має здійснюватися в іноземній валюті за курсом Національного банку України на момент укладення Договору, тобто на 28 січня 2008 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Артемівського відділення Донецької обласної філії про тлумачення змісту договору, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Отже, відсутні будь-які підстави вважати, що пункти 2.4 та 2.4.1 кредитного договору суперечать змісту інших умов договору та такі пункти можуть мати неоднозначне тлумачення. Аналіз змісту кредитного договору свідчить, що правила встановленні статтею 213 ЦК України дозволяють визначити зміст відповідної погодженої сторонами умови щодо порядку проведення розрахунку. Оскільки ці правила дають можливість визначити зміст відповідної умови договору, відповідно потреби застосовувати тлумачення contra proferentem, тобто тлумачення слів договору проти того, хто їх написав, немає.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порядок нарахування процентів за користування кредитом урегульовано діючим законодавством і не потребує будь- якого тлумачення, у змісті договору кредиту відсутні будь-які формулювання, які б ускладнювали виконання цього договору, оскільки сторони не заперечують обізнаності з умовами договору щодо способу його виконання, а також враховуючи те, що сторони приступили до виконання і тривалий час виконували умови договору без будь- яких заперечень та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що підстав для тлумачення умов договору немає. Доводи позивача про те, що положення пунктів 2.4 та 2.4.1 Договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору щодо порядку проведення розрахунку, що є підставою для тлумачення зазначених пунктів договору, суд належним чином не дослідив питання невизначеності такої істотної умови договору як спосіб виконання договору, є необґрунтованими, оскільки при тлумаченні умов договору суд не має права створювати нові його умови, які відсутні у змісті такого договору, а лише роз`яснює вже існуючі умови. З`ясування судом обставин відповідності чи невідповідності договору вимогам закону, зокрема стосовно визначення сторонами договору його умов, не є предметом судового розгляду в межах вирішення спору про тлумачення змісту правочину за правилами ст. 213 ЦК України. З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги про тлумачення п.2.4 та 2.4.1 Договору зводяться до зміни умов договору щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом, що не відповідає правилам тлумачення умов договору, тому колегія вважає правильним рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного суду касаційну скаргу, у який просить рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи динаміку зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні і її девальвації, існувала можливість передбачення в момент укладення кредитного договору зміни курсу гривні відносно долара США, також існувала можливість отримання кредиту в національній валюті задля уникнення валютних ризиків. Сторони, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Отже відсутні будь-які підстави вважати, що пункти 2.4 та 2.4.1 кредитного договору суперечать змісту інших умов договору та такі пункти можуть мати неоднозначне тлумачення. Суди не застосували практику Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 219/8419/18, витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2019 року матеріали цивільної справи № 219/8419/18 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьої цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що у "відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року в справі № 126/3476/16-ц (провадження № 61-24371св18) зроблено висновок по застосуванню статті 213 ЦК України та вказано, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що "у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови".

Судами встановлено, що 08 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (в послідуючому ПАТ "Укрсоцбанк") було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 20 000 доларів США на строк до 10 січня 2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом.

Порядок сплати процентів за користування кредитом визначений пунктами 2.4 та 2.4.1 кредитного договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця за фактичну кількість днів користування кредитом в період (28-29-30-31/360), а також у день повернення заборгованості по кредиту в повній сумі. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Згідно із п.п.2.4.1 сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, на рахунок № НОМЕР_1 в Артемівському відділенні Донецької обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" МФО 334011 (для сплати відсотків в гривнях на рахунок № НОМЕР_2 ), а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі.

Отже, текст пунктів договору дає змоги з`ясувати їх зміст, а тому підстави застосовувати тлумачення contra proferentem відсутні.

Посилання в касаційній скарзі на незастосування судами правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 753/11000/14-ц, 910/10191/17, 910/16011/17, 908/710/18 та у постановах Верховного Суду України у справах № 6-2134цс15 та № 6-1905цс16 необгрунтовані, оскільки висновки, викладені у оскаржених судових рішеннях не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат