розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У вересні 2017 року позивачі звернулися до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПрАТ "МТ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ ТЕХ СЕРВИС"

(далі - ТОВ "ЮТС") та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - Департамент) із позовом, у подальшому уточненим, про визнання недійсними договорів на виконання робіт; відшкодування коштів; анулювання погоджувальних підписів на проектах; покладення обов`язку визнати наявність порушень чинного законодавства при встановленні вузлів обліку теплової енергії та підтвердження необхідності встановлення вузлів обліку теплової енергії на кожну окрему будівлю; покладення обов`язку перерахувати тарифи на послуги із постачання тепла у опалювальному сезоні 2016-2017 років та зниження тарифів на тепло.

Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що вони є власниками та мешканцями квартир окремих багатоповерхових будинків на

АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 . ТОВ "ЮТС" запропонувало мешканцям зазначених будинків задля зменшення витрат на оплату за спожите тепло встановити прилади обліку теплової енергії, про що 18 квітня 2016 року, 22 квітня 2016 року та 25 квітня 2016 року уклало з мешканцями договори № 18/04-3, 22/04-2 та № 25/04-2 на виконання робіт з розробки і узгодження проектів "Капітального ремонту теплового вводу у відповідних житлових будинках".

Початкова пропозиція, яка містилася в оголошенні ТОВ "ЮТС", передбачала встановлення вузлів обліку теплової енергії на кожен будинок окремо, в той час як виготовлені договори були укладені з умовою встановлення вузлів обліку теплової енергії на групи будинків. Крім того, ТОВ "ЮТС" не здійснило розрахунок втрат теплової енергії та теплоносія від межі балансової належності до місця встановлення теплолічильника. Акти приймання-здачі робіт за договорами на розробку та узгодження проекту встановлення вузла обліку теплової енергії уповноваженими особами з боку замовника не підписувалися у зв`язку з ненаданням ТОВ "ЮТС" висновку експертної організації, що, на переконання позивачів, є порушенням вимог статті 890 ЦК України, а, відповідно, у силу положень статей 215, 216 ЦК України призводить до недійсності названих правочинів та застосування до них відповідних правових наслідків.

Як наполягають позивачі, дії ТОВ "ЮТС" щодо розробки та узгодження проектів встановлення вузлів обліку теплової енергії не у кожному будинку окремо, а на декілька будинків, а також нездійснення розрахунку втрат теплової енергії та теплоносія від межі балансової належності до місця встановлення теплолічильника, що призвели до збільшення витрат на оплату за послуги теплопостачання, є нечесною підприємницькою діяльністю, оскільки споживачів ввели в оману щодо очікуваного (згідно з метою укладення договорів та виконання робіт) зменшення витрат на послуги теплопостачання.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачі надали суду відзиви, у яких просили відмовити у задоволенні позову внаслідок його необґрунтованості.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовувалося тим, що невідповідність предмета договорів від 22 та 25 квітня 2016 року технічним умовам та незатвердження замовником завдання на проектування не є підставою для визнання договорів недійсними, а може бути підставою або для розірвання цих договорів, або для вимоги замовника переробити проектну документацію відповідно до затвердженого замовником завдання на проектування, яке, у свою чергу, замовник може викласти відповідно до технічних умов. Водночас, відповідно до встановлених судом обставин позивачі або їх представники у встановленому порядку безпосередньо не зверталися до проектанта з претензією щодо виконаного проекту або із пропозицією про розірвання договорів, повернення сплачених за виготовлення проектів коштів. Відповідно до рішень зборів мешканців будинків такі збори проводилися не у кожному будинку окремо, а у групі будинків, стосовно яких у подальшому укладено договір проектування вузла обліку. Уповноважені мешканцями групи будинків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підписали договори, предметом яких була розробка проектів капітального ремонту теплового вводу саме групи будинків, а не кожного окремо. Таким чином, суд визнав, що посилання позивачів на те, що їх введено в оману, є недоведеними.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, заявники просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявники зазначають, що висновки судів про те, що вимоги позивачів ґрунтуються виключно на обставинах невиконання вимог оспорюваних договорів, є помилковими. На обґрунтування позову позивачі посилалися на положення статті 230 ЦК України та Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) щодо застосування до них нечесної підприємницької діяльності. ТОВ "ЮТС" було обізнано, що встановлення лічильників на групи будинків суперечило будівельним вимогам та чинному законодавству, а також, що встановлення лічильників на окремі будинки позивачів було технічно неможливим, однак, нехтуючи зазначеним, свідомо вводячи позивачів в оману, запропонувало їм укласти оспорювані договори на окремі будинки.

Узагальнені доводи інших учасників справи

ТОВ "ЮТС" надало суду відзив, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-IX (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX (460-20) .

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до якої під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а касаційну скаргу необхідно задовольнити.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачі зареєстровані у квартирах окремих багатоповерхових будинків на

АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ;

АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 .

Теплопостачання у будинках, мешканцями яких є позивачі, до 2016 року здійснювалося Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - ОКП "Миколаївоблтеплоенерго"), при цьому вузол приєднання теплових мереж зазначеної групи будинків до мереж теплопостачання був єдиним на усі будинки та знаходився у будівлі котельні.

ПрАТ "МТ" транспортує теплову енергію через орендовані мережі, які належать і знаходяться на балансі ОКП "Миколаївоблтеплоенерго".

У межах виконання програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015 - 2019 роки, затвердженої рішенням Миколаївської ради від 23 червня 2015 року № 45/3, за сприяння департаменту ЖКГ та на виконання пункту 7 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (1198-2007-п) , для встановлення приладів обліку теплової енергії ПрАТ "МТ" надало технічні умови за №№ 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265-а, 16/267 від 05 квітня 2016 року на кожен будинок окремо.

Цими технічними умовами було лише надано вихідні дані для проектувальника для прийняття ним технічних рішень щодо розробки проекту. При цьому технічні умови не обмежують та не нав`язують проектанту певні технічні рішення щодо реалізації проекту.

Щодо групи будинків позивачів межею розподілу мереж теплопостачання є стіна будівлі колишньої котельні ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", у якій встановлено вузол приєднання внутрішньоквартальних теплових мереж до мереж теплопостачання ТЕЦ за проектом капітального ремонту вузла вводу теплопостачання.

18 квітня 2016 року між ТОВ "ЮТС", як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинку АДРЕСА_10 в особі ОСОБА_14, як замовником, укладено договір № 18/04-3 на виконання робіт.

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо виконання робіт з розробки та узгодження проекту "Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою:

ТОВ "ЮТС" прийнято передоплату в розмірі 100 % вартості робіт у сумі 4 013, 00 грн.

22 квітня 2016 року між ТОВ "ЮТС", як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинків на АДРЕСА_11 (1-4 під`їзди) в особі ОСОБА_12, як замовником, укладено договір № 22/04-2 на виконання робіт, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо виконання робіт з розробки та узгодження проекту "Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою:

АДРЕСА_11 (1-4 під`їзди)".

ТОВ "ЮТС" прийнято передоплату у розмірі 100 % вартості робіт у сумі 4 013, 00 грн.

25 квітня 2016 року між ТОВ "ЮТС", як виконавцем, та ініціативною групою мешканців будинків на АДРЕСА_12 (5-6 під`їзди) в особі ОСОБА_13, як замовником, укладено договір № 25/04-2 на виконання робіт, відповідно до пункту 1.1 умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо виконання робіт з розробки та узгодження проекту "Капітальний ремонт теплового вводу в житловому будинку за адресою:

АДРЕСА_12 (5-6 під`їзди)".

ТОВ "ЮТС" прийнято передоплату у розмірі 100 % вартості робіт у сумі 4 013, 00 грн.

ТОВ "ЮТС" розробило робочий проект (шифр 111.07.16) з капітального ремонту теплового вводу з встановленням елеваторного вузла у житлових будинках за адресою: АДРЕСА_10, АДРЕСА_2, АДРЕСА_5, АДРЕСА_4, АДРЕСА_8 .

Завдання на проектування, яке міститься в проектній документації, не підписано замовником, але підписано інженером-проектувальником ОСОБА_15 .

У пункті 2.6 проекту здійснено розрахунок втрат тепла на ділянці теплової мережі від межі розподілу балансової належності до місця встановлення теплолічильника.

ТОВ "ЮТС" розробило робочий проект (шифр 161.07.16) з капітального ремонту теплового вводу з встановленням елеваторного вузла в житлових будинках за адресою: АДРЕСА_13

(1-4 під`їзди), АДРЕСА_7 (5-6 під`їзди). Завдання на проектування, яке міститься в проектній документації, не підписано замовником, але підписано інженером-проектувальником ОСОБА_15 .

У пункті 2.6 проекту здійснено розрахунок втрат тепла на ділянці теплової мережі від межі розподілу балансової належності до місця встановлення тепло-лічильника.

ТОВ "ЮТС" розробило робочий проект (шифр 110.07.16) з капітального ремонту теплового вводу з встановленням елеваторного вузла в житлових будинках за адресою: АДРЕСА_14 (5-6 під`їзд), АДРЕСА_7 (1-4 під`їзд). Завдання на проектування, яке міститься у проектній документації, не підписано замовником, але підписано інженером-проектувальником ОСОБА_15 .

Обставини щодо розробки, погодження проектів та їх змісту встановлено судом на підставі копій робочих проектів, що містяться в матеріалах справи.

06 жовтня 2016 року ТОВ "ЮТС" здійснило монтаж вузлів обліку теплової енергії, що підтверджується копіями актів; було встановлено прилади обліку теплової енергії на групу будинків.

Прийом цих приладів обліку в експлуатацію виконано відповідно до вимог чинних нормативних документів, зокрема Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж визначено, що проект на вузол обліку має бути погоджений з енергопостачальною організацією та метрологічним центром ЦОВМ, що було здійснено.

Листи ПрАТ "МТ" від 15 березня 2017 року та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15 травня 2016 року, а також рахунки-повідомлення позивачів підтверджують факт нарахування витрат за послуги теплопостачання відповідно до показань вузлів обліку.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачі як на правові підстави заявлених позовних вимог посилалися на правила статті 230 ЦК України та статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину;

по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто правочин визнається вчиненим під впливом обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Лише у разі встановлення таких обставин правила статті 230 та статті 203 ЦК України у сукупності вважатимуться правильно застосованими.

Відповідно до положень, закріплених у пункті 2 частини першої, частинах другій та шостій статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно потреби у послугах.

Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) встановлено недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом ненадання або надання у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, спонукання споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом введення в оману стосовно потреби у послугах.

Отже, правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у разі навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України та статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що невідповідність предмета договорів від 22 та 25 квітня 2016 року технічним умовам та незатвердження замовником завдання на проектування не є підставою для визнання договорів недійсними, а може бути підставою для розірвання договорів, проте не звернули увагу, що позивачі, окрім наведених доводів, посилалися на те, що ТОВ "ЮТС" ввело їх в оману щодо можливості встановити лічильники на кожному будинку окремо, а не на групу будинків.

Відповідно до пункту 9 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (1198-2007-п) (далі - Правила), під час розроблення технічних умов повинні бути визначені вимоги щодо розміщення та монтажу приладів комерційного обліку теплової енергії на окремі будинки, будівлі (споруди).

Суди не звернули увагу, що для встановлення приладів обліку теплової енергії ПрАТ "МТ" надані технічні умови за №№ 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265-а, 16/267 від 05 квітня 2016 року на кожен будинок окремо.

Відповідно до пункту 10 Правил виконання технічних умов, виданих теплопостачальною організацією, є обов`язковим.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на момент укладення оспорюваних договорів зазначені технічні умови вже були видані, отже позивачам як замовникам і ТОВ "ЮТС" було, вочевидь, відомо, що встановлення приладів обліку теплової енергії (з огляду на обов`язковість виконання технічних умов) мало бути здійснене у кожному будинку окремо.

Суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення спору не перевірили наведених доводів позивачів, та не встановили наявність чи відсутність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними та дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Дійшовши передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову у частині визнання недійсними зазначених договорів, суди також не надали належної оцінки усім іншим доводам та обставинам, на які посилалися позивачі в обґрунтування похідних позовних вимог, які фактично залишилися невирішеними.

За правилом частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи позов, не надали належної оцінки доказам, зокрема технічним умовам від 05 квітня 2016 року за №№ 16/259, 16/261, 16/262, 16/263, 16/264, 16/265, 16/265-а, 16/267, укладеним між сторонами договорів на виконання робіт від 18 квітня 2016 року, 22 квітня 2016 року та 25 квітня 2016 року, іншим наявним у матеріалах справи у сукупності, у зв`язку із чим не встановили фактичні обставини, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, а тому в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав недослідження зібраних у справі доказів.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати зазначене, надати оцінку наведеним доказам та відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Оскільки недоліки, допущені судами першої й апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті під час касаційного перегляду справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За правилами частин четвертої та п`ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.