Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідач - Садківська сільська рада Романівського району Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2019 року у складі судді Бабича С. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2019 рокуу складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області про визнання права власності та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року позивачі звернулись до суду із позовом до Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області про визнання права власності та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позов мотивовано тим, що позивачі є власниками незавершеного будівництва приміщення дитячого садка, яке розташоване в АДРЕСА_1 .

Зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай мають право на пайовий фонд КСП "Садківське" СТОВ "Садківське". ОСОБА_1 набула право на майнові паї КСП "Садківське" СТОВ "Садківське" в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивачі зазначають, що зборами співвласників майна СТОВ "Садківське" від 17 березня 2007 року в рахунок погашення майнових сертифікатів їм було передане майно на загальну суму 39 648,00 грн, в тому числі й вказане приміщення дитячого садка.

Проте, рішенням Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області від 18 березня 2011 року незавершене будівництво приміщення дитячого садка було передано на баланс сільської ради.

Оскільки позивачі у встановленому законом порядку набули право власності на дане нерухоме майно, вважають, що вказане рішення порушує їхні права.

Враховуючи вищезазначене, позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області від 18 березня 2011 року в частині передачі спірного нерухомого майна на баланс сільської ради, а також визнати за ними право власності на це майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що наявність свідоцтв про право власності на майновий пай, а також успадкування майнових паїв реорганізованого КСП "Садківське" не призводить до виникнення у позивачів права власності на спірне нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, позивачі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Романівського районного суду Житомирської області.

08 вересня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив правового режиму земельної ділянки на якій розташоване спірне майно та не залучив до участі в справі власника земельної ділянки. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин.

У касаційній скарзі зазначається, що відповідачем не спростований факт передачі позивачам у власність приміщення дитячого садка.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року Садківська сільська рада Романівського району Житомирської областінадіслала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 04 червня 2002 року Садківською сільською радою Романівського району Житомирської області видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на майнові паї КСП "Садківське" СТОВ "Садківське".

23 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримала в Романівській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові паї члена КСП "Садківське" СТОВ "Садківське" у розмірі 12 362,00 грн та 14 707,00 грн, після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виписка з протоколу засідання комісії з розподілу майна СТОВ "Садківське" від 17 березня 2007 року містить інформацію про виділення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 майна на суму 39 648,00 грн, в тому числі й приміщення дитячого садка.

Окрім того, до матеріалів справи долучено накладну про передачу вказаного нерухомого майна ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Рішенням Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області від 18 березня 2011 року незавершене будівництвом приміщення дитячого садка передано на баланс сільської ради.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватись відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Пунктами 8, 9, 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 62 від 14 березня 2001 року (z0305-01) , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, передбачено, що кожен із співвласників має право отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд.

Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що рішення загальних зборів співвласників пайового фонду реорганізованого КСП "Садківське" щодо передачі спірного приміщення дитячого садка не приймалось, а надана позивачами виписка з протоколу засідання комісії з розподілу майна СТОВ "Садківське" не свідчить про дотримання порядку передачі майна у власність.

Окрім того, долучені до матеріалів справи свідоцтва про право власності на майновий пай, видані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не містять відповідних відміток про виділення їм в натурі приміщення дитячого садка.

Також судами правильно зазначено, що ОСОБА_1 набула право власності на майнові паї своїх батьків. Доказів того, що до спадкової маси входило приміщення дитячого садка, матеріали справи не містять.

Отже, наявність свідоцтв про право власності на майновий пай, а також успадкування майнових паїв реорганізованого КСП "Садківське" СТОВ "Садківське" не призводить до виникнення у позивачів права власності на вказане нерухоме майно.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Судді:	А. І. Грушицький
	І. В. Литвиненко
	І. М. Фаловська