відповідачі: прокуратура Хмельницької області, Державна казначейська служба України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2019 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що працівники прокуратури Хмельницької області, як він вважав, всупереч чинному законодавству закрили кримінальне провадження № 12015240010004071, що було порушено за його заявою стосовно вчинення кримінальних правопорушень

Зазначав, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 07 червня 2018 року скасовано зазначену постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Романського В. А. від 31 травня 2018 року.

Вважав, що незаконним рішенням слідчого прокуратури Хмельницької області йому завдана моральна шкода, яка полягає у марнуванні його життя, дорогоцінного часу, який він був змушений витрачати на скасування незаконної постанови. Відчував себе приниженим і морально подавленим.

Зазначав, що для написання скарги до слідчого судді, на її подачу, слухання та проїзду до суду і назад витратив чотири години часу, які оцінював

у 40 000,00 грн та 16,00 грн на проїзд у маршрутному таксі.

Також зазначав, що витратив власний папір, електроенергію, фарбу картриджа лазерного принтера та 13,50 грн на копіювання документів.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з держави Україна на його користь 10 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним рішенням у вигляді постанови про закриття кримінального провадження № 12015240010004071 від 31 травня 2018 року слідчого

в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області юриста першого класу Романського В. А. та мовчазною бездіяльністю наглядових прокурорів прокуратури Хмельницької області,

та стягнути з Держави України на його користь 40 031,50 грн майнової шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 19 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування йому державою моральної та майнової шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а саме положення статей 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, й норми процесуального права, зокрема положення

статей 76- 81 ЦПК України, та дійшов правильного висновку про відмову

у задоволенні позову, у зв`язку із недоведеністю наявності правових підстав для відшкодування позивачу державою моральної та майнової шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, його позов задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального

та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що моральна шкода підлягає безумовному відшкодуванню, оскільки тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка повинна поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в який

тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. тобто можливість стягнення моральної шкоди ставиться в залежності не від того,

що передбачено тією чи іншою нормою закону або положеннями договору,

а від порушення цивільного права особи.

Зазначав, що порушене його право не відновлено, що призводить

до постійного витрачання часу й матеріальних ресурсів для його захисту.

Вважав, що справа має бути передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати Верховного Суду, оскільки є два підходи у стягненні моральної шкоди у подібних правовідносинах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Хмельницької області на касаційну скаргу, у якому зазначено,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Слідчим відділом прокуратури Хмельницької області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15 липня

2015 року № 12015240010004071 за частиною другою статті 364,

частиною другою статті 367, частиною другою статті 382 КК України.

За результатами проведеного досудового розслідування слідчим слідчого відділу прокуратури Хмельницької області від 31 травня 2018 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі

пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (а. с. 61-64).

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 07 вересня 2018 року вказану постанову слідчого прокуратури Хмельницької області скасовано, та зобов`язано провести ряд слідчих дій (а. с. 7).

У ході досудового розслідування слідчим було задоволено клопотання ОСОБА_1 про допит ОСОБА_4 та ОСОБА_2 й проведення одночасного допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у присутності представника приватного підприємства "Банкір", проте ці дії не були виконані у зв`язку із неявкою ОСОБА_1 до слідчого.

Також на виконання вказівок слідчого судді було направлено запит

до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

та до матеріалів кримінального провадження приєднано копію заяви приватного підприємства "Банкір" про визнання потерпілим від 02 липня 2015 року.

Постановою слідчого відділу прокуратури Хмельницької області

від 28 грудня 2018 року кримінальне провадження № 12015240010004071, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань

15 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 367, частиною другою статті 382 КК України, закрито за відсутністю у діях начальника ВРЗСЕ СВ Хмельницького МВ УМВСУ у Хмельницькій області

ОСОБА_2 складу вказаних правопорушень (а. с. 65-68).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право

на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу,

що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою

статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої

статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується

на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил

про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,

їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право

на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього

в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку позивача, підставою для відшкодування йому моральної шкоди

є неправомірні дії прокурора прокуратури Хмельницької області

в кримінальному провадженні № 12015240010004071 від 31 травня

2018 року при закритті цього провадження, тобто неправомірність дій

та рішень посадової особи під час проведення досудового розслідування

у зазначеному кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),

що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу

(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги до задоволення

не підлягають у зв`язку із їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.

При цьому суди правильно врахували встановлені обставини про те,

що скасуванням постанови слідчого у кримінальному провадженні

за заявою ОСОБА_1 було відновлено його права у кримінальному провадженні, що є достатньою сатисфакцією за обставин розглядуваної справи.

Саме лише скасування ухвалою слідчого судді постанови слідчого

у кримінальному провадженні не є безумовною підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди.

Доводи позивача про наявність підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки у цій справі судами правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, а підстав, визначених статтею 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду не встановлено, у зв`язку із чим, клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом

не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засідання

з викликом сторін слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції

не знаходить для цього підстав і потреби у наданні пояснень немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду