Постанова

Іменем України

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 289/371/13-ц

провадження № 61-9730св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1,

відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа (за первісним позовом) - Державна міграційна служба Радомишльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області,

позивачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_4, Радомишльська міська рада Житомирської області,

третя особа (за зустрічним позовом) - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року в складі судді Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Державна міграційна служба Радомишльського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття фізичної особи з реєстрації місця проживання.

У квітні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Радомишльської міської ради Житомирської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, договорів дарування частково недійсними та визнання права власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області

від 21 жовтня 2013 року (в складі судді Свінцицького Л. В.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 10 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, у 1/8 частині житлового будинку.

Визнано частково недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,715 га, що розташована на АДРЕСА_1, укладений 10 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та

ОСОБА_1, у 1/8 частині земельної ділянки.

Визнано недійсним державний акт на земельну ділянку серії ЯМ № 740326, виданий Радомишльською міською радою ОСОБА_4 на підставі рішення від 24 травня 2012 року № 310 і зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 182500003195.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/16 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/16 частину земельної ділянки для обслуговування будинку за цією ж адресою.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/16 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/16 частину земельної ділянки для обслуговування будинку за цією ж адресою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 належить по 1/16 частині спірного домоволодіння. Разом з тим, без згоди

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинено правочини щодо відчуження належного їм майна, тому договори дарування житлового будинку та земельної ділянки в 1/8 частині спірного майна необхідно визнати недійсними. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не займали самоправно спірне житлове приміщення, тому вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалами Апеляційного суду Житомирської області від 17 травня 2018 року та від 27 серпня 2018 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року. У березні 2020 року ОСОБА_1 втретє звернулася з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого суду, тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не знала про можливість оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищої інстанції. Лише у подальшому ОСОБА_1 дізналася про порушення судом першої інстанції норм права та можливість його оскарження до суду апеляційної інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції помилково відмовив

у відкритті апеляційного провадження.

Апеляційний суд не врахував наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд не врахував, що позивачі за зустрічним позовом не мають права на частину спірного майна, у зв`язку із чим оскаржене рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

07 серпня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 задоволено частково.

Непогодившись з рішенням суду першої інстанції, у травні 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення місцевого суду разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 травня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року відмовлено на підставі частини другої

статті 358 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17 травня 2018 року.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області

від 21 жовтня 2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 серпня 2018 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27 серпня 2018 року залишено без змін.

У березні 2020 року ОСОБА_1 втретє подала апеляційну скаргу на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області

від 21 жовтня 2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2020 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження передбачені у статті 358 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

Установивши, що матеріали справи містять ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2013 року у даній справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка подана втретє на те саме

судове рішення районного суду, відповідно до пункту 3 частини першої

статті 358 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про існування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду є необґрунтованими, оскільки наявність ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження тієї ж особи на те саме судове рішення в силу вимог пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність у позивачів за зустрічним позовом права на частину спірного майна, оскільки апеляційний суд не переглядав рішення суду першої інстанції по суті, тому він, як і суд касаційної інстанції, позбавлений можливості перевірити вказані доводи

з урахуванням вимог процесуального закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України").

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержанням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко