треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області Хруслов Юрій Володимирович, слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області Ісаєв Андрій Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова, у складі судді Хайкіна В. М., від 10 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Круглової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 15 серпня 2019 року,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Служби безпеки України (далі - УСБУ) в Харківській області, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу (далі - СВ) УСБУ в Харківській області Хруслов Ю. В., слідчий СВ УСБУ в Харківській області Ісаєв А. С. про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 квітня 2015 року слідчий Ісаєв А. С. у супроводі 11 чоловік, на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2015 року, провів обшук в офісі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Стіпхост", засновником та директором якого є позивач. В ході обшуку працівник СБУ грубо порушив вимоги Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) (далі - КПК України (4651-17) ), незаконно вилучив 136 сервери, 2 системних блоки, документи ТОВ "Стіпхост" і фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1, які не підлягали вилученню, оскільки не мали жодного відношення до кримінального провадження № 22015220000000013, в рамках якого проводився обшук.

Вказував, що на місці обшуку знаходились особи, які не внесені в протокол як учасники слідчих дій. Права та обов`язки присутнім не оголошувались, копія протоколу обшуку працівникам ТОВ "Стіпхост" не вручена, вилучена техніка не була належним чином оглянута, упакована та опечатана.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути тимчасово вилучене майно, проте працівники СБУ, зловживаючи своїми службовим становищем, відмовляли у поверненні цього майна. Незаконними діями працівників СБУ знищено його бізнес, після повернення техніка мала сліди зовнішніх пошкоджень, центральний комп`ютер відсутній, клієнтська база повністю втрачена, а ним була упущена вигода.

Зазначав, що в результаті постійного психологічного тиску він разом зі своєю сім`єю вимушений був покинути межі України, орендувати житло за кордоном та звертатись у державні інстанції за захистом своїх порушених прав, у зв`язку з чим зазнав моральних страждань, втратив почуття безпеки, правової стабільності, порушено його психологічне благополуччя.

За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду та не отриманий прибуток у загальному розмірі 1 236 000 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 728 000 грн, нанесену йому відповідачами в результаті довготривалих протиправних дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів завдання йому майнової та моральної шкоди, не довів протиправності у діях (бездіяльності) відповідачів та наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і діями (бездіяльністю).

Крім того, районним судом враховано, що в ході розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він має відношення до вилученого майна. Самостійно виготовлений стороною позивача акт приймання-передачі обладнання із зазначенням його вартості, суд вважав таким, що викликає сумнів в обґрунтованості наданого позивачем розрахунку майнової шкоди та того факту, що техніка отримала пошкодження під час перебування в органі розслідування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з обґрунтованості його висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, врахувавши зміст ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова

від 29 вересня 2015 року, якою було повернуто вилучене майно, апеляційний суд відхилив доводи позивача про незаконність дій слідчих.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лапко Д. Ф., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року та ухвали нове рішення по справі, яким позовні вимоги задоволити в повному обязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Харкова.

У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що внаслідок винних дій відповідача: знищено бізнес ОСОБА_1, він повинен був протягом тривалого часу звертатись до суду та правоохоронних органів для захисту порушеного права; був позбавлений почуття безпеки, правової стабільності; вимушений виїхати за кордон.

Також вказують на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 23, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушення статті 417 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

На думку заявників, висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постановах

від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження

№ 14-298цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 395/102/16-ц (провадження № 61-17550св18), від 20 вересня

2018 року у справі № 395/102/16-ц (провадження № 61-9800св18), від 26 грудня 2018 року у справі № 761/12514/17-ц (провадження № 61-10656св18),

та Верховним Судом України у постанові від 12 квітня 2017 року у

справі № 6-3014цс16.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у жовтні 2019 року відзиві на касаційну скаргу представник

УСБУ в Харківській області Рибалко О. В. зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені при повному з`ясуванні фактичних обставин справи, із правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду

м. Харкова від 07 квітня 2015 року у справі № 640/6522/15-к частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Харківській області Хруслова Ю. В. про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 22015220000000013 від 19 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою

статті 110-2 КК України та надано дозвіл на проведення обшуку в нежитловому приміщенні літ. А-3 № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 у будинку АДРЕСА_1, з метою відшукання і вилучення комп`ютерної техніки та інших носіїв інформації, банківських карток, що містять дані про протиправну діяльність.

Відповідно до копії протоколу обшуку від 16 квітня 2015 року, слідчим СВ УСБУ в Харківській області Ісаєвим А. С. у зв`язку з проведенням досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 22015220000000013 від 19 січня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді у справі № 640/6522/15-к від 07 квітня 2015 року за участю інших осіб, в тому числі адвоката Якутіна В. В., у присутності понятих, з врученням

ОСОБА_3 ухвали слідчого судді про проведення обшуку, було проведено обшук в нежитловому приміщенні літ. А-3 № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 у будинку АДРЕСА_1, за результатами якого виявлено та вилучено комп`ютерне обладнання, а саме: 134 комп`ютерних блоки та 2 системних комп`ютерних блоки чорного кольору.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2015 року у справі № 640/7616/15-к відмовлено в задоволенні скарги адвоката Якутіна В. В. в інтересах ТОВ "Стіпхост" про визнання незаконною бездіяльності слідчих СВ УСБУ в Харківській області Хруслова Ю. В. та

Ісаєва А. С., прокурора відділу 04/4 прокуратури Харківської області щодо неповернення тимчасово вилученого під час обшуку майна.

07 травня 2015 року старшим слідчим в ОВС СВ УСБУ в Харківській області Хрусловим Ю. В. винесено постанову про призначення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів.

Зі змісту акту приймання-передачі від 04 вересня 2015 року суди встановили, що слідчим в СВ УСБУ в Харківській області Ісаєвим А. С. було передано слідчому Жовтневого районного відділу Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області (далі - Жовтневий РВ ХМУ ГУ МВС України) Коваленко Г. О. вилучену під час обшуку 16 квітня

2015 року комп`ютерну техніку у кількості 136 одиниць. У вказаному акті зокрема вказано, що на момент фактичного вилучення майна та на момент його передачі працездатність комп`ютерних блоків не перевірялась.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 вересня 2015 року у справі № 639/8084/15-к скаргу адвоката Якутіна В. В. в інтересах ТОВ "Стіпхост" на дії та бездіяльність процесуальних керівників прокуратури Жовтневого району міста Харкова у кримінальному провадженні № 2201522000000217 задоволено та зобов`язано процесуальних керівників прокурорів прокуратури Жовтневого району м. Харкова у кримінальному провадженню № 2201522000000217 повернути власнику ТОВ "Стіпхост" вилучене під час обшуку 16 квітня 2015 року майно: 136 серверів та

2 системних блоки згідно протоколу обшуку.

Із копії протоколу передання тимчасово вилученого майна від 09 жовтня

2015 року суди встановили, що т.в.о. начальника відділення Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Прокопенко Д. В. у присутності процесуального керівника прокурора прокуратури Жовтневого району міста Харкова Крамаренко О. С. передав 10 комп`ютерних одиниць, які були тимчасово вилучено у ТОВ "Стіпхост", представникам товариства -

ОСОБА_3, ОСОБА_5 .

Згідно копії протоколу передання тимчасово вилученого майна від 10 жовтня 2015 року, т.в.о. начальника відділення Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Прокопенко Д. В. у присутності процесуального керівника прокурора прокуратури Жовтневого району м. Харкова Крамаренко О. С. передав 125 комп`ютерних одиниць, які були тимчасово вилучено у

ТОВ "Стіпхост", представникам товариства ОСОБА_3, ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згіднозі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди.

Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176

ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176

ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Питання про відшкодування моральної шкоди в такому випадку має вирішуватися виходячи із наданих сторонами доказів на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування та з урахуванням принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третьої статті 12 ЦПК України), а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.

Крім того, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Судами у розглядуваній справі встановлено, що 16 квітня 2015 року слідчим СВ УСБУ в Харківській області Ісаєвим А. С. у зв`язку з проведенням досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 22015220000000013 від 19 січня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді у справі № 640/6522/15-к від 07 квітня 2015 року було проведено обшук в нежитловому приміщенні літ. А-3 № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4 у будинку АДРЕСА_1, за результатами якого виявлено та вилучено комп`ютерне обладнання, а саме: 134 комп`ютерних блоки та 2 системних комп`ютерних блоки чорного кольору.

Вилучене обладнання було повернуто 09 та 10 жовтня 2015 року представникам ТОВ "Стіпхост" - ОСОБА_3, ОСОБА_5

ОСОБА_7, обґрунтовуючи свої позовні вимоги незаконним вилученням та несвоєчасним і в неналежному стані, поверненням вилученого майна, не надав належних доказів підтвердження своїх прав на зазначене майно.

Будь-яких доказів на підтвердження знищення бізнесу позивача, а також того, що ОСОБА_1, який у кримінальному провадженні № 2201522000000017 мав статус свідка, був вимушений виїхати за межі України саме у зв`язку із розслідування вказаної справи судами не надано.

Надані акти прийому-передачі обладнання №№ 1, 2, відповідно до яких

27 лютого 2014 року ФОП ОСОБА_7 передав ТОВ "Стіпхост" комп`ютерну техніку, а 23 жовтня 2015 року ТОВ "Стіпхост" передало вказане майно

ФОП ОСОБА_7, не є належним підтвердження того, що ОСОБА_7 є власником вилученого під час обшуку 16 квітня 2015 року майна та має суб`єктивне право на відшкодування шкоди завданої пошкодженням (розукомплектуванням) цього майна, оскільки зазначені акти є додатками до договору № СТ від 01 березня 2009 року, текст якого судам не надано, а крім того за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23 жовтня 2015 року (тобто на час складання акту прийому-передачі № 2) діяльність ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця була припинена.

Зважаючи на викладене, встановивши, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому (як фізичній особі) майнової та моральної шкоди діями УСБУ в Харківській області,розміру такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і діями працівників УСБУ, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, колегією суддів враховано, що вилучене майно на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 вересня

2015 року повернуто ТОВ "Стіпхост" як власнику, однак у розглядуваній справі вказане товариство будь-яких вимог про відшкодування шкоди не заявляло. Натомість позов подано ОСОБА_1 від свого імені, як фізичною особою.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій вимог статей 23, 1176 ЦК України та застосування таких норм в суперечності з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі

№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 395/102/16-ц (провадження

№ 61-17550св18), від 20 вересня 2018 року у справі № 761/19004/16-ц (провадження № 61-9800св18), від 26 грудня 2018 року у справі № 761/12514/17-ц (провадження № 61-10656св18), та Верховним Судом України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-3014цс16 підлягають відхиленню, оскільки вказані постанови ухвалені судами за інших фактичних обставин, зокрема у даних справах позивачем доведено фактзавдання фізичній особі майнової та моральної шкоди діями правоохоронних органів та її розмір, а також причинний зв`язок між шкодою і неправомірними діями.

Посилання заявника на порушення судами попередніх інстанцій статті 417 ЦПК України, а саме неврахування вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи підлягають відхиленню, оскільки справа раніше не переглядалась у касаційному порядку та на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції не направлялась.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення справи та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанції, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржених судових рішень без змін.