розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

Короткий зміст скарги і рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця.

В обґрунтування скарги зазначав, що 27 серпня 2004 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6, 1995 року народження. 28 листопада 2013 року державним виконавцем Заніною О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статей 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. 19 червня 2018 року державним виконавцем Єгоровою В. В. відновлено виконавче провадження, яка, на думку скаржника, винесена за відсутності повноважень та законних підстав. Наголошує, що виконавчі дії щодо накладення арешту, обмежень у праві виїзду за кордон, є незаконними. Вважає, що строк оскарження постанови від 19 червня 2018 року ним пропущено з поважних причин, оскільки дізнався про її існування 20 травня 2019 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.

У скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк для подання скарги на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Автозаводський ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області) Єгорової В. В.; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Єгорової В. В. від 19 червня 2018 року про відновлення виконавчого провадження ВП № 4050100 щодо виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 червня 2003 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини зі усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неподаткового мінімуму доходів на дитину, починаючи з 10 червня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування постанови відмовлено. Судовий збір віднесено за рахунок держави.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця та скасування постанови про відновлення виконавчого провадження, судпершої інстанції виходив із того, що жодних підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними у скарзі не зазначено, а оскаржувані дії щодо винесення постанов про відновлення провадження, а в подальшому тимчасові обмеження та накладення арешту на майно були вчинені та прийняті відповідно до закону в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2019 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Єгорової В. В. від 19 червня 2018 року про відновлення виконавчого провадження ВП № 4050100 щодо виконання рішення Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 13 червня 2003 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неподаткового мінімуму доходів на дитину, починаючи з 10 червня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов висновку, з посиланням на підпункти 7.21, 7.22 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), враховуючи, що постанова державного виконавця Заніної О. В. про закінчення виконавчого провадження винесена у строки та з дотриманням положень чинного на той час законодавства про проведення виконавчих дій, що підстав для її скасування та відновлення виконавчого провадження у зв`язку із наявністю заборгованості по аліментам не було, оскільки така заборгованість може бути стягнута в загальному порядку.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У вересні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- постанова про закінчення виконавчого провадження скасована в установленому законом порядку, оскільки стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" надає повноваження керівнику відділу скасувати будь-яку постанову державного виконавця;

- боржником кошти не сплачувались жодного разу, тобто рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука виконано не було;

- державним виконавцем Єгоровою В. В. винесено вмотивовані, передбачені статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження", постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, керування транспортними засобами, користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, полювання, які можуть бути скасовані тільки, якщо заборгованість по аліментам сплачена в повному обсязі;

- особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Станом на дату розгляду справи відзивів на касаційну скаргу Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2019 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року; витребувано матеріали справи № 524/3607/19 із Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області та надано сторонам строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року матеріали справи № 524/3607/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу № 524/3607/19 призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 червня 2003 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини неподаткованого мінімуму доходів на дитину, починаючи з 10 червня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття.

27 вересня 2004 року відкрито виконавче провадження.

28 листопада 2013 року державним виконавцем Заніною О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 49, статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку з закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. Вказана постанова сторонам не направлялась.

22 травня 2018 року стягувач ОСОБА_2 звернулась із заявою щодо ходу виконання судового рішення. Крім іншого, стверджувала у заяві, що аліменти взагалі не сплачувались.

Згідно з довідкою розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 червня 2018 року заборгованість на день повноліття дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2) становить 62 455,75 грн.

04 червня 2018 року у відповідності до частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження за підписом виконуючого обов`язки начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Тітової Ю. М. скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2013 року та зобов`язано державного виконавця Єгорову В. В. привести виконавче провадження у відповідність до чинного законодавства.

19 червня 2018 року постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Єгорової В. В. відновлено виконавче провадження, яка направлена зокрема боржнику ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання.

19 червня 2018 року боржнику ОСОБА_1 повідомлено щодо відновлення виконавчого провадження, направлено довідку про заборгованість та виклик до державного виконавця на 02 липня 2018 року.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На час відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 червня 2003 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його закінчення діяв Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ), згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За змістом частин першої-другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону № 606-XIV).

Закінчення виконавчого провадження 28 листопада 2013 року вмотивовано державним виконавцем у постанові пунктом 6 частини першої статті 49 (закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення), статтею 50 (наслідки завершення виконавчого провадження) Закону № 606-XIV (606-14) .

Водночас матеріали справи містять підтвердження, що після винесення постанови про відкриття провадження, в межах виконавчого провадження про стягнення аліментів, крім постанови про арешт коштів боржника та запитів до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, жодних інших дій чи стягнення заборгованості вчинено не було (а. с. 108). Згідно з довідкою за підписом виконуючого обов`язки начальника відділу Автозаводського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області Ю. М. Тітова від 14 червня 2018 року № 48321 станом на день повноліття дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за боржником рахувалась заборгованість зі сплати аліментів у сумі 62 455,75 грн (а. с. 98-101).

У свою чергу частинами восьмою, десятою статті 74 Закону № 606-XIV (станом на дату закінчення виконавчого провадження) установлено, що після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, у разі відсутності заборгованості із сплати аліментів адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа-підприємець, які проводили відрахування, повертають постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум аліментів. У разі якщо утримані суми аліментів стягувачу не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, роз`яснює йому права, встановлені частиною першою статті 87 цього Закону, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За наявності заборгованості із сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

У червні 2018 року (на дату відновлення виконавчого провадження) діяв Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ), у частині третій статті 74 якого передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною дев`ятою статті 71 Закону № 1404-VIII установлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови (до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі): про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 1404-VІІІ у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання (частина друга статті 41 Закону № 1404-VІІІ).

Постанова державного виконавця Єгорової В. В. від 19 червня 2018 року про відновлення виконавчого провадження винесена у зв`язку з проведеною 04 червня 2018 року виконуючим обов`язки начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області перевіркою законності виконавчого провадження № 4050100 та виявленим порушенням вимог чинного законодавства, а саме: пункту 7.21 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), щодо передчасного винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, оскільки станом на її винесення заборгованість за виконавчим листом не була стягнута.

Державний виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття (пункт 7.21 Інструкції).

У разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом (пункт 7.22 Інструкції).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своїй практиці ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд при скасуванні ухвали суду першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 28 листопада 2013 року, тобто через два місяці після досягнення дитиною, на утримання якої стягувались аліменти, повноліття, як було передбачено судовим рішенням про стягнення аліментів, закінчення виконавчого провадження відбулося в межах діючого на той час законодавства про проведення виконавчих дій, з урахуванням пунктів 7.21, 7.22 Інструкції, а так як заборгованість за аліментами може бути стягнута в загальному порядку, то підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та його відновлення не було.

Верховний Суд із зазначеним не погоджується, оскільки апеляційним судом не враховано головної мети порядку здійснення виконавчого провадження- забезпечення реального, своєчасного та повного виконання судового рішення. За дев`ять років, в межах відкритого 27 серпня 2004 року виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів, закритого 28 листопада 2013 року, заборгованість за ними боржником не погашена, жодних ефективних дій державним виконавцем, спрямованих на її стягнення, не здійснено.

Посилання апеляційного суду на те, що заборгованість з аліментів може бути стягнута в загальному порядку не відповідає принципу ефективності судового захисту, адже на користь ОСОБА_2 судом вже було прийнято рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, судовим рішенням її право вже було захищено.

Стаття 74 Закону № 606-XIV та пункти 7.21, 7.22 Інструкції передбачали закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення лише за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження від 04 червня 2018 року за підписом виконуючого обов`язки начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області Тітової Ю. М. прийнята на підставі статті 74 Закону № 1404-VІІІ, постанова про відновлення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем в результаті цієї перевірки, тобто державний виконавець фактично усунув помилку, допущену раніше, при закінченні виконавчого провадження.

Державному виконавцю надані повноваження щодо виконання судових рішень про стягнення аліментів, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України,про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії,про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання винесені на підставі статті 71 Закону № 1404-VІІІ, тобто немає підстав стверджувати, що права боржника порушені.

Пункт 7.22 Інструкції (у відповідній редакції), що передбачав стягнення заборгованості з аліментів, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, у загальному порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , на що посилався суд апеляційної інстанції, не відміняє правомірності дій державного виконавця з відновлення виконавчого провадження та не усуває вимогу про закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що сума аліментів стягнена в повному обсязі. Стягнення заборгованості у загальному порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , неможливе без відкритого виконавчого провадження, а його відновлення є ефективним способом захисту стягувача.

Таким чином, постанову державного виконавця з відновлення виконавчого провадження, на яку скаржиться ОСОБА_1, не можна визнати незаконною.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскаржувані дії щодо винесення постанови про відновлення провадження, а в подальшому - тимчасові обмеження та накладення арешту на майно були вчинені та прийняті відповідно до закону в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено.

Цивільний процесуальний закон вимагає, щоб рішення суду було законним і обґрунтованим, але зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає, враховуючи попередній розділ цієї постанови та висновки колегії суддів.

Відповідно до статті 413 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

головуючого -	Ступак О. В.,
суддів:	Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,	Олійник А. С., Яремка В. В.,

Головуючий	О. В. Ступак
Судді:	І. Ю. Гулейков
	А. С. Олійник
	С. О. Погрібний
	В. В. Яремко