розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової Світлани Сергіївни, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі судді Литвинюк І. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2011 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про іпотечний кредит від 01 грудня 2006 року № 3010 у розмірі 234 656,48 доларів США,

що еквівалентно 1 870 540,70 грн, вирішити питання понесених судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 липня

2011 року у складі судді Кирилюк Л. К. позов ПАТ "Промінвестбанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Промінвестбанк" за кредитним договором від 01 грудня 2006 року № 3010 заборгованість у загальному розмірі 234 656,48 доларів США, що еквівалентно 1 870 540,70 грн,

64 393,97 грн комісійної винагороди за користування кредитом, 1700,00 грн понесених судових витрат по оплаті судового збору, 120,00 грн витрат

на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції стягнув солідарно вказану суму заборгованості з ОСОБА_5, як позичальника за договором

про іпотечний кредит № 3010, укладеним між ним та банком 01 грудня

2006 року, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як майнових поручителів за іпотечним договором від 01 грудня 2006 року, укладеним між сторонами на забезпечення виконання кредитного договору.

Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4, в інтересах якої діяла представник - адвокат

Калмикова С. С., у травні 2020 року звернулася до апеляційного суду

із апеляційною скаргою та заявила клопотання про поновлення строку

на апеляційне оскарження.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 01 червня 2020 року

у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діяла Калмикова С. С.,

на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 липня

2011 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення,

а заявнику було відомо про розгляд указаної справи в суді першої інстанції, однак до 2020 року вона не цікавилася результатами її розгляду

(частина друга статті 358 ЦПК України).

Підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та застосування до даних правовідносин положень пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України заявником не доведено, апеляційним судом таких

не встановлено.

Суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок, викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження

№ 61-37352 сво 18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

03 липня 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової С. С., у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заявник просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 01 червня 2020 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 2-1286/2011 із Шевченківського районного суду м. Чернівців та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції формально розглянув питання стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення належним чином ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи та невстановлення осіб, які брали участь

у розгляді справи, а тому дійшов помилкового висновку про обізнаність ОСОБА_4 в існуванні рішення суду першої інстанції та про пропуск нею строку на апеляційне оскарження. При цьому у матеріалах справи відсутні підтвердження направлення судом першої інстанції ОСОБА_4 повідомлень про час і місце розгляду справи

та копії рішення суду першої інстанції.

Крім того, касаційна скарга містить посилання на неврахування апеляційним судом норми Прикінцевих положень ЦПК України (1618-15) , зокрема,

що під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Відзив на касаційну скаргупротягом строку, встановленого судом касаційної інстанції, не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Калмикової С. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 129 Конституції України закріплено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Cуду як джерело права.

Пунктом першим частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантовано, що кожен має право

на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні

у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).

Частина перша статті 354 ЦПК України встановлює строк на апеляційне оскарження, а частиною третьою вказаної статті закріплено, що такий строк може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин,

крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно

від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження

у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи

або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, положення частини другої статті 358 ЦПК України дають право суду на поновлення строку на апеляційне оскарження, але не вказують

про обов`язок вчинення таких дій.

Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого

2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд

не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини

(далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами-членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі "Нешев проти Болгарії").

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає,

що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України").

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка не брала участі у справі, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку

не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

ОСОБА_4, в інтересах якої діяла представник - адвокат

Калмикова С. С., у травні 2020 року звернулася до суду апеляційної інстанцій з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 липня 2011 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката

Калмикової С. С., суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, так як апеляційна скарга подана заявником після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, що є підставою для відмови

у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо неповідомлення належним чином ОСОБА_4 про час

і місце розгляду справи та її обізнаність в існуванні рішення суду першої інстанції, що стало причиною пропуску нею строку на апеляційне оскарження, з огляду на таке.

Статтями 74-76 ЦПК (1618-15) України 2004 року визначено порядок повідомлення сторін про час і місце розгляду справи.

За змістом частин першої та третьої статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій,

у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених

цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів

за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь

у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо

їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене

їм належним чином (частина п`ята статті 74 ЦПК України 2004 року).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 з 10 грудня 2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 218-220).

На вказану адресу відповідачам у справі, у тому числі і ОСОБА_4, направлялися судові повістки (а. с. 54-55).

Крім того, квартира за цією адресою належить відповідачам на праві спільної сумісної власності та є предметом іпотеки за іпотечним договором від 01 грудня 2006 року, укладеним між сторонами на забезпечення кредитного договору.

Згідно із статтею 77 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 змінила своє фактичне місце проживання.

Вказана адреса зазначена і в клопотанні про відкладення розгляду справи від 25 травня 2011 року, яке підписано і заявником касаційної скарги

ОСОБА_4 приймала участь у розгляді справи, підтримувала пояснення представника ОСОБА_7 та заперечувала проти задоволення позовних вимог (а. с. 107-108).

Крім того, у травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. ОСОБА_4 повідомлялася

про розгляд вказаної справи за адресою місця реєстрації, брала активну участь у її розгляді (а. с. 134, 137, 138-139, 140-141, 188).

Колегія суддів вважає, що факт зміни прізвища не впливає на можливість брати участь у розгляді судової справи та на обізнаність про дату, час

і місце її розгляду, а тому вказані доводи касаційної скарги

є необґрунтованими.

Таким чином, Верховний Суд виходить із того, що

ОСОБА_4 не повідомляла суд про зміну свого місця проживання,

не цікавилася результатами розгляду справи, була обізнана про наявність рішення суду першої інстанції, а сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доказів можливості застосування до спірних правовідносин положень пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України заявник не надала, Верховним Судом таких не встановлнено.

Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом норми Прикінцевих положень ЦПК України (1618-15) у частині продовження процесуальних строків під час дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" від 11 березня 2020 року № 211, безпідставні, так як строк

на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду

м. Чернівців від 22 липня 2011 року закінчився ще до 12 березня 2020 року.

Враховуючи вищевказане, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску заявником строку

на апеляційне оскарження більш ніж на один рік з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (майже дев`ять років) відповідає нормам процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що відповідно до вищенаведеної статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.