Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що 19 жовтня 2005 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладений кредитний договір № 119ГМ009К (10413257000), за умовами якого він отримав кредит у розмірі 698 000 грн та у подальшому зобов`язався повернути кредит і сплатити 18,00 % за користування ним.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19 жовтня 2005 року між АКІБ "УкрСиббанк" та Приватним підприємством "Паралель" (далі - ПП "Паралель") укладено договір іпотеки № 119ГМ0093.

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" передало ПАТ "Дельта Банк" права вимоги, зокрема за вказаним вище кредитним договором.

Посилаючись на видану АТ "Дельта Банк" 18 лютого 2015 року довідку про повне виконання позичальником зобов`язань перед кредитором, позивач вважає, що кредитний договір припинив свою дію.

Однак, відповідачем не розірвано договір іпотеки та не знято заборони відчуження з предмета іпотеки.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд визнати кредитний договір від 19 жовтня 2005 року № 119ГМ009К (10413257000), укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, а також зобов`язання за ним припиненими у зв`язку із повним виконанням.

05 листопада 2015 року ПП "Паралель" звернулося до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" про визнання іпотечного договору припиненим.

Позовні вимоги ПП "Паралель" мотивовані тим, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору про надання кредитної лінії від 19 жовтня 2005 року № 119ГМ009К, того ж дня, 19 жовтня 2005 року, між АКІБ "УкрСиббанк" та ПП "Паралель" укладено договір іпотеки № 119ГМ0093, за умовами якого ПП "Паралель" передало в іпотеку банку нерухоме майно: теплицю (інв. № 003251, літ. "Б", "б"); теплицю (інв. № 003253, літ. "Б-1"); будівлі побутових та допоміжних примішень (інв. № 776, літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Указує, що 18 лютого 2015 року кредитний договір від 19 жовтня 2005 року № 10413257000 припинив свою дію у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань перед кредитором, однак відповідачем не розірвано договору іпотеки та не знято заборону відчуження предмета іпотеки.

Оскільки ПП "Паралель" не має змоги у повній мірі розпоряджатись переданим в іпотеку майном, просило суд: визнати зобов`язання за кредитним договором від 19 жовтня 2005 року № 119ГМ009К (10413257000) припиненим, а сам кредитний договір таким, що припинив свою дію; визнати зобов`язання за договором іпотеки від 19 жовтня 2005 року № 119ГМ0093 припиненим, а сам іпотечний договір таким, що припинив свою дію; вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав про предмет іпотеки за іпотечним договором від 19 жовтня 2005 pоку № 119ГМ0093, зареєстрованим у реєстрі за № 3244; вилучити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зняти заборону відчуження предмета іпотеки за іпотечним договором від 19 жовтня 2005 pоку № 119ГМ0093, зареєстрованим у реєстрі за № 3245, № 3246.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року у складі судді Кобеляцької-Шаховал І. О. позовні вимоги ОСОБА_1 та ПП "Паралель" задоволено. Визнано зобов`язання за кредитним договором від 19 жовтня 2005 року № 10413257000, укладеним між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, припиненим, а кредитний договір від 19 жовтня 2005 року № 10413257000 таким, що припинив свою дію. Визнано зобов`язання за іпотечним договором від 19 жовтня 2005 року № 119ГМ0093, укладеним між АТ "УкрСиббанк" та ПП "Паралель", припиненим, а іпотечний договір від 19 жовтня 2005 року № 119ГМ0093, зареєстрований в реєстрі за № 3244, таким, що припинив свою дію. Вилучено з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав запис щодо предмета іпотеки за іпотечним договором від 19 жовтня 2005 pоку № 119ГМ0093, зареєстрований у реєстрі за № 3244, а саме щодо: теплиці (інв. № 003251, літ "Б", "б"); теплиці (інв. № 003253, літ. "Б-1"); будівлі побутових та допоміжних приміщень (інв. № 776, літ. "А"); будівлі ядохімікатів (інв. № 777, літ. "В"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис та знято заборону відчуження предмета іпотеки за іпотечним договором від 19 жовтня 2005 pоку № 119ГМ0093, зареєстрований у реєстрі за № 3245, № 3246, а саме: теплиці (інв. № 003251, літ "Б", "б"); теплиці (інв. № 003253, літ. "Б-1"); будівлі побутових та допоміжних приміщень (інв. № 776, літ. "А"); будівлі ядохімікатів (інв. № 777, літ. "В"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ПП "Паралель", суд першої інстанції дійшов висновку про виконання боржником свого обов`язку за кредитним договором та повним погашенням кредитної заборгованості, тому визнав кредитний договір та договір іпотеки припиненими зі скасуванням іпотечного обтяження на підставі статей 593, 598, 599 ЦК України (435-15) .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Провадження у справі за позовом ПП "Паралель" до ПАТ "Дельта Банк" про визнання іпотечного договору припиненим закрито. Роз`яснено ПП "Паралель" право звернення із цими позовними вимогами до господарського суду.

Стягнуто на користь ПАТ "Дельта Банк" витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції: із ОСОБА_1 у розмірі 803,88 грн, із ПП "Паралель" - 535,92 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами.

Закриваючи провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ПП "Паралель" до ПАТ "Дельта Банк" про визнання іпотечного договору припиненим, апеляційний суд, керуючись пунктом 1 частини першої статті 255 та пунктами 1, 3 статті 376 ЦПК України, виходив з того, що розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1323цс15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що надання переваги одним доказам над іншими під час розгляду цієї справи вказує на упереджене ставлення апеляційного суду до пред`явлених позовних вимог. Звертаючись до суду з позовом до ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_1 підтвердив обґрунтованість своїх вимог довідкою ПАТ "Дельта Банк" про повне виконання зобов`язань за кредитом. Апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк", поданою зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не вирішивши при цьому можливість поновлення цього строку. Крім того, апеляційним судом порушено вимоги статті 141 ЦПК України, а також положення Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

У частині позовних вимог ПП "Паралель" за зустрічним позовом ПП "Паралель" постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року, витребувано справу № 182/7794/15-ц із суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу № 182/7794/15-ц призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" заперечувало проти доводів ОСОБА_1, а постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року вважало законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи

19 жовтня 2005 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 119ГМ009К (10413257000), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 698 000 грн та у подальшому зобов`язався повернути кредит, сплатити 18,00 % річних за користування ним та штрафні санкції (а. с. 3-4).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19 жовтня 2005 року № 119ГМ009К (10413257000) між АКІБ "УкрСиббанк" та ПП "Паралель" укладено договір іпотеки № 119ГМ0093, за умовами якого ПП "Паралель" передало в іпотеку банку нерухоме майно: теплицю (інв. № 003251, літ. "Б", "б"); теплицю (інв. № 003253, літ. "Б-1"); будівлі побутових та допоміжних примішень (інв. № 776, літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19-21).

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, передало (відступило) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (а. с. 23). До нового кредитора перейшли права первісного кредитора (ПАТ "УкрСиббанк") у зобов`язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (а. с. 9-10).

Згідно з копією довідки від 18 лютого 2015 року вих. № 2-104132357000, виданої ОСОБА_1 заступником голови ради директорів ПАТ "Дельта Банк" Кінбергом С. В., договір про надання споживчого кредиту № 10413257000, укладений 19 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк", права щодо якого з 08 грудня 2011 року перейшли до ПАТ "Дельта Банк" (надалі - кредитор), з усіма додатковими правочинами до нього, укладеними як з АТ "УкрСиббанк", так і з кредитором (надалі за текстом - договір) припинив свою дію з 18 лютого 2015 року у зв`язку із повним виконанням позичальником зобов`язань перед кредитором за вказаним договором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за договором від 19 жовтня 2005 року № 10413257000 (а. с. 11).

Згідно з розрахунком заборгованості ПАТ "ДельтаБанк" за кредитним договором від 19 жовтня 2005 року № 10413257000 станом на 14 червня 2017 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 2 020 671,60 грн (а. с. 74-77).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова апеляційного суду не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти за кредитним договором від 19 жовтня 2005 року № 10413257000, однак належним чином не виконував зобов`язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування ним, у зв`язку з чим станом на 2014 рік та на 2017 рік у позивача існувала заборгованість, що унеможливлює визнання кредитних правовідносин між сторонами припиненими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки належне виконання умов кредитного договору щодо погашення заборгованості не підтверджене позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами.

Апеляційним судом була надана оцінка посиланням ОСОБА_1 на наявність довідки заступника голови ради директорів ПАТ "Дельта Банк" про відсутність у нього заборгованості перед банком за укладеним кредитним договором і було враховано наявність у справі взаємовиключних відомостей щодо зазначених обставин, оскільки представник ПАТ "Дельта Банк" під час розгляду справи неодноразово заперечував відсутність у ОСОБА_1 заборгованості, про що надавав суду відповідні докази.

Під час апеляційного розгляду справи судом досліджувались як надана позивачем довідка заступника голови ради директорів ПАТ "Дельта Банк" про відсутність заборгованості, так і виписки про стан та історію заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2005 року № 10413257000, розрахунки банку щодо непогашеної заборгованості, заперечення представника ПАТ "Дельта Банк", надані відповідачем на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості на момент відступлення банком права вимоги.

Так, апеляційний суд врахував, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту від 19 жовтня 2005 року № 10413257000 станом на 14 червня 2017 року у ОСОБА_1 існує заборгованість у розмірі 2 020 671,60 грн. У відповіді ПАТ "Дельта Банк" на звернення ОСОБА_1 від 11 липня 2014 року зазначено, що заборгованість за оспорюваним кредитним договором станом на 11 липня 2014 року становить 1 123 813,64 грн (а. с. 120). Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 01 червня 2017 року, складеного ПАТ "Дельта Банк", відомо, що з 19 грудня 2011 року прострочена заборгованість за кредитом ОСОБА_1 не була погашена (а. с. 74-77).

Також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до банку із заявою про закриття кредитних договорів, відкритих на його ім`я, зокрема, № 10413257000, за наявності в нього коштів у розмірі 200 000 грн (а. с. 118)

Надавши оцінку кожному доказу окремо, а також наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_1 не підтвердив платіжними документами погашення заборгованості у повному обсязі, що є його процесуальним обов`язком у силу вимог статей 12, 81 ЦПК України.

З огляду на наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції, застосувавши норми статей 512, 526, 599, 610, 1048, 1054 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Заперечення і доводи ОСОБА_1 по суті спору зводяться значною мірою до дослідження та переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, що на стадії касаційного перегляду положеннями статті 400 ЦПК України не передбачено.

Водночас, вирішуючи питання про розподіл у справі судових витрат, апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові -на позивача.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначений перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" (3674-17) законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу.

Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушеного права.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження

№ 14-57цс18) та постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 761/34013/16-ц (провадження № 61-34528св18).

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви, так і касаційної скарги.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що при поданні апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" всього сплатило 803,88 грн судового збору, тоді як суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_1 803,88 грн та 535,92 грн з ПП "Паралель".

За таких обставин з ОСОБА_1 підлягало б стягненню 267,96 грн (803,88 грн - 535,92 грн), однак, враховуючи, що він звільнений від сплати судового збору в силу вимог закону, указана сума підлягає компенсації ПАТ "Дельта Банк" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, постанова апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 803,88 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, а сплачена ОСОБА_1 сума судового збору у розмірі 974,40 грн за подання касаційної скарги - поверненню заявнику.

Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, правильне по суті рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 411 ЦПК України. У цій частині слід ухвалити нове рішення, яким судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, компенсувати за рахунок держави шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 803,88 грн і прийняти в цій частині нову постанову.

Частину судових витрат, понесених Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за подання апеляційної скарги в розмірі 267,96 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, стягнувши вказану суму з державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку України на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".