розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2019 року у складі судді Татіщевої Я. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Гребінківська районна державна адміністрація Полтавської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 самоусунувся від виховання свого малолітнього сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, ОСОБА_2 офіційно не працює, зловживає алкогольними напоями, агресивний, неврівноважений.

Зазначала, що згідно з інформацією Гребінківського ВП Головного управління національної поліції в Полтавській області (далі - Гребінківського ВП ГУНП) 24 лютого 2019 року ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження своїй співмешканці ОСОБА_3 (мати малолітнього ОСОБА_1 ), внаслідок цього потерпіла направлена до Гребінківської центральної районної лікарні (далі - Гребінківської ЦРЛ) в тяжкому стані. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26 лютого 2019 року членами опікунської ради здійснено виїзд за місцем проживання малолітньої дитини, за якою здійснює нагляд бабуся.

05 березня 2019 року виконавчим комітетом Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області прийнято рішення про відібрання малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з загрозою для життя та здоров`я дитини. Дитину поміщено до дитячого відділення Гребінківської ЦРЛ для проведення повного медичного обстеження.

Відповідно до інформації Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області від 12 березня 2019 року № 1182/115/128/01-2019, ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за статтями 176, 178 КУпАП. Крім того, до Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області надходили заяви та повідомлення стосовно неправомірної поведінки ОСОБА_2 щодо домашнього насильства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зберігання наркотиків.

Позивач вважала, що з метою захисту прав малолітньої дитини необхідним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, Гребінківська районна державна адміністрація Полтавської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати малолітнього ОСОБА_1 органу опіки та піклування за первинним обліком дітей для подальшого влаштування; стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб чи спеціальних закладів, які будуть займатися вихованням та утриманням ОСОБА_1, аліменти на дитину у розмірі 1/4 доходу щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2019 року позовні вимоги Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 задоволено.

ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Передано малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, органу опіки та піклування за первинним обліком дітей Гребінківській районній державній адміністрації Полтавської області для подальшого влаштування.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб чи спеціальних закладів, які будуть займатися вихованням та утриманням дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_3, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач допускає насильство у сім`ї, ухиляється від батьківського виховання сина, зловживає алкогольними напоями та уникає соціальної допомоги для нормалізації сімейних відносин, врахувавши, що проживання малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_2 не відповідає принципу найкращих інтересів дитини, який є пріоритетним при вирішенні цієї справи, доцільно позбавити відповідача батьківських прав стосовно його дитини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, існують справжні небезпечні умови для життя та здоров`я дитини. Поведінка батька відносно своєї дитини дає підстави вважати про неспроможність виконувати батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року справа № 331/5427/17, провадження №61-12023св18, у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року справа № 631/2406/15-ц, провадження №61-36905св18, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року справа № 296/7848/16-ц, провадження №61-43695св18.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. При цьому, суди не врахували, що відповідач проживає разом з сином та бажає брати участь у його вихованні та спілкуванні з ним. Позбавлення батьківських прав можливо лише за умови винної поведінки батьків. Позивачем не доведено підстав існування небезпеки для життя і здоров`я дитини. Відповідач бажає виховувати малолітнього сина ОСОБА_1, влаштувався на роботу, змінив свою поведінку, не вживає алкогольних напоїв.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій, не надали належної оцінки наданим доказам та дійшли помилкового висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Гребінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, від 07 березня 2019 року, актовий запис № 115, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 6).

Відповідно до повідомлення від 05 березня 2019 року № 1182/115/128/01-2019 Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області в ЄРДР за №12019170150000072 зареєстровано подію за фактом нанесення ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (а.с. 8).

Листом сільського голови Овсюківської сільської ради Гребінківського району від 05 березня 2019 року № 32 повідомлено службу у справах дітей про те, що ОСОБА_1 знаходиться в складних життєвих обставинах у зв`язку з тим, що мати дитини ОСОБА_3 госпіталізована до Гребінківської ЦРЛ і перебував у тяжкому стані, а батько дитини - ОСОБА_2 систематично вживає алкогольні напої, поводить себе агресивно (а.с. 9).

Згідно з протоколом від 01 березня 2019 року № 1 засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Овсюківської сільської ради, де розглядалося питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_1, встановлено, що родина ОСОБА_1 складається з 4-х осіб: ОСОБА_4 - бабуся, ОСОБА_2 - батько дитини, ОСОБА_3 - мати дитини, ОСОБА_1 - малолітня дитина. Родина систематично вживає алкогольні напої, влаштовує сварки та бійки між собою. В результаті чергової сварки матір малолітнього ОСОБА_1 госпіталізовано до лікарні в тяжкому стані. Членами опікунської ради було прийнято рішення: рекомендувати сільському голові винести питання на виконавчий комітет сільської ради щодо вилучення дитини у ОСОБА_2 . Останній на засідання опікунської ради не з`явився. Вирішено винести на засідання виконкому питання щодо вилучення малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Рішенням від 05 березня 2019 року № 1 Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у матері ОСОБА_3 та у батька ОСОБА_2 (а.с. 12).

Згідно із довідкою-характеристикою від 06 березня 2019 року, яка видана виконкомом Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області на громадянина ОСОБА_2, останній на території сільської ради проживає постійно, офіційно не працює, веде себе зухвало, агресивний, зловживає спиртними напоями, характеризується негативно (а.с.13).

Згідно із довідкою від 06 березня 2019 року, виданою виконкомом Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1, проживають такі особи: ОСОБА_4 - власник будинку, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_6 - син, зареєстрований, але не проживає, ОСОБА_1 - онук, ОСОБА_3 -проживає без реєстрації (а.с.15).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 05 березня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1, у будинку безлад після агресивної поведінки ОСОБА_2, сам ОСОБА_2 знаходився у стані, який загрожує життю та здоров`ю дитини ОСОБА_1 . По відношенню до працівників поліції та служб поводив себе агресивно, погрожував (а.с. 16).

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини малолітня дитина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою АДРЕСА_1, за інформацією Овсюківської сільської ради Гребінківського району, Полтавської області дитина не зареєстрована за місцем реєстрації батька, за інформацією Сербинівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області дитина не зареєстрована за місцем реєстрації матері.

На час проведення оцінки рівня безпеки дитини батько дитини ОСОБА_2 не надав свідоцтва про народження. Підтверджено наявність фізичних та поведінкових ознак, що можуть свідчити про жорстоке поводження, насильство щодо малолітньої дитини. Дитина до трьох років залишена на тривалий час без догляду, особи, які її оточують, перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Стан здоров`я дитини незадовільний. Дитина має зовнішні ознаки занедбаності. У дитини віком 1,5 року тремтять руки, але вона не плаче (а.с. 17-20).

Повідомленням від 11 березня 2019 року № 01-31/202 КНМ "Гребінківська ЦРЛ" інформувала голову Гребінківської РДА, що ОСОБА_3, яка знаходилася на лікуванні у хірургічному відділенні, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (а.с.26).

Повідомленням Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській області від 12 березня 2019 року № 1182/115/128/01-2019 начальнику служби у справах дітей Гребінківської районної державної адміністрації надано інформацію про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за у період 2017-2019 років за вчинення домашнього насильства, зберігання наркотиків, нанесення тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 28).

Згідно з повідомленням Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини Полтавської обласної ради від 06 травня 2019 року № 457 малолітня дитина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виховується в закладі з 15 березня 2019 року. За період знаходження дитини в закладі батько дитини ОСОБА_2 цікавився долею дитини. 21 березня 2019 року та 23 квітня 2019 року відвідував дитину, 25 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року та 09 квітня 2019 року телефонував (а.с.61).

Згідно з листом Гребінківського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді Гребінківської РДА від 28 травня 2019 року № 01-09/136 ОСОБА_2 перебуває під соціальним супроводом Гребінківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на підставі заяви від 18 березня 2019 року (а.с. 62, 64).

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року ОСОБА_2 засуджений за частиною 1 статті 119 КК України до трьох років позбавлення волі (а.с. 65-66, 108-109). Вирок набрав законної сили 26 лютого 2020 року згідно з ухвалою Полтавського апеляційного суду про залишення вироку місцевого суду без змін.

ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що "24 лютого 2019 року знаходячись разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 за спільним місцем проживання, під час сварки з останньою на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у той час, коли ОСОБА_3 виходила з ванної кімнати, наніс їй рукою один удар в область обличчя, від чого потерпіла, не втримавшись на ногах, впала на підлогу ванної кімнати і, падаючи, вдарилась об куток і ніжку ванни та отримала таким чином тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, ОСОБА_2 спричинив смерть ОСОБА_3 з необережності, яка проявилася у формі злочинної недбалості, при якій ОСОБА_2 не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 внаслідок падіння на підлогу та удару при цьому головою об виступаючі предмети від свого діяння у вигляді удару рукою їй в обличчя та надання від цього тілу ОСОБА_3 прискорення, хоча повинен був і міг передбачити настання вищезазначених наслідків".

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 13 червня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що на момент відвідування ОСОБА_2 не працює, від спілкування з фахівцем із соціальної роботи категорично відмовився, на рекомендації спокійно говорити не реагував (а.с.86).

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 09 липня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що матеріально-побутові умови відповідають умовам проживання, зроблено поточний ремонт, облаштовано кімнату для дитини. Зі слів ОСОБА_2, він подав заяву разом з документами на працевлаштування до ПЧ-18 АТ "Укрзалізниця" (а.с. 87).

Згідно з повідомленням Гребінківського ВП ГУНП в Полтавській від 17 вересня 2019 року, 11 вересня 2019 року до чергової частини надійшло повідомлення зі служби 102 від громадянки ОСОБА_4 про те, що її син ОСОБА_2 вчиняє відносно неї домашнє насильство, застосовує фізичну силу. 30 вересня 2019 року громадянина ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП (80731-10) (а.с. 93, 110).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України (254к/96-ВР) , Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї, що проводилася з 05 березня 2019 року до 07 березня 2019 року, дитина перебувала в чужому будинку разом з бабусею ОСОБА_4, через систематичну агресивну поведінку ОСОБА_2 проживання вдома неможливе (а.с.24-25).

Висновком Гребінківської районної державної адміністрації (органу опіки та піклування) від 30 травня 2019 року № 01-45/250 на підставі статті 19 СК України про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 встановлено, що батько не виховував належним чином свого сина, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство, не забезпечує спокійне та стабільне становище для розвитку та виховання свого сина. Він за власною ініціативою усунувся від виконання батьківських обов`язків. Причиною такої поведінки є вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2 (а.с. 70-72).

Суди, оцінивши рішення від 05 березня 2019 року № 1 Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, яким вирішено відібрати малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_2, відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшли правильного висновку про його аргументованість та врахували при вирішенні спору.

13 червня 2019 року під час візиту фахівця з соціальної роботи в сім`ю відповідач категорично відмовився з ним спілкуватися, за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп`яніння.

09 липня 2019 року при повторному обстеженні умов проживання особи ОСОБА_2 визнав, що вживав алкогольні напої.

22 серпня 2019 року на момент обстеження умов проживання особи ОСОБА_2 вдома не було.

11 вересня 2019 року ОСОБА_2 скоїв агресивні дії щодо матері ОСОБА_4 . Соціальний супровід ОСОБА_2 припинено у зв`язку з систематичним нездійсненням отримувачем соціальних послуг без поважних причин (а.с. 94).

Листом від 18 вересня 2019 року № 01-09/237 Гребінківський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Гребінківської РДА повідомив начальника служби у справах дітей Гребінківської РДА, що ОСОБА_2 перебував під соціальним супроводом Гребінківського РЦССДМ за власною заявою. Протягом шести місяців ОСОБА_2 надавалися індивідуальні соціальні послуги щодо режиму спілкування з дитиною, яка знаходиться в державному закладі, налагодження стосунків з близьким оточенням, недопущення протиправних дій, працевлаштування, лікування, здорового способу життя. Станом на 18 вересня 2019 року ОСОБА_2 офіційно не працює, відомості про те, чи звертався за кваліфікованою допомогою для лікування залежності відсутні.

Ухвалюючи рішення пропозбавлення батьківських прав відповідача щодо його малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суди попередніх інстанцій виходили із доведеності позивачем факту неналежного піклування про малолітню дитину, що створює загрозу для її життя і здоров`я, ухилення від виконання відповідачем своїх обов`язків з виховання дитини, урахував конкретні обставини справи, відсутність заінтересованості батька у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини.

Верховний Суд дійшов переконання, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача є обґрунтованим, оскільки відповідач тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавиться його життям, станом здоров`я, інтересами та вподобаннями, тобто не займається вихованням своєї неповнолітньої дитини та виконанням своїх батьківських обов`язків щодо неї. Будь-яких доказів, які б це спростовували або вказували на намагання батька займатись вихованням дитини чи наявність у цьому непереборних перешкод відповідач суду не надав.

Безпідставними є посилання касаційної скарги на постанови Верховного Суду від 24 квітня 2019 року справа № 331/5427/17, провадження №61-12023св18, у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року справа № 631/2406/15-ц, провадження №61-36905св18, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року справа № 296/7848/16-ц, провадження №61-43695св18, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.

Доводи касаційної скарги про бажання відповідача виховувати сина та зміну ставлення до життя є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом встановлено, що з дати відкриття провадження у справі про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (01 квітня 2019 року) до дати ухвалення рішення суду першої інстанції відповідач неодноразово був виявлений у стані алкогольного сп`яніння, а також вчиняв насильство у сім`ї.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.