У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_9, третя особа - Малиновський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - Малиновський РВ ГУ ДМС України в Одеській області), про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 10 липня 2007 року № 1706-н ОСОБА_9 отримала кредит на суму 100 000,00 дол. США зі сплатою за користуванням кредитом 12,5% річних, терміном повернення до 10 липня 2017 року. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_9 був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_9 своїх зобов`язань та з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив у рахунок погашення заборгованості боржника перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за кредитним договором № 1706-н від 10 липня 2007 року у сумі 116 249,89 дол. США та 4 305,64 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв. м., житловою площею 54,6 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_9, шляхом продажу ПАТ "Державний ощадний банк України", як іпотекодержателем, від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 06 листопада 2014 року суб`єктом оціночної діяльності фізична особа - підприємець суб`єкт оціночної діяльності " ОСОБА_13 ", вказавши початкову ціну реалізації предмета іпотеки 921 578,00 грн. Встановити вищий пріоритет ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 липня 2007 року за реєстровим № 822; надати банку право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в Реєстраційній службі головного управління юстиції в Одеській області та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки) необхідних для продажу іпотечної квартири. Виселити ОСОБА_9 з іпотечної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку у Малиновському РВ ГУ ДМС України в Одеській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2016 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 перед ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" за кредитним договором № 1706-н від 10 липня 2007 року у сумі 116 249,89 дол. США та 4 305,64 грн, що складається із: простроченого основного боргу за кредитом - 68 624,63 дол. США; прострочених процентів за користування кредитом - 27 699,27 дол. США; простроченої комісійної винагороди - 3 200,00 грн; пені за прострочений основний борг за кредитом - 13 081,43 дол. США; пені за прострочені процентів за користування кредитом - 6 844,11 дол. США; пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту - 1 105,64 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 липня 2007 року за реєстровим № 822, а саме, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_9, шляхом продажу ПАТ "Державний ощадний банк України", як іпотекодержателем, від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку нерухомого майна, проведеного 06 листопада 2014 року суб`єктом оціночної діяльності фізична особа - підприємець суб`єкт оціночної діяльності " ОСОБА_13 ", вказавши початкову ціну реалізації предмета іпотеки 921 578,00 грн.

Встановлено вищий пріоритет ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 липня 2007 року за реєстровим № 822, а саме, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м.

Надано ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в Реєстраційній службі головного управління юстиції в Одеській області та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки) необхідних для продажу квартири загальною площею 99,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселено ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, зі зняттям з реєстраційного обліку у Малиновському РВ ГУ ДМС України в Одеській Області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відстрочено виконання рішення суду, крім виконання рішення в частині стягнення судових витрат у розмірі 3 654,00 грн, на час дії Закону України № 1304-18 від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Задовольняючи позов та звертаючи стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, наданої банку - іпотекодержателю у рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору шляхом продажу її будь-якій особі від імені позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення договірних зобов`язань позичальником не було проведено погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в установлені терміни.

Також суд застосував статтю 40 Закону України "Про іпотеку", частину третю статті 109 ЖК України, згідно з якими звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, що мешкають у ньому.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у позові.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку не передбачений такий спосіб як продаж цього предмета від імені іпотекодавця. Продаж предмету іпотеки будь-якій особі від свого імені на підставі договору купівлі-продажу відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який може бути здійснений іпотекодержателем без звернення до суду.

Оскільки квартира, яка була передана відповідачем в іпотеку банка, придбана ним до укладення кредитного договору, то не є такою, що придбана за рахунок кредитних коштів, повернення яких забезпечено іпотекою цієї квартири, тому в силу вимог положень частини другої статті 109 ЖК УРСР у поєднанні з нормами статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку" відповідач не може бути виселена з іпотечної квартири без надання їй іншого житла.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності, не врахувавши момент одержання позичальником вимоги про погашення заборгованості та переривання такого строку пред'явленням банком позову. Відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленого частиною першою статті 38 цього Закону, та передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а тому на підставі частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у позивача виникло право на захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в обраний ним спосіб. Відмовляючи у задоволенні вимог про виселення відповідача, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, що свідчить про наявність у неї іншого постійного житлового приміщення.

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 травня 2019 року поновлено ПАТ "Державний ощадний банк України" строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 521/15151/14-ц з Малиновського районного суду м. Одеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 10 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір № 1706-н, згідно з умовами якого остання отримала кредит на суму 100 000,00 дол. США зі сплатою за користуванням кредитом 12,5% річних, терміном повернення до 10 липня 2017 року.

Цього ж дня, із метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_9 був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 99,9 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість у сумі 116 249,89 дол. США та 4 305,64 грн, у рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотечної квартири іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" на постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (статті 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотечної квартири від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Сторони в іпотечному договорі можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону).

Установлено, що сторони погодили іпотечне застереження, а саме визначили у договорі спосіб задоволення вимог іпотекодержателя - звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є підставою для набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону (пункти 5.4., 5.5. договору).

На відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов`язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки, або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постановах від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) звернула увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону має вказати в судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця.

З огляду на вказані висновки, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя.

Вирішуючи спір із подібними до справи № 310/11024/15-ц обставинами, Верховний Суд України у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16 вказав, що обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З огляду на наведене щодо застосування приписів статей 35, 36, 38 і 39 Закону, ураховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які встановили у ньому іпотечне застереження, реалізувавши принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року справа № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16, за змістом якого іпотекодержатель має можливість задовольнити свої вимоги на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його продажу іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві згідно зі статтею 38 Закону, незважаючи на те, що сторони в іпотечному застереженні погодили як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя його право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

З урахуванням наведеного, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в обраний позивачем спосіб є правильними.

За обставин відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставною і похідна від основного позову вимога про виселення відповідача з іпотечної квартири.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.