Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 350/874/17

провадження № 61-31821св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

третя особа - Перегінська селищна рада Рожнятівського району Івано-Франківської області,

представник третьої особи - Глинко Мар яна Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Максиміва І. В. від 06 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Матківського Р. Й. від 10 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Перегінська селищна рада Рожнятівського району Івано-Франківської області (далі - Перегінська селищна рада), про знесення самочинного будівництва.

Позов мотивовано тим, що 26 грудня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень він придбав торговельний комплекс на АДРЕСА_1, а 28 січня 2010 року звернувся з відповідною заявою до Перегінської селищної ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,4351 га для його обслуговування. Однак рішенням селищної ради від 16 жовтня 2010 року йому надано дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку площею лише 0,37 га, а іншу частину земельної ділянки площею 0,015 га Перегінська селищна рада надала приватному підприємцю ОСОБА_3 для обслуговування магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що стало підставою для оспорювання його в судовому порядку. Рішеннями судів встановлено, що саме він вправі оформити у користування (власність) усю площу земельної ділянки, раніше переданої під торговельний комплекс, в тому числі і на частину земельної ділянки, яку ОСОБА_3 мала намір оформити для обслуговування своєї самочинної добудови, розташованої на земельній ділянці площею 0,0101 га на АДРЕСА_1 . У зв`язку з набранням судовими рішеннями законної сили він неодноразово звертався до селищної ради із заявами про надання дозволу на складання проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,0101 га для обслуговування належного йому торговельного комплексу, однак такі заяви залишені без реагування та не вирішені по суті. Крім того, позивач зазначив, що технічна можливість здійснити перебудову даного самочинного об`єкта відсутня і така перебудова не відновить порушене право позивача, що є підставою для прийняття судом рішення саме про знесення даного об`єкту.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов`язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинно збудований нею об`єкт, площа забудови якого в загальному складає 0,083 га (з врахуванням паркана розміщеного на фундаменті), а саме, добудови до існуючого магазину на АДРЕСА_2 та паркана, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0101 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 знести самочинно збудовані нею об`єкти нерухомості, а саме, добудову до існуючого магазину та паркан, площа забудови яких в загальному складає 0,083 га, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0101 га на АДРЕСА_2 .

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що дії ОСОБА_3 щодо самочинного будівництва порушують права позивача як власника нежитлових приміщень, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача знести самочинно збудовані нею об`єкти нерухомості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували всіх фактичних обставин справи; не врахували, що між відповідачем та сільською радою задовго до придбання позивачем приміщення було укладено договір оренди спірної земельної ділянки і тому відповідач має переважне право на його продовження, у зв`язку з чим остання неодноразово зверталася до сільської ради для виготовлення технічної документації. Відсутні будь-які належні та допустимі докази порушення прав позивача, оскільки згідно заявленого позову вбачається, що із здійсненим відповідачем будівництвом не погоджується тільки ОСОБА_1, бажаючи одержати у власність спірну земельну ділянку, а Перегінська селищна рада не підтримала заявлений позов. Оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували те, що здійснені відповідачем прибудови на спірній земельній ділянці є самочинним будівництвом, а знесення останніх є крайньою мірою, то відсутні підстави для задоволення позову.

У червні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, у яких зазначила, що спір, що виник між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 щодо знесення самочинного будівництва, що створене та використовується відповідачем як ФОП в господарській діяльності, мав розглядатися в порядку господарського судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Посилаючись на вказані обставини, просила скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

Разом із тим, заявник просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2018 року Перегінська селищна рада подала до касаційного суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що збудовані відповідачем будівлі на АДРЕСА_2 не порушують жодних прав позивача, оскільки вони збудовані на земельній ділянці, що відноситься до земель запасу Перегінської селищної ради. Крім того, спірна земельна ділянка не може бути виділена ФОП ОСОБА_1 для обслуговування торгового комплексу розташованого за вказаною адресою, оскільки 29 вересня 2015 року позивач викупив земельну ділянку площею 0,4084 га для обслуговування вказаного приміщення. Разом із тим, даний спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки і позивач, і відповідач є ФОП та займаються господарською діяльністю, а земельна ділянка на АДРЕСА_2 виділена їм для обслуговування будівель для здійснення підприємницької діяльності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 350/874/17 з Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпеченняпозову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року відмовлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником торгівельного комплексу, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Згідно державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ № 001968 з відповідними землевпорядними документами, виданого на підставі рішення Перегінської селищної ради від 26 червня 1996 року, торговому центру "Юлія" торгової компанії СТД надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,56 га, а 09 серпня 2005 року селищною радою припинено право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 площею 0,48 га торговому центру "Юлія" торгової компанії СТД та визнано зазначений державний акт таким, що втратив чинність у зв'язку з несплатою земельного податку.

ОСОБА_3 є власником крамниці із стоматкабінетом (нежитлових приміщень площею 251,7 кв. м), що розташовані на АДРЕСА_2 .

Згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ІФ № 045088 від 26 квітня 2005 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0267 га, цільове призначення якої - комерційне використання, у межах згідно з планом на АДРЕСА_1 .

Рішенням сесії Перегінської селищної ради від 20 липня 2010 року № 229-24/2010 ОСОБА_3 надавався дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 0,0101га для обслуговування існуючого магазину.

З акта обстеження земельної ділянки від 17 травня 2011 року, висновку про погодження проекту землеустрою від 06 червня 2011 року, висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області № 05-39/1636 від 06 червня 2011 року встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0101 га, яка знаходиться на АДРЕСА_2, розташований об`єкт нерухомого майна, а саме, самовільно збудоване приміщення магазину.

25 липня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області видано припис щодо усунення ОСОБА_3 порушень у сфері містобудування, а Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області прийнято постанову № 485 від 25 липня 2011 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п'ята статті 26 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України (в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформувала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Установлено, що ОСОБА_1 є власником торгівельного комплексу, що знаходиться на АДРЕСА_1, для обслуговування якого позивачу була надана земельна ділянка.

ОСОБА_3 є власником крамниці із стоматкабінетом (нежитлових приміщень площею 251,7 кв. м), що розташовані на АДРЕСА_2 . Вказане приміщення використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, цільовим призначенням земельної ділянки відведеної для його обслуговування є комерція.

Відповідно до долучених до касаційної скарги копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані як ФОП із 30 січня 2008 року та 27 жовтня 2004 року відповідно. Відомостей про припинення їх підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю двох ФОП як суб`єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те, що вказана справа судами першої та апеляційної інстанцій розглянута з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною шостою статті 403 ЦПК України передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Передбачені частиною шостою статті 403 ЦПК України підстави для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, тому клопотання заявника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 403, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Перегінська селищна рада про знесення самочинного будівництвазакрити.

Роз`яснити ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун