розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" (далі - ТОВ "Європартнер Фінанс"), про встановлення факту нікчемності іпотечного договору.

Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк" (далі - ПАТ "Ерсте Банк"), правонаступником якого було ПАТ "Фідобанк", а потім - ТОВ "Європартнер Фінанс", та ним укладений іпотечний договір № 014/ZB0FTX/2/1/1, відповідно до якого він, у якості забезпечення кредитного договору від 14 лютого 2012 року, передав в іпотеку ПАТ "Ерсте Банк" квартиру АДРЕСА_1 .

Обставина нікчемності іпотечного договору від 14 лютого 2012 року встановлена рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 січня 2015 року у справі № 520/3362/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") до ОСОБА_1, ПАТ "Фідобанк", правонаступника - ПАТ "Ерсте Банк", третя особа - Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області, про визнання недійсним іпотечного договору і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт нікчемності іпотечного договору від 14 лютого 2012 року № 014/ZB0FTX/2/1/1, укладеного між ПАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого було ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_1, про передачу в іпотеку ПАТ "Фідобанк" квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року у складі судді Пучкової І. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження нікчемності іпотечного договору від 14 лютого 2012 року № 014/ZB0FTX/2/1/1.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє представник ОСОБА_2, задоволено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт нікчемності іпотечного договору від 14 лютого 2012 року № 014/ZB0FTX/2/1/1 про передачу в іпотеку ПАТ "Фідобанк" квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позову, не звернув уваги на те, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 січня 2015 року встановлена нікчемність іпотечного договору від 14 лютого 2012 року № 014/ZB0FTX/2/1/1, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову, а позовна давність не пропущена, так як мало місце її переривання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ "Європартнер Фінанс", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що під час укладення договору іпотеки від 14 лютого 2012 року № 014/ZB0FTX/2/1/1 власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_1, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру іпотек та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна жодних записів про іпотеку та заборону на відчуження зазначеної квартини не існувало, що підтверджує законність передачі цієї квартири в іпотеку на підставі договору про іпотеку від 14 лютого 2012 року, а також підтверджує те, що не існувало ніякої іпотеки першої черги, в якій би перебувала квартира у будь-якого іншого іпотекодержателя.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року поновлено ТОВ "Європартнер Фінанс" строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Європартнер Фінанс" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року і витребувано із Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/408/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

14 лютого 2012 року між ПАТ "Ерсте Банк", правонаступник якого було ПАТ "Фідобанк", та правонаступником якого є ТОВ "Європартнер Фінанс", та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 014/ZB0FTX/2/1/1, відповідно до якого ОСОБА_1, у якості забезпечення кредитного договору від 14 лютого 2012 року, передав в іпотеку ПАТ "Ерсте Банк" квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2014 року у справі № 520/3362/14-ц за позов ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1, ПАТ "Фідобанк", правонаступника ПАТ "Ерсте Банк", третя особа - Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області, про визнання недійсним іпотечного договору і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір від 14 лютого 2012 року № 014/ZB0FTX/2/1/1, укладений між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 .

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гурської О. В. від 14 лютого 2014 року про державну реєстрацію іпотеки ПАТ "Ерсте Банк" на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта майна 4881762.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діяв представник ОСОБА_2, задоволено, апеляційну скаргу ПАТ "Фідобанк" задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2014 року скасовано, у задоволенні позову ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1, ПАТ "Фідобанк", правонаступника ПАТ "Ерсте Банк", третя особа - Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області, про визнання недійсним іпотечного договору і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іпотеки відмовлено, оскільки іпотечний договір від 14 лютого 2012 року є нікчемним через те, що його недійсність прямо встановлена законом і він не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що 18 лютого 2008 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір і у забезпечення зобов`язань за цим договором 18 лютого 2008 року між цими ж сторонами укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ПАТ " Банк Кредит Дніпро" належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

У період з жовтня 2011 року до грудня 2012 року в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання недійсним договору іпотеки від 18 лютого 2008 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання недійсним договору іпотеки від 18 лютого 2008 року задоволено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2012 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 року скасовано.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання недійсним договору іпотеки від 18 лютого 2008 року залишено без розгляду.

Також встановлено, що 13 грудня 2011 року, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 придбала в ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, а 14 лютого 2012 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продала цю квартиру ОСОБА_1 .

Таким чином, іпотекодержателем іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1, є ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин є нікчемним, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

З огляду не вказане, оскільки у цій справі позивач, звернувшись до суду з позовом про встановлення факту нікчемності іпотечного договору, обрав неналежний спосіб захисту, то у задоволенні його позову необхідно відмовити.

Разом з цим, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Проаналізувавши підстави звернення позивача до суду з позовом, норми цивільного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Європартнер Фінанс" про встановлення факту нікчемності іпотечного договору, однак при цьому неправильно застосував норми матеріального права. Тому касаційна скарга ТОВ "Європартнер Фінанс" підлягає частковому задоволенню, постанова Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року - скасуванню, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року - зміні у мотивувальній частині на підставі частини четвертої статті 412 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер Фінанс" задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2018 року скасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.