провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі судді Цюри Т. В.,

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

01 листопада 2018 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу та визнання права власності, в якому просила: визнати попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 29 серпня 2016 року між нею та ОСОБА_2, договором купівлі-продажу; визнати за нею право власності на вказану квартиру з 29 серпня 2016 року.

07 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на спірну квартиру. Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами існує спір, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним і відповідним позовним вимогам ОСОБА_1 та може забезпечити в майбутньому можливість безперешкодного виконання рішення суду в цій справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року, внесеною до журналу судового засідання, до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_4 .

Не погоджуючись з ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року про забезпечення позову, 10 травня 2019 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначено, що ОСОБА_4 була залучена до участі в цій справі вже після постановлення місцевим судом ухвали про забезпечення позову, копію якої вона отримала 10 травня 2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2019 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року залишено без руху. Вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 знали про наявність оскаржуваної ухвали ще в лютому 2019 року, оскільки ОСОБА_5 брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, про що свідчить журнал судового засідання від 26 лютого 2019 року. Того ж дня представником заявника було подано клопотання про застосування зустрічного забезпечення, в якому міститься посилання на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року.

На виконання вимог вказаної ухвали представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до суду уточнену апеляційну скаргу, в якій послалася на те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року заявник отримала лише 10 травня 2019 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга подана представником заявника з пропуском строку на апеляційне оскарження, а зазначені нею підстави для його поновлення є неповажними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У вересні 2019 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до Верховного Судукасаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо визначення строку оскарження судового рішення місцевого суду, який в даному випадку повинен обчислюватися з дня отримання копії ухвали про забезпечення позову, що була постановлена до залучення ОСОБА_4 до участі у справі. Зважаючи на те, що заявник отримала відповідну ухвалу суду 10 травня 2019 року та того ж дня подала апеляційну скаргу, вона має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі і витребувано її матеріали з Київського районного суду міста Одеси.

28 листопада 2019 року справа № № 520/16715/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Встановлено, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 лютого 2019 року, внесеною до журналу судового засідання, до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_4, яка є власником спірної квартири на підставі договору-купівлі продажу від 07 грудня 2017 року.

В судовому засіданні 26 лютого 2019 року була присутня представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка того ж дня подала заяву про застосування зустрічного забезпечення, в якій міститься посилання на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року, а в подальшому - ознайомлювалася з матеріалами справи, що вбачається з тексту письмових пояснень від 17 квітня 2019 року (том 4, а. с. 70-73).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04 березня 2019 року заяву про зустрічне забезпечення задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 внести протягом десяти днів на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області грошові кошти в розмірі 104 443,01 грн.

10 травня 2019 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року про забезпечення позову, в якій просила поновити строк на її оскарження, посилаючись на те, що ОСОБА_4 була залучена до участі в цій справі вже після постановлення місцевим судом вказаної ухвали, копію якої вона отримала 10 травня 2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2019 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без руху. Вказані заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.

На виконання вимог вказаної ухвали представник заявника подала уточнену апеляційну скаргу, в якій посилалася на ті ж самі підстави, що вже були визнанні судом неповажними.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє в відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Також ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії").

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип "res judicata" (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що на час залучення ОСОБА_4 до участі в цій справі як третьої особи (26 лютого 2019 року) їй було відомо про існування ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2018 року, про що свідчить подана її представником заява про застосування зустрічного забезпечення, однак дій щодо видачі копії цього судового рішення, в тому числі, після ознайомлення з матеріалами справи, вона не вживала, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що звернувшись з апеляційною скаргою 10 травня 2019 року, заявник пропустила строк на апеляційне оскарження ухвали, а оскільки підстав для його поновлення, які можна визнати поважними, не вказала, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Аргументи касаційної скарги про те, що на час постановлення місцевим судом ухвали про забезпечення позову ОСОБА_4 не була учасником цієї справи, а отже, не могла дотриматися передбачених статтею 354 ЦПК України строків на апеляційне оскарження, не заслуговують на увагу, оскільки після залучення до участі у справі вона не вживала своєчасних дій щодо отримання копії вказаного судового рішення, що й призвело до порушення строків на апеляційне оскарження. При цьому після застосування місцевим судом заходів забезпечення позову та залучення заявника до участі у справі вона вирішила подати клопотання про зустрічне забезпечення, а не скористатися своїм правом на оскарження ухвали. Така поведінка заявника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального законодавства.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі "Нешев проти Болгарії").

Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску після залучення до участі у справі заявника строку на апеляційне оскарження відповідає нормам процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків цього суду не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що відповідно до вищевказаної статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Наведені в касаційній скарзі доводи, які зводяться до викладення обставин справи та незгоди заявника із судовим рішенням суду першої інстанції, яке не переглянуте в апеляційному порядку по суті, не може бути предметом касаційного перегляду.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Судді:	В. А. Стрільчук

	С. О. Карпенко

	М. Ю. Тітов