У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної організації "Комбінат "Рекорд" (далі - ДО "Комбінат "Рекорд", Комбінат), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Житомирській області, про визнання недійсним акта проведення розслідування нещасного випадку, зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з ДО "Комбінат "Рекорд" та обіймав посаду газоелектрозварювальника. 15 березня 2017 року о 12 год. 45 хв. він отримав доручення вивезти трактором будівельні матеріали. Однак, виходячи з кабіни транспортного засобу, підсковзнувся та впав, після чого відчув різкий біль у нозі. Про вказаний інцидент він повідомив головного механіка. За вказівкою керівництва, яке мало намір приховати факт виробничого травматизму та пообіцяло надати допомогу, його доставили на автомобілі до місця проживання. 16 березня 2017 року він звернувся за медичною допомогою в лікарню, вказавши, що пошкодив кінцівку вдома, а вже 26 березня 2017 року письмово повідомив лікаря про отримання травми на роботі. Крім того, ним були скеровані відповідні заяви до Управління Держпраці у Житомирській області та прокуратури. Проте у квітні 2017 року йому було видано лікарняний лист, в якому зазначено, що отримана ним травма є невиробничою. В подальшому роботодавець створив комісію з розслідування нещасного випадку на виробництві, яка за результатами розслідування дійшла висновку про те, що нещасний випадок, який з ним стався, не пов`язаний з виробництвом, про що було складено акт від 14 квітня 2017 року за формою НТ. Вважає, що встановлені комісією обставини не відповідають дійсності, оскільки нещасний випадок стався з ним при виконанні трудових обов`язків. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним вказаний акт комісії та зобов`язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку і скласти акт за формою Н-1 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (1232-2011-п) (далі - Порядок).

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 28 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Під час проведення розслідування нещасного випадку комісія вжила всіх необхідних заходів, тобто діяла відповідно до вимог Порядку. Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, позивач був відсторонений від роботи ще до настання нещасного випадку, тому згідно з підпунктом 2 пункту 16 Порядку цей випадок є таким, що не пов`язаний з виробництвом.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 28 вересня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У січні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Богунського районного суду міста Житомира від 28 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановили достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1, був пов`язаний з виробництвом, оскільки він отримав травму під час виконання трудових обов`язків. Перебування особи в нетверезому стані може бути підтверджене лише медичним висновком, а не показаннями свідків. Крім того, пояснення свідків, які є працівниками відповідача, а отже, перебувають у службовій залежності, не можуть розцінюватися як допустимі докази. Суди безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про допит як свідка колишнього директора ДО "Комбінат "Рекорд" ОСОБА_3, який міг встановити істину щодо зловживання позивачем алкогольними напоями та належного виконання ним трудових обов`язків.

У квітні 2019 року ДО "Комбінат "Рекорд" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду міста Житомира.

28 березня 2019 року справа № 295/6719/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДО "Комбінат "Рекорд" та обіймав посаду газоелектрозварювальника.

За дорученням керівництва 15 березня 2017 року позивач разом з електромонтером ОСОБА_4 виконував роботу з навантаження на причіп трактора дерев`яних відходів, які знаходилися на території захисної споруди Комбінату (водоймі).

Того ж дня близько 12 год. 30 хв. головний механік ОСОБА_5, який здійснював організацію виконання вказаного завдання, виявив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебувають у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим цих працівників було відсторонено від роботи, а позивача доставлено автомобілем за місцем його проживання.

Зазначені обставини підтверджуються: показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; доповідною запискою головного механіка ОСОБА_5 ; актом, складеним 15 березня 2017 року о 14 год. 30 хв., за яким 15 березня 2017 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, вели себе неадекватно та були відсторонені від роботи.

Позивач відмовився від надання роботодавцю пояснень, а ОСОБА_4 у своїй пояснювальній записці від 21 березня 2017 року зазначив, що 15 березня 2017 року він разом з ОСОБА_1 знаходився на території пожежної водойми, де вони навантажували дошки на причіп трактора. Неподалік від них інші працівники Комбінату святкували день народження водія ОСОБА_9, у зв`язку з чим пригостили їх горілкою.

Допитані в місцевому суді свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також підтвердили вказані обставини.

16 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до лікаря травматолога поліклінічного відділення Комунальної установи "Центральна районна лікарня" Житомирської районної ради, якому повідомив, що 15 березня 2017 року о 22 год. отримав травму ноги в побуті, що підтверджується засвідченим підписом позивача запис в амбулаторній картці хворого ф.025/о.

Проте 28 березня 2017 року ОСОБА_1 подав до вказаної медичної установи заяву, в якій зазначив, що травмував ногу на виробництві.

Крім того, 24 березня 2017 року позивач, не повідомивши роботодавця, звернувся до Управління Держпраці у Житомирській області із заявою про розслідування нещасного випадку, що стався з ним 15 березня 2017 року.

27 березня 2017 року о 18 год. 30 хв. інженер з охорони праці ДО "Комбінат "Рекорд" Сафонов М. В. провів опитування позивача щодо обставин нещасного випадку, що стався з ним, про що свідчить відповідний протокол, в якому зазначено, що 15 березня після обіду ОСОБА_1 погано себе почував, а тому близько 15 год. ОСОБА_5 відвіз його додому. Ввечері позивач поїхав до міста, однак коли повертався назад попутним транспортом, то при виході оступився, внаслідок чого отримав травму.

Надавши вказані пояснення, ОСОБА_1 відмовився від їх підписання, про що був складений відповідний акт, хоча і не заперечував факту їх відібрання.

На підставі повідомлення Управління Держпраці у Житомирській області, ДО "Комбінат "Рекорд" було видано наказ від 28 березня 2017 року № 75-од про створення комісії з розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем.

За результатами розслідування 14 квітня 2017 року комісією був складений акт № 7 за формою НТ, яким нещасний випадок, який стався із ОСОБА_1,визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом, оскільки працівник, виходячи з попутного транспорту,отримав травму ноги через власну необачність.

Позивач відмовився від отримання копії вказаного акта, про що було складено акт від 30 травня 2017 року.

Судами також встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 отримав травму ноги в період виконання ним трудових обов`язків. При цьому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, позивач ще до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку Комбінату.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків.

Згідно з пунктом 15 Порядку обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, зокрема: виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов`язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця; прямування потерпілого до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об`єкта за дорученням роботодавця.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є, зокрема: погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не пов`язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору; алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку Комбінату, а також те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження отримання позивачем травми ноги під час виконання доручення керівництва, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76- 78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що нетверезий стан особи передбачає інший порядок встановлення такої обставини, є безпідставним, оскільки перебування працівника на роботі у стані алкогольного сп`яніння може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів, в тому числі, показаннями свідків про вживання таким працівником у робочий час спиртних напоїв.

Посилання в касаційній скарзі на те, що пояснення свідків, які є працівниками відповідача, а отже, перебувають у службовій залежності, не можуть розцінюватися як допустимі докази, є неспроможними. Допитані місцевим судом свідки попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від показань та були приведені до присяги. В матеріалах справи відсутні докази щодо надання цими особами неправдивих показань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77- 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не задовольнили клопотання про допит колишнього директора ДО "Комбінат "Рекорд" ОСОБА_3, який міг спростувати факт вживання позивачем алкогольних напоїв на робочому місці, не заслуговують на увагу. Відмовляючи у вказаному клопотанні, суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_3, якого ще у 2015 році звільнили з роботи, не був очевидцем подій 15 березня 2017 року, у зв`язку з чим його допит як свідка є недоцільним.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Судді:	В. А. Стрільчук

	С. О. Карпенко

	М. Ю. Тітов