Постанова

Іменем України

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 454/1326/15-ц

провадження № 61-1246св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,

відповідачі за первісним позовом:, Сокальська районна державна адміністрація Львівської області, відділ Держземагенства у Сокальському районі Львівської області,

позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом)- державне територіально-галузеве об`єднання "Українська залізниця", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

відповідач за зустрічним позовом (третя особаза первісним позовом)- Острівська сільська рада,

третя особа за первісним та зустрічним позовом - головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ "Українська залізниця", Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області, треті особи: Острівська сільська рада Сокальського району, головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання права власності, визнання недійсними (скасування) розпорядження і державного акту на право власності на землю, зобов`язання до вчинення дій.

Первісний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на дану ділянку посвідчене державним актом про право власності на землю ЯА № 418735, в Книзі записів реєстрації Державних актів зареєстроване 22 квітня 2005 року № 010546102976. На підставі земельно-технічної документації, щодо встановлення меж зазначеної ділянки, останній присвоєно кадастровий номер 4624884200:21:003:0001.

ОСОБА_1 зазначав, що посадовими особами Центру ДЗК інформація про спірну ділянку не була внесена до автоматизованої системи Держгеокадастру і як наслідок, оскарженим розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації Львівської області від 21 червня 2010 року № 286 спірна ділянка була передана в постійне користування державному територіально-галузевому об`єднанню "Українська залізниця". Про оскаржуване розпорядження йому вперше стало відомо в 2015 році. Під час приватизації спірної ділянки була розроблена та затверджена вся необхідна технічна документація по видачі Державного акту на право приватної власності на землю. Зазначеною документацією встановлено, що спірна ділянка знаходиться за межами смуги відведення залізниці і є землями сільської ради. Сокальська районна державна адміністрація Львівської області не мала жодного права розпоряджатися вже приватизованою земельною ділянкою або будь якою іншою ділянкою комунальної власності. Реєстрація спірної земельної ділянки відбулася з помилкою, допущеною у документах, на підставі яких внесені такі відомості до автоматизованої системи ДЗК, на замовлення Львівської залізниці.

ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1655 га в АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним (скасувати) розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації № 286 від 21 червня 2010 року в частині передачі в постійне користування державному територіально-галузевому об`єднанню "Українська залізниця" земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047 для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території Сокальського району;

визнати недійсним (скасувати) державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 179562 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, виданий державному територіально-галузевому об`єднанню "Українська залізниця";

зобов`язати відділ Держземагентства у Сокальському районі Львівської області скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, шляхом закриття Поземельної книги та провести виділ земельної ділянки площею 0, 1655 га за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1, шляхом внесення інформації про таку ділянку, на підставі вже розробленої технічної документації про видачу державного акту про право власності на землю ЯА №418735, відповідно до рішення Острівської сільської ради від 09 грудня 2004 року;

зобов`язати державне територіально - галузеве об`єднання "Львівська залізниця" розробити необхідну земельно-технічну документацію необхідну для виділу (відокремлення) земель залізниці від земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1655 га в АДРЕСА_1 та подати таку документацію у встановленому законом порядку до відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області з метою внесення інформації у Державний земельний кадастр.

У червні 2017 року ПАТ "Українська залізниця" подало зустрічний позов до Острівської сільської ради, ОСОБА_1, третя особа: головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Зустрічний позов мотивований тим, що право залізниці на спірну ділянку виникло за довго до того, як Острівська сільська рада передала таку ділянку позивачу за первісним позовом, на підтвердження чого, ПАТ "Українська залізниця" посилалось на "План границь полоси відведення лінії Рава Руська -Ковель Львівської з.д. Забузького району Львівської області", складений за результатами зйомки земель смуги відведення вказаної лінії у 1956 році та на правову позицію Верховного Суду України при розгляді аналогічних спорів в постановах від 24 червня 2015 року, справа № 909/247/14; від 24 червня 2015 року, справа № 909/1119/14; від 06 липня 2015 року, справа № 909/1145/13. ПАТ "Українська залізниця" зазначало, що залізниця від права користування спірною ділянкою не відмовлялась, вважає, що Острівська сільська рада своїм рішенням № 163 від 09 грудня 2004 року порушила права залізниці.

ПАТ "Українська залізниця" просило:

визнати незаконним рішення Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області № 163 від 09 грудня 2004 року;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 418735, виданий 22 квітня 2005 року ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1655 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації № 286 від 21 червня 2010 року в частині передачі в постійне користування державному територіально-галузевому об`єднанню "Українська залізниця" земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047 для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території Сокальського району;

Визнано недійсним та скасовано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 179562 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, виданий державному територіально-галузевому об`єднанню"Львівська залізниця".

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, шляхом закриття Поземельної книги та провести виділ земельної ділянки площею 0, 1655 га за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1, шляхом внесення інформації про таку ділянку, на підставі вже розробленої ДРПРІ "Львівдніпроводгосп" технічної документації про видачу Державного акту про право власності на землю ЯА №418735, відповідно до рішення Островської сільської ради від 09 грудня 2004 року № 163.

Зобов`язано ПАТ "Українська залізниця" розробити земельно-технічну документацію для виділу (відокремлення) земель залізниці від земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1655га в АДРЕСА_1, та подати таку документацію у встановленому законом порядку до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області з метою внесення інформації у Державний земельний кадастр.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ "Українська залізниця" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент винесення оспорюваного розпорядження Сокальської районної державної адміністрації від 21 червня 2010 року № 286, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була сформованою у встановленому законом порядку та перебувала у приватній власності позивача ОСОБА_1 . Подальше віднесення даної ділянки до земель залізниці на праві постійного користування стало наслідком не внесення інформація про земельну ділянку ОСОБА_1 до автоматизованої системи ДЗК, всупереч вимог чинного законодавства, а також внаслідок помилки допущеної розробниками технічної документації, замовником якої було державне територіально-галузеве об`єднання"Українська залізниця". Приймаючи оскаржуване розпорядження № 286 від 21 червня 2010 року Сокальською районною державною адміністрацією порушено порядок передачі земельних ділянок, а саме, таку передано без її попереднього вилучення з приватної власності ОСОБА_1 та включено до складу земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, з подальшою передачею в постійне користування державному територіально-галузевому об`єднанню "Українська залізниця". Оскільки на підставі розпорядження № 286 від 21 червня 2010 року видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, то такий Державний акт про право власності на землю слід визнати недійсним. А оскільки ПАТ "Українська залізниця" не визнає та оспорює право ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, то для захисту майнових прав позивача за первісним позовом необхідне визнати його право на зазначену ділянку.

При відмові в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вказав, що відсутні належні докази того, що спірна ділянка на момент її приватизації в 2004 році відносилась до смуги відведення залізниці. Сама будівля по АДРЕСА_1 була відчужена залізницею в порядку безоплатної приватизації ще в 2002 році. Тобто, на момент приватизації спірної земельної ділянки в 2004 році, на ній не було жодних об`єктів залізничної інфраструктури. Крім того, представником ПАТ "Українська залізниця" в судовому засідання було визнано, що після приватизації будинку у фактичне користування його власників перейшла прибудинкова територія, про що залізниці було відомо, ще в 2002 році. Актом встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 12 жовтня 2004 року, встановлено, що межі в натурі проходять по існуючій огорожі і контуру відведення залізниці, і належить до земель загального користування, землі сільської ради, претензій при встановленні меж не заявлено. Зазначений акт складений начальником відділу інституту "Львівдніпроводгосп" ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_1, а також в присутності представника Львівської залізниці заступника начальника залізниці по колії ОСОБА_7 ДТГО "Львівська залізниці" було відомо про приватизацію спірної ділянки ОСОБА_1 ще в 2004 році, а будинку - в 2002 році, і про перехід у фактичне володіння власників будинку земельної ділянки для обслуговування будинку. В той самий час до 2017 року залізницею не оскаржувалось приватизацію спірної ділянки. За таких обставин, необхідно застосувати позовну давність до вимог викладених в зустрічному позові.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об`єднання "Українська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця", Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області про визнання права власності, визнання недійсними (скасування) розпорядження і державного акту на право власності на землю, зобов`язання до вчинення дій відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Українська залізниця", яке є правонаступником державного територіально-галузевого об`єднання "Українська залізниця", до Острівської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на землю відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт користування відповідачем земельною ділянкою площею 17,9607 га, яка є в межах Острівської сільської ради Сокальського району, для обслуговування залізничного полотна підтверджується письмовими доказами, які є в матеріалах справи. Однак, те що під об`єктами транспорту в межах Острівської сільської ради Сокальського району знаходиться земельна ділянка площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047 га, не свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001, яка згідно Державного акту про право власності на землю ЯА №418735 належить ОСОБА_1, накладається або перетинається із такими землями (смугою відведення) ПАТ "Українська залізниця". З копії державного акту про право власності на землю ЯА №418735, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001, а саме з опису меж, ця земельна ділянка лише зі сторони межі позначеної літерами А - Б межує із землями залізниці Рава - Руська Червоноград. В матеріалах справи відсутні відомості - належні докази про те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, є частиною смуги відведення залізниці, оскільки не встановлено: чи належить вона до земель транспорту, та чи саме ця частина знаходиться у смузі відведення залізниці; не встановлено розміру накладення або перетину земельної ділянки ОСОБА_1 із землями, які перебувають у користуванні ПАТ "Львівська залізниця"; та чи наявний такий перетин в цілому, або у будь-якій частині. Тому колегія суддів вважала, що суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 179562 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047. Відповідно, не підлягають до задоволення і позовні вимоги за первісним позовом щодо: визнання недійсним та скасування розпорядження голови Сокальської РДА № 286 в частині передачі в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047 для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території Сокальського району; зобов`язання Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047, шляхом закриття Поземельної книги та провести виділ земельної ділянки площею 0, 1655 га за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1, шляхом внесення інформації про таку ділянку, на підставі вже розробленої ДРПРІ "Львівдніпроводгосп" технічної документації про видачу Державного акту про право власності на землю ЯА №418735, відповідно до рішення Островської сільської ради від 09 грудня 2004 року № 163 та зобов`язання ПАТ "Українська залізниця" розробити земельно-технічну документацію для виділу (відокремлення) земель залізниці від земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1655га в АДРЕСА_1, та подати таку документацію у встановленому законом порядку до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівської області з метою внесення інформації у Державний земельний кадастр. Безпідставним є і визнання судом першої інстанції за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1655 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, оскільки право власності на цю земельну ділянку у ОСОБА_1 вже є та посвідчується виданим йому державним актом про право власності на землю ЯА №418735 з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001.

Апеляційний суд вказав, що не підлягає задоволенню і зустрічний позов ПАТ "Українська залізниця" щодо визнання незаконним рішення Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області № 163 від 09 грудня 2004 року та недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 418735, виданий 22 квітня 2005 року ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, є частиною смуги відведення залізниці, та цим порушуються її права.

Аргументи учасників справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив: скасувати оскаржену постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні первісного позову, постановити цій частині нове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував обставину, встановлену судом першої інстанції, а саме те, що житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 розпорядженням органу приватизації № 8814 від 13 березня 2002 року, за дозволом залізниці, було передано у приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 . А згідно договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 05 червня 2002 року, такий будинок був проданий ОСОБА_1 . У березні 2002 року залізниця надала дозвіл на передачу у приватну власність житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, 05 червня 2002 року, зазначене будинковолодіння було придбано ОСОБА_1 . Разом із будинком та спорудами в користування ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка для обслуговування зазначеного будинку та споруд (прибудинкова територія), яка є невід`ємною частиною будинковолодіння. А судом апеляційної інстанції було проігноровано норми матеріального права з приводу переходу (виникнення) права на земельну ділянку у випадку придбання нерухомості розміщеної на такій ділянці.

Вказує, що апеляційний суд не надав жодної правової оцінки листу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10 березня 2016 року № 273/0553/6-16. В даному листі, було встановлено, шо в наслідок технічної помилки допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, земельна ділянка ОСОБА_1 кадастровий номер 4624884200:21:003:0001 включено в загальну площу земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця".

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об`єднання "Українська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця", Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області про визнання права власності, визнання недійсними (скасування) розпорядження і державного акту на право власності на землю, зобов`язання до вчинення дій. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

У травні 2019 року ПАТ "Українська залізниця" подала відзив на касаційну скаргу, підписаний представниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якому просило оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції встановив, що те, що під об`єктами транспорту в межах Острівської сільської ради Сокальського району знаходиться земельна ділянка площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047 га, не свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001, яка згідно Державного акту про право власності на землю ЯА №418735 належить ОСОБА_1, накладається або перетинається із такими землями (смугою відведення) ПАТ "Українська залізниця".

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 розпорядженням органу приватизації № 8814 від 13 березня 2002 року, за дозволом залізниці, було передано у приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 . Згідно акту №2 прийому-передачі основних засобів від 24.04.2002 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність житловий будинок з усіма господарськими прибудовами, сарай туалет, направлення Рава-Руська - Червоноград км 116+630 см Острів. Однак докази про це в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані.

Згідно копії реєстраційного посвідчення ДКП Червоногадське міське бюро технічної інвентаризації житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_1, який належить йому на праві особистої власності на підставі договору договору-купівлі, посвідченого приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу 05 червня 2002 року, за реєстровим № 411

Рішенням Острівської сільської Ради № 163 від 09 грудня 2004 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,1655 га в АДРЕСА_1 .

Згідно копії Державного акту про право власності на землю ЯА №418735, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001.

Відповідно до технічної документації по видачі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1, з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001, вона розроблена в 2004 році Державним регіональним проектно-розвідувальним інститутом "Львівдніпроводгосп".

Актом встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 12 жовтня 2004 року, встановлено, що межі земельної ділянки переданої ОСОБА_1 в натурі проходять по існуючій огорожі, і належать до земель загального користування, землі сільської ради. Даний акт складений начальником відділу інституту "Львівдніпроводгосп" ОСОБА_8 в присутності ОСОБА_1, а також в присутності представника Львівської залізниці - заступника начальника залізниці по колії ОСОБА_7

У Висновку № 336 від 18 серпня 2004 року Сокальського районного відділу земельних ресурсів Львівської області "Про права третіх осіб на використання земельної ділянки", зокрема, зазначено, що: прав третіх осіб на її використання - немає.

Згідно пункту 3.1. висновку Державної землевпорядної експертиз № 2474 від 04 березня 2005 року технічна документація відповідає вимогам нормативних документів і оцінюється позитивно.

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 21.06.2010 року № 286, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для забезпечення функціонування залізничного транспорту на території, зокрема Острівської сільської ради Сокальського району.

Згідно Експлікації по угіддях, які надані в постійне користування, на території Острівської сільської ради (таблиця 1), ДТГО "Львівська залізниця" (в межах 47,9427 га) було передано п`ять ділянок. В тому числі, передано ділянку № НОМЕР_1 площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047.

На підставі зазначеного розпорядження ДТГО "Львівська залізниця" отримала Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 179562 на ділянку площею 17,9607 га з кадастровим номером 4624884200:03:000:0047.

Відповідно до листа Острівської сільської ради від 27.05.2015 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах села Острів Сокальського району.

У листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.03.2016 року № 273/0553/6-16 зазначено, що право власності ОСОБА_1 посвідчено Державним актом про право власності на землю ЯА №418735, зареєстроване в Книзі записів реєстрації державних актів № 010546102976 від 22 квітня 2005 року, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4624884200:21:003:0001. Інформація про земельну ділянку не була внесена до автоматизованої системи ДЗК відповідно до вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель. Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 21 червня 2010 року № 286 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для забезпечення функціонування залізничного транспорту та передано в постійне користування ДГТО "Львівська залізниця". Розробником технічної документації (Залізниці) ділянку гр. ОСОБА_1 було включено в загальну площу земельної ділянки ДТГО "Львівська залізниця". Зазначено, що виправлення технічних помилок допущених у відомостях ДЗК внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Таким чином, з огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статті 392 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 106-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) вказано, що "відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1655 га за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 4624884200:21:003:0001, і згідно опису меж, ця земельна ділянка лише зі сторони межі позначеної літерами А - Б межує із землями залізниці Рава - Руська Червоноград. В матеріалах справи відсутні відомості - належні докази про те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, є частиною смуги відведення залізниці, оскільки не встановлено: чи належить вона до земель транспорту, та чи саме ця частина знаходиться у смузі відведення залізниці; не встановлено розміру накладення або перетину земельної ділянки ОСОБА_1 із землями, які перебувають у користуванні ПАТ "Львівська залізниця"; та чи наявний такий перетин в цілому, або у будь-якій частині.

За таких обставин, апеляційним суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні первісного позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав жодної правової оцінки листу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10 березня 2016 року № 273/0553/6-16, з таких підстав.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом)суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз постанови апеляційного суду в оскарженій частині свідчить, що апеляційний суд оцінив лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10 березня 2016 року № 273/0553/6-16 в сукупності із іншими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень ЦПК України (1618-15) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об`єднання "Українська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця", Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області про визнання права власності, визнання недійсними (скасування) розпорядження і державного акту на право власності на землю, зобов`язання до вчинення дій, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков