розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі суддів Воробйової І.А., Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ОСОБА_4 - його дід, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті залишилась спадщина 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями після його смерті була ОСОБА_2 - дружина померлого та він, позивач, оскільки його мати ОСОБА_5 - донька ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначив, що ОСОБА_2 на час смерті діда була його опікуном як неповнолітнього, проте спадщину, що залишилась після смерті чоловіка оформила лише на себе, позбавивши його права на спадкування.

Також зазначив, що все життя був зареєстрований та проживав за адресою, АДРЕСА_1, тому вважається таким, що спадщину після смерті діда прийняв.

У зв`язку із викладеним просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 квітня 1991 року, реєстровий №1-1408 по спадковій справі №478 за 1990 рік видане старшим державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Масловець Л.С. на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 квітня 1991 року, реєстровий №1-1408 по спадковій справі №478 за 1990 рік видане старшим державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Масловець Л.С. на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки на час відкриття спадщини він проживав та користувався будинком АДРЕСА_1 у зв`язку із чим оскаржуване свідоцтво визнається частково недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 червня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з положень статті 255 ЦПК України, з того, що у порядку правонаступництва процесуальних прав та обов`язків відповідача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у якій просить судове рішення скасувати, рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла справа №333/601/16.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 червня 2016 року питання права та обов`язків ОСОБА_6 не вирішувались. Предметом спору були спадкові відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, матір`ю записана ОСОБА_5, згідно свідоцтва про народження.

ОСОБА_5 (до укладення шлюбу ОСОБА_5 ), померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком ОСОБА_5 був ОСОБА_4, матір`ю - ОСОБА_2 .

Опікуном неповнолітнього ОСОБА_1 11 грудня 1986 року була призначена ОСОБА_2, згідно рішення виконавчого комітету Комунарського районної ради народних депутатів № 317/11 від 11 грудня 1986 року.

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_9 23 жовтня 1990 року, повідомивши, що окрім неї спадкоємцем майна померлого є син ОСОБА_10, не вказавши спадкоємцем на той час неповнолітнього ОСОБА_1 .

ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини не звертався.

09 квітня 1991 року старшим державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Масловець Л.С. на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 квітня 1991 року, реєстровий №1-1408 по спадковій справі №478 за 1990 рік.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, оскільки відповідач у справі померла, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 . Дані правовідносини не допускають правонаступництва.

Доводи заявника, що рішенням суду першої інстанції жодним чином не вирішено права та обов`язки ОСОБА_6 не приймаються судом до уваги, оскільки нею до апеляційної скарги додано копію договору дарування житлового будинку від 24 лютого 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 23/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (з приводу якого і заявлено спір.) Також ОСОБА_6 надала суду копію витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідно до якого їй належить 23/100 частки зазначеного житлового будинку (а.с.70-71).

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду та не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду