Постанова

Іменем України

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 814/129/20

провадження № 61-8104ав20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Тітова М. Ю.,

учасники (сторони) третейського розгляду справи:

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор":

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Дігор",

відповідач - Колективне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор",

за позовом ОСОБА_1 :

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Дігор",

особа, яка не брала участі у третейському розгляді справи, - ОСОБА_2, який діє в інтересах свого неповнолітнього внука ОСОБА_3,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2020 року у складі судді Карпушин Г. Л. у справі за заявою ОСОБА_2, який діє в інтересах свого неповнолітнього внука ОСОБА_3, про скасування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткового рішення цього ж суду від 04 серпня 2006 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" до Колективного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про визнання права власності на незавершений об`єкт нерухомості та його реєстрацію, за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" про стягнення боргу, звернення стягнення на майно і визнання права власності на стягнене майно та його реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішень третейського суду, вимог заявника і судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції.

Рішенням Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року визнано право власності на об`єкт: незавершене будівництво - нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 949 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 . Зобов`язано Колективне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати вказане нежитлове приміщення - приватний клуб - за ОСОБА_1 . Постановлено, що для офіційного визнання і підтвердження державного акта виникнення права власності право власності на вищевказане нерухоме майно підлягає державній реєстрації. В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" відмовлено. Рішення допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 04 серпня 2006 року ОСОБА_1 визнано правонаступником Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" в частині користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5310137000:16:014:0021, на правах суборенди. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт: незавершене будівництво - нерухоме майно, нежитлове приміщення (приватний клуб) загальною площею 949 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" задоволено частково. Зобов`язано Колективне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати вищезгадане нежитлове приміщення - приватний клуб - за ОСОБА_1 . В іншій частині рішення залишене без змін. Додаткове рішення допущено до негайного виконання.

17 лютого 2020 року ОСОБА_2, діючи в інтересах свого неповнолітнього внука ОСОБА_3, звернувся до Полтавського апеляційного суду із заявою, в якій просив скасувати рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткове рішення цього суду від 04 серпня 2006 року.

Заява ОСОБА_2 обґрунтована тим, що він не був учасником третейського розгляду справи та про існування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткового рішення цього суду від 04 серпня 2006 року йому стало відомо лише 05 січня 2020 року (під час розмови з батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ). Копії вказаних рішень він отримав 05 лютого 2020 року, після чого 17 лютого 2020 року звернувся до Полтавського апеляційного суду як суду першої інстанції про їх скасування. Вважає, що третейським судом не були враховані інтереси його неповнолітнього внука - ОСОБА_3, який як і ОСОБА_1 також приймав пайову участь у будівництві нежитлового приміщення (приватного клубу) по АДРЕСА_1 . При цьому ухвалене третейським судом рішення стосується інтересів третіх осіб, які не були учасниками укладеної між ОСОБА_1, Приватним сільськогосподарським підприємством "Дігор" та Колективним підприємством "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" третейської угоди.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року, постановленою ним як судом першої інстанції, заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткового рішення цього ж суду від 04 серпня 2006 року було залишено без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків, а саме надання оригіналу рішення третейського суду або належним чином завіреної його копії; оригіналу третейської угоди або належним чином завіреної її копії; документів, що подані на обґрунтування підстав для скасування рішення третейського суду; довіреності або іншого документа, що посвідчує повноваження особи на подання заяви; доказів на підтвердження того, що третейським судом було вирішено питання про права та обов`язки неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на момент прийняття оскаржуваного рішення ще не був народженим, а також документів, які б давали ОСОБА_2 право на звернення до суду із заявою в інтересах свого внука. Також заявник мав належним чином обґрунтувати причини пропуску ним строку для подання заяви про скасування рішення третейського суду.

На виконання вимог вказаної ухвали 11 березня 2020 року ОСОБА_2 подав до Полтавського апеляційного суду заяву, в якій зазначив, що голова Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" Шеховцов І. Є. відмовив йому у видачі третейської угоди, оскільки він не був стороною третейського розгляду справи. Статтею 258 Сімейного кодексу України йому надано право звернутися до суду за захистом прав та інтересів неповнолітнього внука без спеціальних на те повноважень. Оскільки про існування рішень третейського суду він дізнався лише 05 січня 2020 року, то ним не пропущені визначені статтею 454 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) строки для подання заяви про скасування цих рішень. Також заявником було надано належним чином завірені копії рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткового рішення цього ж суду від 04 серпня 2006 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2020 року, постановленою ним як судом першої інстанції, заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткового рішення цього ж суду від 04 серпня 2006 року повернуто заявнику.

Ухвала суду мотивована тим, що зазначені ОСОБА_2 доводи про те, що йому стало відомо про існування рішення третейського суду лише 05 січня 2020 року, а тому ним не пропущений 90-денний строк на подання заяви про скасування цього рішення не є досить обґрунтованими, оскільки зі змісту поданої заяви вбачається, що про прийняття оскаржуваного рішення заявник міг дізнатися і раніше. Так, у заяві ОСОБА_2 вказав, що 28 липня 2006 року під час одруження його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 він подарував подружжю 30 000 грн, які мали бути використанні для пайової участі в будівництві нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Оскільки в день укладення шлюбу його донька перебувала на 6-му місяці вагітності, то вказані кошти також призначалися для ще ненародженої дитини. Додаткова угода від 01 серпня 2006 року підтверджує факт пайової участі ОСОБА_5 та дитини в будівництві. Однак протягом 14 років ОСОБА_2 не цікавився використанням вказаних коштів, які були подаровані ним в день весілля його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Тому наведені обставини безумовно свідчать про пропуск ОСОБА_2 встановленого пунктом 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України строку для подання заяви про скасування рішення третейського суду. Клопотання про поновлення строків ОСОБА_2 не заявив.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2020 року ОСОБА_2, діючи в інтересах свого неповнолітнього внука ОСОБА_3, подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскільки про існування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткового рішення цього ж суду від 04 серпня 2006 року він дізнався лише 05 січня 2020 року, то ним не пропущений визначений статтею 454 ЦПК України 90-денний строк для подання заяви про скасування цих рішень. Висновок Полтавського апеляційного суду про те, що про прийняття оскаржуваних рішень третейським судом він міг дізнатися і раніше, ґрунтується на припущеннях.

У червні 2020 року ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її задовольнити, посилаючись на те, що в січні 2020 року саме він повідомив ОСОБА_2 про існування рішень третейського суду, у зв`язку з чим заявником не пропущені строки для подання заяви про скасування оскаржуваних рішень.

У червні 2020 року ОСОБА_7, який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_1, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив її задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не пропустив строк для подання заяви про скасування рішень третейського суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року визнано право власності на об`єкт: незавершене будівництво - нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 949 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 . Зобов`язано Колективне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати вказане нежитлове приміщення - приватний клуб - за ОСОБА_1 . Постановлено, що для офіційного визнання і підтвердження державного акта виникнення права власності право власності на вищевказане нерухоме майно підлягає державній реєстрації. В задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" відмовлено. Рішення допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 04 серпня 2006 року ОСОБА_1 визнано правонаступником Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" в частині користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5310137000:16:014:0021, на правах суборенди. Визнано за ОСОБА_1. право власності на об`єкт: незавершене будівництво - нерухоме майно, нежитлове приміщення (приватний клуб) загальною площею 949 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Дігор" задоволено частково. Зобов`язано Колективне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати вищезгадане нежитлове приміщення - приватний клуб - за ОСОБА_1 . В іншій частині рішення залишене без змін. Додаткове рішення допущено до негайного виконання.

17 лютого 2020 року ОСОБА_2, діючи в інтересах свого неповнолітнього внука ОСОБА_3, звернувся до Полтавського апеляційного суду із заявою, в якій просив скасувати рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткове рішення цього суду від 04 серпня 2006 року.

Заява ОСОБА_2 обґрунтована тим, що він не був учасником третейського розгляду справи та про існування рішення Третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 25 липня 2006 року та додаткового рішення цього суду від 04 серпня 2006 року йому стало відомо лише 05 січня 2020 року (під час розмови із батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ). Копії вказаних рішень він отримав 05 лютого 2020 року, після чого 17 лютого 2020 року звернувся до Полтавського апеляційного суду як суду першої інстанції про їх скасування. Вважає, що третейським судом не були враховані інтереси його неповнолітнього внука - ОСОБА_3, який як і ОСОБА_1 також приймав пайову участь у будівництві нежитлового приміщення (приватного клубу) по АДРЕСА_1 . При цьому, ухвалене третейським судом рішення стосується інтересів третіх осіб, які не були учасниками укладеної між ОСОБА_1., Приватним сільськогосподарським підприємством "Дігор" та Колективним підприємством "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" третейської угоди.

Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353, частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) проводиться без повідомлення учасників справи.

Підстав для розгляду апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи, як це передбачено частиною третьою статті 369 ЦПК України, Верховним Судом не встановлено, апеляційна скарга таких доводів не містить.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Згідно з частиною п`ятою статті 42 ЦПК України у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду; особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки; а також сторони арбітражного розгляду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак для заявника як особи, яка не брала участі у справі, статтею 454 ЦПК України встановлено строк для подання заяви про скасування рішення третейського суду протягом 90 днів з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Повертаючи заяву, апеляційний суд як суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що про існування рішень третейського суду йому стало відомо лише 05 січня 2020 року, вказавши, що заявник мав можливість раніше дізнатися про прийняття рішень третейським судом.

Верховний Суд як суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Полтавського апеляційного суду про те, що заявником пропущений строк, встановлений статтею 454 ЦПК України, з огляду на таке.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (джерело посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51450144) рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 20 серпня 2015 року у справі № 554/1286/15-ц позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 21 грудня 2007 року № 22.45-10/07-СК, від 21 грудня 2007 року № 22.47-10/07-СК, від 31 березня 2008 року № 22.71-10/08-СК в загальній сумі 35 064 515,87 грн звернено стягнення на предмет іпотеки за договором наступної іпотеки від 21 грудня 2007 року № 22.45-10/07-ДІ, а саме: нежитлову будівлю (приватний клуб) загальною площею 928,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9 .

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2015 року (джерело посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52639735) апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2 задоволено. Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за Генеральною угодою № 10 та кредитними договорами від 21 грудня 2007 року № 22.45-10/07-СК, від 21 грудня 2007 року № 22.47-10/07-СК, від 31 березня 2008 року № 22.71-10/08-СК щодо надання позичальнику кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1 200 000 доларів США 21 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ БАНК", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК", та ОСОБА_1. було укладено договір наступної іпотеки № 22.45-10/07-ДІ, предметом якого є нерухоме майно, а саме - нежитлова будівля (приватний клуб) загальною площею 928,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 . При цьому в певний період часу ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 був співвласником вказаної будівлі, однак за договором дарування від 23 березня 2015 року подарував свою частку в цьому майні ОСОБА_10 .

Таким чином, ОСОБА_2 як учасник вказаного судового провадження ще у 2015 році міг дізнатися про прийняття третейським судом оскаржуваних рішень, на підставі яких ОСОБА_1 у 2006 році набув у власність спірне нерухоме майно, яке в подальшому передав в іпотеку банку.

Отже, апеляційний суд як суд першої інстанції, з урахуванням вказаних норм процесуального права, обґрунтовано виходив з того, що звернувшись у лютому 2020 року до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, ОСОБА_2 пропустив встановлений статтею 454 ЦПК України 90-денний строк для подання такої заяви.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення Апеляційним судом Полтавської області норм процесуального права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах свого неповнолітнього внука ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.