Позов мотивований тим, що наказами Головного управління Держземагентства в Сумській області від 10 квітня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 96,79 га, 13,39 га, 3,00 га та 6,50 га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Наказами Головного управління Держземагентства в Сумській області від 28 квітня 2015 року ОСОБА_1 було передано в оренду земельні ділянки площею 95,9956 га (кадастровий номер 5921285800:07:004:0096), площею 13,3965 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0167), площею 3,0581 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0105), площею 6,5069 га (кадастровий номер 5921285800:08:006:0102) сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населеного пункту на території Яблучненської сільської ради, з приводу чого 18 травня 2015 року були укладені відповідні договори оренди земельних ділянок.

Вважає оскаржувані накази незаконними, так як їх було прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та всупереч установленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, зокрема: земельні ділянки були надані не єдиним масивом, а на значній відстані одна від одної; у клопотаннях про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 не обґрунтувала їх розмір з приводу необхідності отримання великих площ земельних ділянок та не зазначила перспективи діяльності фермерського господарства, а надане нею обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства не є таким; відповідач не має відповідної освіти та досвіду роботи, необхідних для зайняття фермерською діяльністю. Крім того, був порушений порядок отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, так як на момент передачі відповідачці ОСОБА_1 спірних земельних ділянок в оренду вже існувало фермерське господарство "Фортуна Подоляка", засновником і керівником якого є відповідач. Оскільки порушено законодавчо визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 не мала права на отримання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза межами конкурсу, без проведення земельних торгів.

Позивач просив

визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства в Сумській області від 10 квітня 2014 року за № СМ/5921285800:07:004/00001397, № СМ/5921285800:08:005/00001394, № СМ/5921285800:08:005/00001396 та № СМ/5921285800:08:006/00001401 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства в Сумській області від 28 квітня 2015 року за № 18-1325/16-15-СГ, № 18-1324/16-15-СГ, № 18-1323/16-15-СГ та № 18-1322/16-15-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок площею 95,9956 га (кадастровий номер 5921285800:07:004:0096), площею 13,3965 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0167), площею 3,0581 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0105) та площею 6,5069 га (кадастровий номер 5921285800:08:006:0102) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району, строком на 7 років;

визнати недійсними договори оренди спірних земельних ділянок, укладених 18 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Сумській області та ОСОБА_1,

стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2017 року позов Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагентства в Сумській області (зараз Головне управління Держгеокадастру в Сумській області) від 10 квітня 2014 року № № СМ/5921285800:07:004/00001397, СМ/5921285800:08:005/00001394, СМ/5921285800:08:005/00001396, СМ/5921285800:08:006/00001401 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагентства в Сумській області (зараз Головне управління Держгеокадастру в Сумській області) від 28 квітня 2015 року №№ 18-1325/16-15-СГ, 18-1324/16-15-СГ, 18-1323/16-15-СГ, 18-1322/16-15-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок площею 95,9956 га (кадастровий номер 5921285800:07:004:0096), 13,3965 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0167), 3,0581 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0105), 6,5069 га (кадастровий номер 5921285800:08:006:0102) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Яблучненської сільської ради В.Писарівського району, строком на 7 років.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 95,9956 га (кадастровий номер 5921285800:07:004:0096), 13,3965 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0167), 3,0581 га (кадастровий номер 5921285800:08:005:0105), 6,5069 га (кадастровий номер 5921285800:08:006:0102), загальною площею 118,9571 га та нормативною грошовою оцінкою 3 471 873, 50 грн., укладених 18 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства в Сумській області (зараз Головне управління Держгеокадастру в Сумській області) та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Держземагентства в Сумській області допущено порушення вимог Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) , який визначає порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства. Розглядаючи заяву та видаючи накази про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою і передачу земельних ділянок в оренду Головне управління Держземагентства в Сумській області не дотрималось вимог Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) , не дало оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1, наявності в неї бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило доводів заявника, наведених на обґрунтування розміру земельної ділянки, не перевірило перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. З урахуванням вимог статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134, 135, 137 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах, тому фермерське господарство "Фортуна Подоляка" як юридична особа повино було отримати спірні земельні ділянки лише на конкурентних засадах за результатами земельних торгів. ОСОБА_1 отримала земельні ділянки площею 118,9571 га та уклала відповідні договори оренди, будучи на той час головою ФГ "Фортуна Подоляка", після отримання земельних ділянок ОСОБА_1 не проводила реєстрацію нового фермерського господарства, а продовжувала використовувати земельні ділянки фермерським господарством, яке на той час уже існувало та засновником і головою якого вона була. Вказане свідчить що ОСОБА_1 отримала вказані земельні ділянки не для створення фермерського господарства, а для здійснення товарно - сільськогосподарського виробництва вже створеним фермерським господарством.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову Охтирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відмовлено.

Компенсовано ОСОБА_1 за рахунок держави судові витрати зі сплати судового збору, понесені нею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 5280 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про порушення з боку відповідачів процедури передачі ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок є помилковим.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що оскаржені накази були видані до державної реєстрації фермерського господарства, тобто, дозвіл був наданий відповідачу саме як фізичній особі для реалізації її мети щодо створення фермерського господарства. До того ж, відповідач обґрунтувала величину розміру земельної ділянки та вказала перспективи діяльності фермерського господарства.

Як оскаржувані накази від 28 квітня 2015 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду, так і оспорювані договори оренди цих земельних ділянок від 18 травня 2015 року були, відповідно, видані відносно ОСОБА_1 та укладені з нею, як з фізичною особою, що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що спірні земельні ділянки були надані в користування саме юридичній особі ФГ "Фортуна Подоляка", так як в даному випадку вказані накази та договори оренди землі свідчать про єдиний намір відповідач отримати в оренду 153,58 га землі для ведення фермерського господарства, хоча процес реалізації наданого відповідачу права на створення фермерського господарства був розбитий на два етапи, початок якого розпочався ще у березні 2014 року з подання відповідачем заяви (клопотання) про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років орієнтованою площею 153,58 га для ведення фермерського господарства.

Оскільки чинне на той час законодавство не забороняло фізичній особі отримати землю для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, то в даному випадку не йдеться про те, що фермерське господарство, як юридична особа, мало отримати додаткові земельні ділянки за процедурою проведення земельних торгів.

Висновки суду першої інстанції про те, що головне управління Держземагентства в Сумській області не перевірило дійсності волевиявлення відповідача, наявності в неї бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, спростовуються матеріалами справи, зокрема, договорами за участі фермерського господарства про замовлення виконання послуг сільськогосподарською технікою для вирощування зернових та технічних культур, довідкою про зберігання зерна ФГ "Фортуна Подоляка" на елеваторі ПАТ "Подоляка", даними фінансово-статистичної звітності за 2015-2016 роки, розрахунковими документами за отримані послуги та актами здачі-прийняття робіт. Спірні земельні ділянки були надані відповідачу окремим масивом, а для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 має відповідну освіту і досвід роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Сумської області, у якій він просить постанову апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2018 року скасувати, залишити в силі рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2017 року. Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оспорювані накази Головного управління Держземагентства у Сумській області видані після всебічного дослідження дійсного волевиявлення заявника обробляти землю, наявності в неї бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду. Судом першої інстанції правомірно підтверджено доводи прокурора щодо безпідставного отримання ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 118,9571 га у порядку положень статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" після реєстрації юридичної особи ФГ "Фортуна Подоляка". Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Позиція інших учасників справи

У липні 2018 року від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2018 року скасувати, залишити в силі рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2017 року.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин може використати своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства без участі у публічних торгах до державної реєстрації фермерського господарства. Додатково земельні ділянки фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Тому ФГ "Фортуна Подоляка" як юридична особа могло отримати спірні земельні ділянки лише на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

У липні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить залишити постанову апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2018 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними. Прийнята судом апеляційної інстанції постанова не містить в собі жодних невідповідностей закону, винесена з повним і всебічним дослідженням обставин справи, містить правильні висновки, які ґрунтуються на обставинах справи.

У липні 2018 року від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду Сумської області від 27 лютого 2018 року скасувати, залишити в силі рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 27 жовтня 2017 року.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурсних засадах через участь у торгах, тому ФГ "Фортуна Подоляка", як юридична особа, могло отримати спірні земельні ділянки лише на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року поновлено прокуратурі Сумської області строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 575/656/17 з суду першої інстанції.

У червні 2018 року матеріали цивільної справи № 575/656/17 надійшли до Верховного Суду.

14 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про касаційний розгляд справи № 575/656/17 за участю її представника, справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держземагентства у Сумській області із заявою (клопотанням) про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 7 років орієнтованою загальною площею 153,58 га для ведення фермерського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Обґрунтовуючи свій намір, ОСОБА_1 вказала, що володіє можливостями та знаннями для ефективного та раціонального використання землі. У зв`язку з цим вона вирішила створити фермерське господарство з метою вирощування зернових та технічних культур.

В подальшому, обґрунтовуючи 19 вересня 2014 року необхідність надання заявленої земельної ділянки в зазначеному розмірі, ОСОБА_1 послалась на те, що має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських зернових та технічних культур, для чого придбала трактор Т-150, ХТЗ з необхідними комплектуючими агрегатами, яким буде здійснюватись обробка землі, а також придбала зернозбиральну техніку, автомобілі КАМАЗ, ГАЗ-САЗ, які будуть використовуватись для транспортування вантажів, а також зазначила, що має для цього необхідні фінансові можливості.

Відповідно до диплома магістра серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у 2010 році закінчила з відзнакою Полтавську державну аграрну академію і отримала повну вищу освіту за спеціальністю "Адміністративний менеджмент" та здобула кваліфікацію менеджера (управителя) з адміністративної діяльності.

З 03 серпня 2010 року вона прийнята на роботу економістом з фінансової роботи відділку ОСОБА_2 до Приватної агрофірми "Подоляка".

10 квітня 2014 року Головним управлінням Держземагентства в Сумській області видано накази про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: орієнтовною площею 96,79 га №СМ/5921285800:07:004/00001397, орієнтовною площею 13,39 га № СМ/5921285800:08:005/00001394, орієнтовною площею 3,00 га № СМ/5921285800:08:005/00001396, орієнтовною площею 6,5 га № СМ/5921285800:08:006/00001401, орієнтовною площею 5,45 га № СМ/5921285800:08:006/000013965, орієнтовною площею 14,32 га № СМ/5921285800:08:008/00001399, орієнтовною площею 3,05 га № СМ/5921285800:08:005/00001400, орієнтовною площею 11,05 га № СМ/5921285800:08:006/00001398, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення фермерського господарства, які розташовані за межами населеного пункту на території Яблучненської сільської ради В.Писарівського району Сумської області.

10 квітня 2014 року відповідач ОСОБА_1 уклала договори з ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на виконання проектно-вишукувальних робіт по виготовленню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих на території Яблучненської сільської ради В.Писарівського району Сумської області.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на 02 липня 2014 року проектний інститут виготовив лише три проекти із землеустрою, у зв`язку з чим 02 липня 2014 року, відповідач ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держземагентства у Сумській області із заявами про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок площею 14,3275 га, 11,0541 га та 3,0002 га на території Яблучненської сільської ради, після чого наказами Головного управління Держземагентства у Сумській області від 15 липня 2014 року були затверджені проекти землеустрою щодо відведення та надання відповідачці в оренду вказаних земельних ділянок.

В подальшому, 19 та 24 вересня 2014 року між сторонами було укладено три договори оренди землі, за якими ОСОБА_1 отримала в оренду земельні ділянки площею 14,3275 га, 11,0541 га та 3,0002 га.

На підставі вказаних договорів оренди земельних ділянок реєстраційна служба Великописарівського районного управління юстиції Сумської області 19 та 24 вересня 2014 року прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки площею 14,3275 га, 3,0002 га та 11,0541 га, після чого зазначені земельні ділянки були передані в оренду відповідачу ОСОБА_1 із складанням актів приймання-передачі земельних ділянок від 19 вересня 2014 року та 24 вересня 2014 року, відповідно.

16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 зареєструвала ФГ "Фортуна Подоляка".

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що "можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам. 26 вересня 2014 року наказом ГУ Держземагентства у Харківській області № 2305-СГ ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку, на підставі якого між ним і ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV (973-15) . Після державної реєстрації цього договору відповідачем засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації (09 вересня 2016 року), а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зроблено висновок, що "спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що "відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18). Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19)".

У справі, що переглядається, Головним управлінням Держземагентства у Сумській області було видано вісім наказів "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 10 квітня 2014 року за № СМ/5921285800:08:005/00001400, №СМ/5921285800:08:006/00001398, № СМ/5921285800:08:006/00001395, №СМ/5921285800:08:006/00001399, № СМ/5921285800:08:005/00001396, №СМ/5921285800:08:005/00001394, № СМ/5921285800:08:006/00001401 та №СМ/5921285800:07:004/00001397, якими було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 3,05 га, 11,05 га, 5,45 га, 14,32 га, 3,00 га, 13,39 га, 6,50 га та 96,79 га в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (рілля) для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Наказами Головного управління Держземагентства у Сумській області від 15 липня 2014 року були затверджені проекти землеустрою щодо відведення та надання відповідачці в оренду земельних ділянок площею 14,3275 га, 11,0541 га та 3,0002 га. 19 та 24 вересня 2014 року між сторонами було укладено три договори оренди землі, за якими ОСОБА_1 отримала в оренду земельні ділянки площею 14,3275 га, 11,0541 га та 3,0002 га. Вказані договори зареєстровані у Державному реєстрі речових прав. Після отримання в оренду спірних земельних ділянок, ОСОБА_1 16 жовтня 2014 року зареєструвала Фермерське господарство "Фортуна Подоляка".

Оскільки на час звернення прокурора до суду з позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що "зміни до ЦПК України (1618-15) , внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі". Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції".

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови вона може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.