розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області у складі судді Вовк Л. В. від 15 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В.. Кружиліної О. А. від 27 лютого 2018 року,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Краснокутська РДА), третя особа - служба у справах дітей Краснокутської РДА Харківської області, про надання права на побачення з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що вона за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2011 року позбавлена батьківських прав відносно своєї дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 02 липня 2015 року її дитина усиновлена.

Посилаючись на те, що вона любить свою дитину і сумує за нею, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила надати дозвіл на періодичні побачення з її дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, один раз на тиждень протягом не менше однієї години у присутності усиновлювачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача припинилось право на побачення з біологічною дитиною у зв`язку з її усиновленням та наявністю таємниці усиновлення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, оскільки право позивача на побачення з біологічною дочкою, передбачене статтею 168 СК України, припинилось, так як дитина усиновлена, а таємниця усиновлення забезпечується нормами чинного законодавства.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з нормами міжнародного права та Конвенції ООН "Про права дитини" усиновлені діти мають право доступу до інформації про їх походження, особисту та сімейну історію та наскільки це можливо, особистих даних про їх біологічних батьків, за відповідного нагляду. Заявник вважає, що її побачення з дитиною не матимуть негативного впливу на неї та на її моральне виховання і не завдасть шкоди життю та здоров'ю дитини. Крім того, суд не залучив до участі у справі належного відповідача - усиновлювача та не з'ясував ні його думку, ні думку дитини щодо даного питання.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

До Верховного Суду надійшли відзиви Краснокутської РДА на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на те, що Краснокутської РДА є неналежним відповідачем у справі, оскільки малолітня ОСОБА_2 на її обліку на момент звернення до суду з указаним позовом не перебувала, так як була усиновлена, просила залишити касаційну скаргу в частині вимог до Краснокутської РДА без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній і витребувано цивільну справу № 644/9098/15-ц з Краснокутського районного суду Харківської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . ЇЇ біологічними батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2011 року у справі № 2029/2-2758/11 ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На період перебування дитини в центрі спеціально-психологічної реабілітації "Гармонія" та в дитячому будинку сімейного типу родини ОСОБА_5, відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року та від 27 травня 2015 року ОСОБА_1 дозволено побачення з дочкою.

Згідно з рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 02 липня 2015 року малолітня ОСОБА_2 усиновлена громадянами України, змінено її прізвище та по батькові. Рішення набрало законної сили.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Водночас, згідно з частиною першою статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

Усиновлення - це прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (стаття 207 СК України).

Право дитини на виховання у сім`ї є одним із основоположних прав дитини. У разі неможливості залишення дитини з батьками розширюються можливості реалізації її права на виховання у сімейному оточені шляхом усиновлення, встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, взяття під патронат.

За змістом частини четвертої статті 3 СК України сім`я, крім загальних підстав створення (шлюб, кровне споріднення), може створюватися на підставі усиновлення. Вважається, що усиновлення дозволяє досягти найкращих позитивних результатів у вихованні дитини. Адже сім`я виступає природним середовищем для фізичного, психічого, духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення.

Таким чином, усиновлення є особливою сімейною формою виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Взаємини між усиновлювачами і дитиною мають такий самий характер, що і взаємини між членами сім`ї, і ці зв'язки захищає стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Основна мета усиновлення - забезпечення постійної сім`ї для дитини, турботу про яку не можуть проявити її батьки (стаття 13 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Стаття 11 Європейської конвенції про усиновлення дітей закріплює положення, відповідно до якого унаслідок усиновлення дитина стає повноцінним членом сім`ї усиновлювача (усиновлювачів) і має стосовно усиновлювача (усиновлювачів) та його сім`ї або їхньої сім`ї такі самі права та обов`язки, як і діти усиновлювача (усиновлювачів), батьківство яких установлено законом. У разі, коли дитина усиновлюється двома особами - подружжям її кровні родинні зв'язки повністю припиняються.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 рішенням суду позбавлена батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З позовом про поновлення батьківських прав ОСОБА_1 не зверталася.

У 2015 році ОСОБА_2 усиновлена громадянами України, змінено її прізвище та по батькові.

Позивач ОСОБА_1 не реалізувала, передбачене статтею 169 СК України право на поновлення батьківських прав відносно її дочки, юридичний зв`язок із дитиною не відновила.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що за обставин позбавлення позивача батьківських прав та усиновлення дитини перспективи возз`єднання біологічної матері з дитиною є незначними. Оскільки з усиновленням дитини втрачається сенс, який вкладав законодавець у право побачення - виправлення біологічних батьків стає юридично іррелеватним, оскільки поновлення батьківських прав стає неможливим відповідно до частини другої статті 169 СК України.

Колегія суддів вважає, що захист прав позивача не міг бути реалізований в обраний нею спосіб, оскільки Краснокутська РДА Харківської області, до якої були пред`явлені вимоги, не є тим органом, до повноважень якого відноситься вирішення питання про надання права на побачення з дитиною батькам, які позбавлені батьківських прав, оскільки саме органу опіки та піклування належать повноваження забезпечувати вирішення питань щодо захисту прав дітей, позбавлених батьківського піклування. Однак вимоги до служби у справах дітей Краснокутської РДА Харківської області позивачем не заявлялися.

Звернувшись до суду з позовом про надання права на побачення з дитиною, позивач, за наявності таємниці усиновлення, встановленої законом, та неможливості у зв'язку із цим залучення до участі у справі осіб, які усиновили дитину, посилалась на своє право як біологічної матері на побачення з дитиною.

Проте, пред`явивши вимоги до неналежного відповідача, позбавила суд можливості при розгляді справи врахувати як інтереси та права усиновленої дитини та усиновлювачів, так і її право на побачення з дитиною, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право біологічної матері на побачення з дитиною, право на контакти з дитиною неодноразово висловлював Європейський Суд з прав людини у рішеннях CASE OF A.S. v. NORWAY (Application no.60371/15), 17/12/2019; CASE OF ABDI IBRAHIM v. NORWAY (Application no. 15379/16), 17/12/2019; CASE OF STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY (Application no. 37283/13). 10/09/2019.

Проте, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 30 жовтня 2018 року у справі "С.С. проти Словенції" (заява № 40938/16) зазначив, що стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає від національних органів влади нескінченних спроб возз`єднання родини; від органів державної влади вимагається лише те, щоб вони вжили всіх необхідних заходів, які розумно можуть сприяти возз`єднанню дитини та їх батьків. У той же час, коли минув значний проміжок часу з моменту, коли дитина перебувала на піклуванні, зацікавленість дитини не змінювати своє фактичне сімейне становище може переважати над інтересами батьків повернути сім'ю. Враховуючи, що перспективи возз`єднання біологічної сім`ї у даному випадку були незначні (біологічна мати була позбавлена батьківських прав, а дитина була усиновлена), Суд вважав, що інтереси дитини у повній інтеграції до її фактичної родини переважають над бажанням заявниці зберігати з нею юридичні зв`язки.

Таким чином, оскільки позов біологічної матері про надання побачення з дитиною пред`явлений до неналежного відповідача, само по собі це унеможливило з`ясування судами попередніх інстанцій найкращих інтересів дитини з огляду на її усиновлення та у будь-якому випадку унеможливило виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позову.

За таких підстав та з урахуванням положень статті 412 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе змінити судові рішення судів попередніх інстанцій в частині правового обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року змінити в частині правового обґрунтування мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .