Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 527/2557/17

провадження № 61-40225св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

третя особа - Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), третя - Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області (далі - Глобинська РДА), про визнання незаконними та скасування наказів, визнання договору оренди недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2010 року між ним, як головою Фермерського господарства "Савченко Олександр Іванович" (далі - ФГ "Савченко Олександр Іванович") та Глобинською РДА укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 55,7852 га, у тому числі ріллі 55, 7852 га, розташована на території Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. 04 серпня 2016 року, позивачу стало відомо, що з користування господарства незаконно вибула вищезазначена земельна ділянка. У зв`язку з наказами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області він не може вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою та позбавлений можливості вести законну господарську діяльність фермерського господарства. Вважає, договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 недійсним, а передача ОСОБА_2 земельної ділянки здійснена всупереч вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ).

Зазначає, що будь-яких дій відносно належної на підставі договору оренди земельної ділянки не вчиняв, довіреності від імені юридичної особи чи себе не видавав, правочинів спрямованих на припинення користування належної на підставі договору оренди земельної ділянки не вчиняв та нікого на такі чи подібні дії не уповноважував.

Таким чином, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 31 серпня 2015 року № 1018/0/75-15-СГ про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер 5320687600:00:005:0075;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 31 серпня 2015 року № 1021/0/75-15-СГ про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер: 5320687600:00:005:0075, для ведення фермерського господарства;

- визнати недійсним договір оренди землі від 02 вересня 2015 року укладений між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 5320687600:00:005:0075, для ведення фермерського господарства, загальною площею площею 55,7852 га, у тому числі, ріллі 55,7852 га, яка знаходиться на території Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Дергеокадастру у Полтавській області від 31 серпня 2015 року № 1021/0/75-15-СГ про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер: 5320687600:00:005:0075, для ведення фермерського господарства; визнано недійсним договір оренди від 02 вересня 2015 року укладений між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер: 5320687600:00:005:0075, для ведення фермерського господарства, загальною площею 55,7852 га у тому числі ріллі - 55,7852 га, яка знаходиться на території Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент подання, представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_3, заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 кадастровий номер 5320687600:00:005:0075, довіреність не була скасована, анульована, термін її дії не було припинено. Представник діяв у межах повноважень зазначених у довіреності, тому позов в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ Дергеокадастру у Полтавській області від 31 серпня 2015 року № 1018/0/75-15-СГ про розірвання договору оренди задоволенню не підлягає. Задовольняючи позов в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ Дергеокадастру у Полтавській області від 31 серпня 2015 року № 1021/0/75-15-СГ та визнання недійсним договору оренди землі від 02 вересня 2015 року укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення оскаржуваного наказу на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2015 року, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, був зареєстрований попередній договір оренди, що унеможливлювало передачу зазначеної земельної ділянки в оренду іншому орендарю без реєстрації припинення іншого речового права з попереднім орендарем, оскільки це порушує його право.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 31 серпня 2015 року № 1021/0/75-15-СГ про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди від 02 вересня 2015 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір оренди землі від 02 вересня 2015 року на підставі наказу № 1021/0/75-15-СГ від 31 серпня 2015 року між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 набув чинності з моменту його державної реєстрації, а саме: 07 вересня 2015 року. В свою чергу додаткова угода від 01 вересня 2015 року про розірвання договору оренди землі від 24 жовтня 2010 року укладеного з ОСОБА_1 відбулася 04 вересня 2015 року, тобто до реєстрації договору оренди землі укладеного із ОСОБА_2 . Апеляційний суд дійшов висновку, що наказом від 31 серпня 2015 року № 1021/0/75-15-СГ, виданим ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не порушено права позивача, як користувача спірної земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд справи чим позбавив конституційного права на участь у судовому розгляді, подання доказів та наведення доводів, що є безумовною підставою для скасування судового рішення

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу банку залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки рішення є законними, а доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 24 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та Глобинською РДА укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 55,7852 га, у тому числі ріллі 55,7852 га, що розташована на території Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Довіреністю, посвідченою 10 серпня 2015 року приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Джусь С. В., ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси, в тому числі, в органах Державного земельного кадастру, ГУ Держгеокадастру в Полтавські області. Для виконання цієї довіреності повіреній особі надано право здійснювати від імені довірителя, серед іншого, при необхідності розірвати договори оренди. Згідно витягу від 10 серпня 2015 року № 29442094 про реєстацію в Єдиному реєстрі довіреностей, вказана довіреність зареєстрована.

На підставі поданої заяви, представником за довіреністю ОСОБА_1 - ОСОБА_3, 31 серпня 2015 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ № 1018/0/75-15-сг про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер 5320687600:00:005:0075, та укладення угоди про розірвання договору оренди з реєстрацією у встановленому законом порядку. Визначено, земельну ділянку передати до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

01 вересня 2015 року між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1, укладено угоду про розірвання договору оренди землі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року закінчено підготовчі дії у вказаній справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 12 червня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом оскарження є рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому вказана категорія справ розглядається в апеляційному порядку без виклику учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 28 квітня 2020 року в справі № 754/3435/19 (провадження № 61-1122св20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише

у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру

і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У справі, що переглядається позивачем ОСОБА_1 заявлено немайнові вимоги: про визнання незаконними та скасування наказів, визнання договору оренди недійсним.

Отже, помилковим є висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, оскільки розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися

з повідомленням учасників справи.

Зазначене позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися процесуальними правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі частини четвертої статті 401 ЦПК України суд у попередньому судовому засіданні касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направлення справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За таких обставин постанова Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року винесена з порушення норм процесуального права, що в силу частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 401, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов