відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31,

третя особа - Мурованокуриловецька районна рада,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року у складі судді Тучинської Н. В. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Медяного В. М., Матківської М. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просили визнати недійсним рішення зборів співвласників майнових паїв в колишньому Колективному сільськогосподарському підприємстві "Прогрес" (далі - КСП "Прогрес") від 06 березня 2016 року в частині вирішення питання про розпаювання приміщення контори КСП "Прогрес", а також виділити їм в рахунок паїв приміщення контори КСП "Прогрес" з доплатою різниці вартості приміщення та грошової суми паю.

В обґрунтування позову зазначали, що вони є співвласниками майнових паїв в колишньому КСП "Прогрес" с. Роздолівка, частка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай складає 0, 03 % майна, а частка ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом складає 0, 28 %.

Рішенням зборів співвласників від 06 березня 2016 року, оформленим протоколом № 2, було вирішено не розпайовувати приміщення колишньої контори КСП "Прогрес", а залишити для потреб села. Позивачі вважають рішення зборів співвласників майнових паїв в частині, що стосується приміщення колишньої контори, недійсним, оскільки воно прийнято нелегітимним складом.

Крім того вказують, що неодноразові звернення про виділення їм приміщення колишньої контори в рахунок майнових паїв залишені співвласниками майнових паїв без задоволення.

09 листопада 2017 року за їх заявою збори співвласників майнових паїв не відбулись через відсутність усіх співвласників. Оскільки все майно колишнього КСП "Прогрес" розділено між відповідачами, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, оскільки позивачі не дотрималися процедури звернення щодо виділення майнових паїв, передбаченої чинним законодавством, не надали докази про те, що вони зверталися із відповідними заявами до загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Прогрес" с. Роздолівка.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року і постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що все майно КСП "Прогрес" є спільною частковою власністю колишніх його членів, які на момент розпорядження цим майном мали оформлені майнові сертифікати. Тільки всі 33 співвласники шляхом одностайного голосування мали право ухвалити рішення щодо відчуження та виділення в натурі частки майна КСП, однак рішення про розпорядження майном було ухвалене шістьма членами КСП "Прогрес". Суди в оскаржуваних рішеннях послалися на неіснуючі норми права і позбавили позивачів права власності.

Суд безпідставно відхилив клопотання про витребування, дослідження і огляд доказів, які мають значення для правильного вирішення справи та знаходяться у справі № 139/224/17 та у справі № 139/454/17. Відтак оскаржувані рішення ґрунтуються на припущеннях.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

18 вересня 2018 року справа № 139/1163/17 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ВІ ХІІІ №009511 від 03 серпня 2001 року ОСОБА_1 належить частка 0,03 % у пайовому фонді майна колишнього КСП "Прогрес" с. Роздолівка Мурованокуриловецького району Вінницької області.

ОСОБА_2 належить 0,28 % від усього майнового фонду, що знаходиться у загальному користуванні КСП "Прогрес" с. Роздолівка, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори 26 січня 2017 року.

06 березня 2016 року було скликано загальні збори співвласників майнових паївКСП "Прогрес".

Зпротоколу №2 від 06 березня 2016 року вбачається, що на порядок денний було винесено питання щодо правильного розподілу майна КСП. На засіданні співвласників майнових паїв було прийнято рішення не розпайовувати колишню контору КСП "Прогрес", за яке проголосувало 23 особи із 24 присутніх, одна особа утрималася. Також на загальних зборах вирішили продати декілька одиниць техніки з метою повернення грошей спадкоємцям померлих власників майнових паїв.

Згідно з частиною другою статті 318 ЦК України всі суб`єкти права власності є рівними перед законом, а усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ в натурі його частки із спільного майна за згодою інших співвласників.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) , постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28 лютого 2001 року (177-2001-п) "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки", Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року.

За змістом статей 5, 7- 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства).

Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства, частка майна члена колективного підприємства є частиною майна колективного підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (володіння, користування, розпорядження).

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій за згодою сторін, формі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" (177-2001-п) виділення майна в натурі проводиться у порядку, розробленому Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, та затвердженому зборами співвласників. Відповідно до зазначеного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться Комісією на підставі рішення зборів співвласників.

Вищим органом співвласників майнових паїв визнаються збори.

У випадку невиконання зборами співвласників рішення щодо виділення підприємством-правонаступником майна в натурі власнику майнового паю, останній може реалізувати своє право на судовий захист.

Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх сільськогосподарських підприємств, які затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315, передбачено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву (пункт 4.1.) Пунктом 4.3 Рекомендацій передбачено, що якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки.

Таким чином, підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Встановлено, що до ухвалення Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області 01 серпня 2017 року рішення у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення майнових паїв в натурі ОСОБА_1, ОСОБА_2 не зверталися до загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Прогрес" с. Роздолівка із заявами про виділення їм майна в натурі.

Встановивши, що позивачами не була дотримана процедура звернення із заявами про виділення майнових паїв, яка передбачена чинним законодавством, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для виділення їм в рахунок паїв приміщення контори КСП "Прогрес" з доплатою різниці вартості приміщення та грошової суми паю.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 21 квітня 2017 року, яке набрало законної сили 05 травня 2017 року, відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Спілки співвласників майнових паїв с. Роздолівка в особі ОСОБА_3 про визнання нелегітимними зборів власників майнових паїв, визнання незаконним рішення зборів власників майнових паїв та протоколу №2 від 06 березня 2016 року.

Цим рішенням встановлено, що відсутні правові підстави для визнання нелегітимними загальних зборів співвласників майнових паїв чи відсутність кворуму.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року, володіння та користування майном здійснюється за усним погодженням співвласників, а управління майном здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно усіма співвласниками майнових паїв (пункт 2.5. Рекомендацій).

Суди встановили, що станом на день проведення загальних зборів 06 березня 2016 року у спілці було 124 майнових паї, з яких на зборах могли бути присутніми 33 власника, оскільки власники 91 майнового паю померли.

Як вбачається з протоколу № 2 від 06 березня 2016 року із 33 власників на зборах були присутні 24 особи, з яких за рішення про залишення приміщення колишньої контори у загальному користуванні проголосували 23 власника, тобто більше як 2/3 співвласників.

Таким чином, рішення щодо нерозпаювання приміщення контори колишнього КСП "Прогрес" не відноситься до тих, що мають прийматися одностайно, так як таке рішення не призводить до відчуження майна чи виділення його в натурі, тому правильними є висновки судів щодо відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Прогрес" від 06 березня 2016 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2018 року залишити без змін.