провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року в складі судді Токарєвої Н. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Піддубного Р. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Павлової О. О. та просив визнати протиправними її дії з посвідчення 25 січня 2016 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що при посвідченні зазначеного договору купівлі-продажу нотаріус порушила вимоги Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки не перевірила сімейний стан продавця шляхом витребування оригіналу свідоцтва про шлюб чи отримання витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу.

Окрім цього, всупереч порядку проведення державної реєстрації, нотаріус, незважаючи на подану ним заяву про державну реєстрацію права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, провела державну реєстрацію права власності на цю квартиру за іншою особою, заява від якої надійшла пізніше, ніж його.

Внаслідок таких незаконних дій приватного нотаріуса Павлової О. О. порушено його право власності на частину квартири, набуту за час шлюбу з ОСОБА_2, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів факт того, що при посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 25 січня 2016 року приватний нотаріус Павлова О. О. порушила законодавство, позовні вимоги фактично зводяться до оспорювання правочину, а не вчинення нотаріальної дії, а тому немає підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року і ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири і подальшої реєстрації права власності на неї за покупцем приватний нотаріус Павлова О. О. декілька разів порушила чинне законодавство, оскільки не перевірила належним чином статусу відчужуваної квартири, порушила черговість реєстрації права власності і в подальшому, виявивши, що вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, не скасувала її. Однак, суди попередніх інстанцій наведені обставини не взяли до уваги, надали перевагу доказам відповідача, що призвело до неправильного вирішення спору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 липня 2018 року справа № 635/2904/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Павлової О. О. - Трофімов В. А. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України (1618-15) застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 25 січня 2016 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Павловою О. О. посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_4 .

Належність даної квартири ОСОБА_2 була встановлена приватним нотаріусом Павловою О. О. на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Полторацькою Л. М. 25 травня 1999 року, реєстровий № 637, зареєстрованого в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації 05 липня 1999 року за реєстровим № 3216/80.

26 січня 2016 року приватним нотаріусом Павловою О. О. прийнято рішення за заявою ОСОБА_4 про державну реєстрацію за нею права власності на цю квартиру.

Згідно з копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано 14 жовтня 1995 року в відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1958. Дошлюбне прізвище після укладеного шлюбу ОСОБА_2 змінила на ОСОБА_2 .

Згідно з наданою копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00016232014 від 22 січня 2016 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований 14 жовтня 1999 року.

Зі змісту відповіді Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 20 січня 2017 року № 853/08.01-03-06 суди встановили, що перевіркою облікових даних архівного фонду Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області виявлено актовий запис про шлюб № 1958 від 14 жовтня 1995 року, складений Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Даний актовий запис внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 08 квітня 2009 року за № 625614.

22 січня 2016 року спеціалістом Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гаврюшенком Є. А. на підставі заяви ОСОБА_2 видано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 16232014 (бланк серії АМВ № 174215), в якому зазначена дата державної реєстрації шлюбу "14 жовтня 1995 року".

Копія наданого витягу не відповідає документу, виданому Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області за № 16232014.

Одночасно зазначено, що змін, як до паперового носія актового запису, так і до Державного реєстру актів цивільного стану громадян не вносилось.

Також проінформовано, що 13 серпня 2016 року відповідно до рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року про розірвання шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2, справа № 688/4172/15-ц, у вищевказаному актовому записі про шлюб поставлено відмітку про розірвання шлюбу.

За результатами проведеної перевірки порушень з боку працівників Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції не встановлено.

Позивач неодноразово оскаржував дії приватного нотаріуса Павлової О. О. з приводу посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 до Міністерства юстиції України.

Листом Міністерства юстиції України від 10 жовтня 2016 року позивача повідомлено, що в ході перевірки його скарги встановлено, що приватним нотаріусом Павловою О. О. було порушено черговість розгляду заяв про реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав та внесено до реєстру рішення про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру. За цих підстав ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його заяви про реєстрацію права власності на Ѕ частину спірної квартири.

Наказом Міністерства юстиції України від 11 квітня 2017 року № 1214/15, на підставі довідки про проведення камеральної перевірки, приватному нотаріусу Павловій О. О. було тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на шість місяців з тих підстав, що нотаріусом було виявлено подання раніше заяви на реєстрацію права власності на частину спірної квартири ОСОБА_1 згідно з рішенням суду від 01 грудня 2015 року в справі № 635/8047/15-ц, а вона прийняла рішення про задоволення заяви ОСОБА_4 про реєстрацію права власності за нею на ту саму квартиру згідно з договором купівлі-продажу від 25 січня 2016 року, яка була подана пізніше.

Установлено також, що позивач звертався до Харківського районного суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з підстав того, що нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, а нотаріусом не було перевірено цього факту та посвідчено договір і зареєстровано право власності за ОСОБА_4 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року в справі № 635/8709/15-ц позов ОСОБА_1 задоволений частково, оспорюваний договір купівлі-продажу квартири визнано недійсним. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2018 року вищезазначене рішення суду змінено та визнано недійним в Ѕ частині договір купівлі-продажу квартири.

З листа Харківської місцевої прокуратури № 6 від 24 березня 2017 року суди виявили, що 01 лютого 2017 року за фактом незаконного відчуження квартири відкрито кримінальне провадження за № 12017220780000078.

Згідно з відповіддю ДП "Національні інформаційні системи" від 18 серпня 2017 року станом на 25 січня 2016 року підприємством не надавався доступ до Державного реєстру актів цивільного стану приватному нотаріусу Павловій О. О.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат" (3425-12) .

Частиною першою статті 1 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про нотаріат" нотаріус зобов`язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам

Статтею 50 Закону України "Про нотаріат" передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

При вирішення питання щодо обґрунтованості вимог суди мають виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суровій відповідності з встановленими для даного органу чи службової особи компетенцією і порядком їх вчинення, не допускаючи при цьому як потурання відхиленням від зазначеного порядку, так і формального скасування нотаріальної дії, коли ці відхилення не вплинули на її вчинення.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу.

Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності в сфері цивільних відносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія по посвідченню правочину не є правочином у розумінні статті 204 ЦК України.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений частиною третьою статті 49 Закону України "Про нотаріат", де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 49 Закону України "Про нотаріат" підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 54 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

При цьому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звернувшись з даним позовом до суду, позивач посилався, зокрема, на вчинення нотаріусом нотаріальної дії з посвідчення договору купівлі-продажу квартири з порушенням статті 60 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що майно подружжя набуте за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і нотаріусом не було перевірено даний факт, чим порушено його право власності на частину квартири.

Як установлено судами попередніх інстанцій, при відчуженні квартири продавець ОСОБА_2 подала нотаріусу заяву про те, що квартира належить їй на праві особистої приватної власності та прав інших осіб даний правочин не порушує.

Посвідчуючи договір купівлі-продажу квартири нотаріус виходила із повноважень, які мала продавець квартири згідно поданих нею документів для вчинення нотаріальної дії, і підстав не довіряти у неї не було.

Таким чином, установивши, що для посвідчення договору купівлі-продажу в нотаріуса були наявні всі документи, необхідні для вчинення цієї нотаріальної дії, факт того, що при посвідченні договору нотаріус порушила чинне законодавство позивач не довів, при цьому позовні вимоги фактично зводяться до оспорювання самого правочину, а не вчинення нотаріальної дії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні в справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства, незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.